Центральний банк і грошово-кредитна політика - Косова Т.Д. - 11.1. Сутність і значення валютної політики

План

11.1. Сутність і значення валютної політики

11.2. Валютне регулювання і валютний контроль НБУ

11.3. Валютне курсоутворення

11.4. Статистика платіжного балансу, його прогнозування та аналіз

11.5. Офіційні валютні резерви і методи управління ними

11.1. Сутність і значення валютної політики

Центральний банк у більшості країн є провідником державної валютної політики, хоча, наприклад, в Італії валютну політику розробляє і реалізує поряд із центральним банком спеціально створене відомство - Італійське валютне бюро.

Валютна політика являє собою комплекс заходів, спрямованих на стимулювання зовнішньоекономічних позицій держави, насамперед зрівноважування платіжного балансу й усталеність курсу національної валюти.

У найбільше загальному виді валютна політика складається з таких елементів:

o регулювання валютного курсу (механізм його встановлення, підтримки рівня);

o управління офіційними валютними резервами;

o валютне регулювання і валютний контроль;

o міжнародне валютне співробітництво й участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Інструментами проведення центральними банками валютної політики є валютні інтервенції й у тому або іншому ступеню практично всі інструменти грошово-кредитної політики (дисконтна політика, операції на відкритому ринку, установлення резервних вимог до банків і ін.). Таким чином, валютна політика найтіснішим чином пов'язана з грошово-кредитною політикою. Обидві вони є практично нероздільними частинами економічної політики держави, мають тісно пов'язані цілі і проводяться звичайно тією самою установою - центральним банком. У багатьох розвинутих країнах не робиться розходжень між валютною і грошово-кредитною політикою і для їхнього позначення використовується той самий термін "монетарна політика".

На різноманітних етапах економічного розвитку напрямки валютної політики визначаються економічною і політичною ситуацією в країні, станом її платіжного балансу і грошового обігу, а також зовнішніми зобов'язаннями, що випливають з участі цієї країни в міжнародних кредитно-фінансових організаціях.

11.2. Валютне регулювання і валютний контроль НБУ

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.

Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну.

Національний банк України у сфері валютного регулювання:

здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

установлює за погодженням з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Національний банк України зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України.

Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

Відмова у видачі Національним банком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями купівлі і продажу іноземної валюти готівкою національного оператора поштового зв'язку.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України. Порядок і терміни декларування встановлюються Національним банком України.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що: здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю.

Упродовж січня-вересня 2008 року вдосконалення норм валютного регулювання було спрямовано на оптимізацію функціонування міжбанків-ського валютного ринку України, взаємовідносин банків та їх клієнтів при здійсненні операцій з купівлі та продажу валютних цінностей, що дозволило Національному банку України запровадити у режимі реального часу моніторинг попиту та пропозиції іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України, забезпечити прискорення зарахувань за міжнародними трансакціями на рахунки одержувачів, спростити для фізичних осіб процедуру здійснення переказів валютних коштів за межі України та адаптувати до норм законодавства ЄС вимоги щодо переміщення валютних цінностей через кордон України.

Для нейтралізації негативних наслідків світової фінансової кризи Національним банком України, починаючи з жовтня 2008 року, було прийнято низку постанов Правління Національного банку України: від 28.07.2008 № 216 "Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України"; від 11.10.2008 № 319 "Про додаткові заходи щодо діяльності банків"; від 23102003 № 336 "Про внесення зміни до Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою"; від 04.12.2008 № 413 "Про окремі питання діяльності банків", спрямовані на упередження безпідставного відпливу іноземної валюти за кордон, а також зниження негативних ринкових очікувань.

Починаючи з 04.11.2008 р. встановлено обов'язковий п'ятиденний строк розміщення на окремому аналітичному рахунку балансового рахунку банку коштів клієнтів, призначених для проведення купівлі іноземної валюти з метою повернення за межі України іноземних інвестиції (доходів від них), що сприяло посиленню з боку банків контролю за такими операціями.

Водночас відповідно до постанови Правління Національного банку України: від 18.12.2008 № 435 "Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України" встановлено новий порядок функціонування міжбанківського валютного ринку України, яким введено заборону на здійснення банками спекулятивних операцій з іноземною валютою між собою, що сприяло обмеженню попиту на іноземну валюту.

З метою підвищення прозорості валютних інтервенцій Національного банку України з грудня 2008 року започатковано проведення валютних аукціонів.

У рамках взятих Україною зобов'язань перед Європейським Союзом (ЄС) щодо спрощення процедури інвестування коштів резидентів

України в країни ЄС вдосконалено порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, зокрема в частині зменшення кількості документів, необхідних для отримання відповідної ліцензії, та скасування окремих вимог щодо їх оформлення.

На удосконалення системи регулювання експорту-імпорту позичкового капіталу та поліпшення моніторингу короткострокових зовнішніх запозичень уповноважених банків було спрямовано зміни, внесені до порядку отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і реєстрації договорів, які набули чинності з 01.01.2008 р. та згідно з якими, зокрема, було запроваджено реєстрацію договорів про одержання короткострокових кредитів уповноваженими банками від нерезидентів.

Щодо вжиття заходів упереджувального характеру, то в 2008 році в умовах розгортання світової фінансової кризи Національний банк України використовував широкий спектр відповідних інструментів та механізмів валютного регулювання експорту-імпорту капіталу.

Для обмеження короткострокових зовнішніх запозичень, які мали підвищену нестійкість і здатні внаслідок цього провокувати суттєві валютні дисбаланси було тимчасово (з 01.08.2008 р. по 13.10.2008 р.) запроваджено 20-відсоткове резервування банками коштів за короткостроковими зовнішніми кредитами, депозитами зі строком, що не перевищувало 183 дні.

Враховуючи подорожчання запозичень на зовнішніх ринках капіталу, що ускладнило підтримання банками їх обсягів на прийнятних умовах, з 27.10.2008 р. обмеження щодо граничної вартості зовнішніх запозичень резидентів у іноземних валютах 1 групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів застосовувалися лише для короткострокових кредитів, позик - не вище 11 % річних.