Міжнародна економіка: в питаннях та відповідях - Козак Ю.Г. - Зовнішньоекономічна політика

Зовнішньоекономічні зв'язки мають для Німеччини винятково велике значення, більше, ніж для США або Японії. Так, частка експорту у ВВП Німеччини складає (1999 р.) 29%, імпорту - 28%; у США відповідні значення цих величин - 11% і 14%, в Японії - 9% і 7%. Це свідчить як про ефективніше використання Німеччиною переваг міжнародного поділу праці, так і про меншу ємність внутрішнього ринку.

За обсягом зовнішньої торгівлі Німеччина посідає друге місце в світі після США. При цьому висока частка ФРН у світовій торгівлі стабільна протягом останніх десятиліть.

Частка ФРН в міжнародній торгівлі товарами, %

Зовнішня торгівля Німеччини постійно складається з позитивним сальдо; експорт товарів перевищує їх імпорт. Темпи росту товарообороту в 90-ті роки досить високі; так, в 1999 році експорт збільшився на 5,1%, імпорт - на 8,1%, в 2000 році відповідно 13,25 і 10,2%.

Товарна структура зовнішньої торгівлі Німеччини характеризується високою часткою машин і обладнання як в експорті (50%), так і в імпорті (32%). Серед інших товарів слід назвати продукцію хімічної промисловості (13% в експорті й 9% в імпорті), метали, продовольство й текстиль. В імпорті значна частка належить сировині й паливу. В 90-х роках в структурі експорту Німеччини відбувалися деякі зміни. Якщо в 1990 р. вона посідала перше місце в світі за експортом автомобілів, продукції загального машинобудування, хімічної продукції й текстилю, то в середині 90-х років вона зберегла лідерство тільки по автомобілям і продукції хімічної промисловості [54, с. 250]. Німеччина втрачає позиції на світовому ринку високих технологій. її частка в експорті наукоємної продукції скоротилася з 20,3% в 1980 р. до 16,2% в 1993 р. Навіть німецькі ТНК третину своїх НДДКР здійснюють за межами ФРН.

Стійке позитивне сальдо в торгівлі товарами стимулюється розвинутою системою фінансування й страхування зовнішньоекономічної діяльності. Експорт фінансується спеціальними закладами: Товариством кредитування експорту й Кредитним закладом по реконструкції. Зростанню обсягів експорту сприяє висока якість німецьких товарів.

Позиції Німеччини в торгівлі послугами не такі сильні, як в торгівлі товарами. Експорт послуг в 1999 р. складав 79 млрд. дол., що незрівнянно менше, ніж експорт товарів. Імпорт дорівнював 133 млрд. дол.; таким чином на відміну торгівлі товарами в торгівлі послугами Німеччина має від'ємне сальдо. Частка Німеччини в світовому експорті послуг складає 5,9%. в імпорті - 9,9%. За експортом послуг вона посідає четверте місце (після США, Великої Британії й Франції), за імпортом - друге (після США).

Основними торговельними партнерами Німеччини .є члени Європейського Союзу. Загалом на ЄС припадає 55,5% німецького експорту та 54,3% імпорту (1999 p.). Найбільший зовнішньоторговельний оборот Німеччина має з Францією (експорт - 10,7%, імпорт - 10,5). Далі йдуть Велика Британія (відповідно 8,5% та 7,0%), Італія (7,4% і 7,8%), Нідерланди (7,0% і 8,5%), Бельгія-Люксембург (5,8% і 6,2%). З країн, що знаходяться поза ЄС, найбільшого значення для німецької зовнішньої торгівлі мають США (8,6% і 7,7%) та Японія (2,3% і 4,9%). Якщо з більшістю країн Німеччина має позитивне торговельне сальдо, то з Японією - великий і стійкий дефіцит.

З 90-х років увага німецького бізнесу привертається до країн Центральної та Східної Європи, товарообіг з якими швидко зростає.

Висока заробітна плата й високі податки спонукають німецьких підприємців до інвестицій в зарубіжну економіку. За період 1990-1997 рр. прямі приватні капіталовкладення німецьких підприємств становили 309 млрд. марок, тоді як зворотний приток інвестицій в Німеччину складав лише 35 млрд. марок [54, с. 251 ]. Переважна частина німецьких інвестицій прямує в розвинуті країни (до 75%), в першу чергу, в США і країни ЄС. Ці ж країни є головними інвесторами в економіку Німеччини. Поступово збільшується роль регіону Центральної та Східної Європи в інвестуванні німецького капіталу. В ЦСЄ зосереджено 6% німецьких іноземних інвестицій, переважно в Чехії та Угорщині Німеччина є найбільшим кредитором країн цього регіону: вона надає понад 50% кредитів, що надходять сюди з розвинутих країн.

Щоб компенсувати можливий економічний ризик щодо інвестицій в країнах, що розвиваються, федеральний уряд створив особливий інструментарій стимулювання. Він уклав угоди з понад 104 країнами, що розвиваються, та країнами ЦСЄ про захист та стимулювання інвестицій. Засноване державою Німецьке товариство у справах капіталовкладень та розвитку сприяє прямим інвестиціям німецьких фірм в країнах, зо розвиваються, і в колишніх соціалістичних країнах. Середнім німецьким підприємствам для створення філій та трансферту технологій в країни, що розвиваються, надаються кредити за умов сприятливих процентів та безповоротні позики.

Платіжний баланс Німеччини тривалий час зводився з позитивним сальдо (в 1990 р. - 76 млрд. марок). Проте в 90-х роках утворився дефіцит платіжного балансу, який поступово наростає. В 2000 р. він становив 23 млрд. євро (45 млрд. марок).