Головним критерієм класифікації ринків, у тому числі й світових, є рівень конкуренції. Виходячи з цього критерію, економісти розрізняють чотири типи ринків:
- ринок досконалої або чистої конкуренції;
- ринок чистої монополії;
- ринок монополістичної конкуренції;
- ринок конкуренції небагатьох постачальників (олігополія). Перераховані типи ринків відрізняються один від одного
перш за все кількістю суб'єктів, головним чином продавців на ринку (рис. 2.4).
Багато виробників | Декілька виробників | Один виробник | |
Багато споживачів | Атомістична конкуренція | Чиста олігополія | Жорстка монополія виробника |
Декілька споживачів | Обмежена монополія споживача | Двостороння олігополія | Обмежена монополія виробника |
Один споживач | Жорстка монополія споживача | Обмежена монополія споживача | Двостороння монополія |
Рис. 2.4. Варіанти ринкової організації
Ринок досконалої або чистої конкуренції. Характеризується великою кількістю продавців і покупців на ринку певної (однорідної) продукції. Цьому типу ринку притаманне:
- зниження цін на продукцію з метою утриматися на ринку;
- постачальники прагнуть до максималізації задоволення потреб споживача;
- у рамках однорідної продукції на ринку з'являється безліч продуктів, які відрізняються між собою не змістом (якістю), а переважно формою.
Ринок чистої монополії. Характеризується наявністю єдиного постачальника товару. Ціноутворення у даному випадку визначається (диктується) виробником. Варіюючи обсяги, він встановлює найвигідніший для нього рівень цін. Ціни, як правило, орієнтовані на отримання максимально високого валового прибутку, а не величини прибутку на один виріб. Встановлення дискримінаційно високих цін обумовлюється часто додатковими обмеженнями для покупця. Наприклад, покупцю не надається право на реекспорт. Приклад чистих монополістів на світовому ринку навести непросто. На практиці чистих монополістів дуже мало. І якщо з'являються, то на відносно незначний час. Таким монополістом у свій час були США, які через компанію HACA повністю контролювали запуск комерційних супутників. Практично чистим монополістом є компанія "Де Бірс" на ринку алмазів.
Ринок монополістичної конкуренції. Цей тип ринку передбачає змішаний варіант. На такому ринку присутні крупні монополії і значна кількість менш сильних, середніх, а то і дрібних фірм, але які займають чільне місце на ринку. Для такого ринку притаманні:
- цінова боротьба між монополістичним і немонополістичним секторами;
- конкуренція не тільки внутрішньогалузева, але і міжгалузева (металургійна галузь і галузі хімічної промисловості через замінники).
Ринок конкуренції небагатьох постачальників - олігополія. Характеризується наявністю кількох великих компаній -виробників окремих продуктів, які володіють значним сегментом на ринку. Умовою існування такого ринку є, як правило, нерекламовані неофіційні домовленості основних конкурентів щодо цін, обсягів виробництва і поділу ринку збуту. Найбільш простою формою реалізації наведених зобов'язань є картель.
Прикладом картелю може бути ОПЕК. На олігополістичному ринку рівень цін залежить від рівня монополізації ринку, а також продукції - чи то сировина і напівфабрикати, чи то продукція машинобудування.
Вплив держави на зовнішньоторгові ціни здійснюється, головним чином, через її протекціоністську політику. Вона проявляється в таких заходах:
- регулювання внутрішніх цін;
-експортнісубсидії,дотаціїтагарантіїсуб'єктамзовнішньо-економічних відносин;
- митно-тарифна політика;
- фінансування державою науково-дослідних і конструкторських робіт;
- державна демпінгова політика.
Стосовно останньої позиції слід зауважити, що це заходи завоювання зовнішнього ринку через витіснення конкурентів ціновою політикою, суть якої полягає в тому, що продаж товарів на зовнішньому ринку здійснюється за цінами, які нижче цін внутрішнього ринку. Вони можуть бути навіть нижче собівартості, а збитки покриваються головним чином за рахунок надприбутків від реалізації товарів на внутрішньому ринку. На практиці використовуються кілька видів демпінгу, які наводяться на рис. 2.5.
2.3. Міжнародний ринок капіталів: суть, механізм і форми
2.3.1. Суть міжнародного руху капіталу та його форми
2.3.2. Прямі інвестиції та їх місце і роль у структурі іноземного інвестування
2.3.3. Місце країн перехідної економіки у сфері міжнародних інвестицій
2.4. Міжнародна трудова міграція
2.4.1. Суть і фактори виникнення світового ринку робочої сили
2.4.2. Організаційно-правові основи міжнародного регулювання міграційних процесів
2.4.3. Політика країн-імпортерів трудових ресурсів
2.4.4. Вплив міграційних процесів на соціально-економічний розвиток країн - експортерів трудових ресурсів