Міжнародні економічні відносини - Передрій О.С. - 2.3.3. Місце країн перехідної економіки у сфері міжнародних інвестицій

З точки зору соціально-економічної коректності такого визначення, як "країни з перехідною економікою", у нас немає сумніву. Дійсно, в цих країнах відбуваються процеси становлення ринку, формується система цивілізованого, соціально орієнтованого ринкового механізму, у зв'язку з чим стає актуальною проблема залучення інвестицій, адже мобілізація тільки національних коштів однозначно суттєво обмежує можливості економічного росту. З приводу цього С. Кузнєц ще в середині 50-х років підкреслював, що планування економічного росту неможливе в сучасних умовах без допущення іноземного капіталу як одного з джерел нагромадження. Уже на цьому етапі деякі країни домоглися значних успіхів в залученні іноземних інвестицій. Це стосується в першу чергу таких країн, як Чехія, Угорщина, Польща, Латвія. Більшість корпорацій - власників капіталу - представники країн ЄС. На США припадає 15%, Японію - 1% інвестиційних вкладень. У табл. 2.9 наводяться показники результативності інвестиційної політики деяких країн із перехідною економікою.

Стан розвитку міжнародної інвестиційної активності постсо-ціалістичних країн визначається факторами глобального характеру, про що вже йшлося вище, і інвестиційним кліматом у конкретно взятій країні. Інвестиційний клімат - це сукупність економічних, політичних, юридичних і соціальних факторів, які визначають рівень ризику іноземних капіталовкладень і можливість їх ефективного використання в країні або на окремо взятій території. Він включає дві складові - інвестиційний потенціал і рівень інвестиційного ризику.

Таблиця. 2.9. Значення прямих іноземних інвестицій для економіки країн Центральної та Східної Європи

Закінчення табл. 2.9

Складовими інвестиційного потенціалу виступають:

- темпи економічного росту;

- співвідношення споживання і заощадження;

- ставка позичкового відсотка;

- норма прибутку;

- рівень і динаміка інфляції;

- споживчий попит населення;

- кваліфікаційний рівень робочої сили;

- розвиток інфраструктури.

Інвестиційний ризик країни характеризується такими факторами:

- внутрішня політична нестабільність;

- зовнішні конфлікти;

- рівень соціальної напруженості;

- рівень злочинності та корумпованості.

Складові інвестиційного клімату, або, як його ще називають, інвестиційного середовища, є факторами, які визначають конкурентоспроможність нації. Саме в інвестиційній сфері виявляється, чия економіка є привабливішою для іноземного інвестора. І саме у цій сфері Україна суттєво програє конкурентам у боротьбі за іноземні інвестиції (табл .2.10). На 01.04.2003 року обсяг прямих іноземних інвестицій в Україні становив усього близько 5 млрд дол. США. Серед корпорацій, які зробили найбільший внесок інвестицій, російські корпорації "Лукойл" і "Тюменська нафтова компанія", американські корпорації "Кока-Кола", "Мак Доналдс".

Таблиця 2.10. Найбільш привабливі для іноземних інвесторів країни Центральної та Східної Європи у 2002-2006 роках (% відповідей керівників національних компаній)

Успіх або неуспіх постсоціалістичних країн в реалізації інвестиційної політики, крім названих факторів, залежить значною мірою від того, наскільки та чи інша держава змогла протистояти ліберально-деструктивному свавіллю приватного капіталу. Очевидним є те, що держави, які зберегли за собою право значного регулятивного впливу, зокрема йдеться про інвестиційну діяльність, враховуючи історичні цінності, традиції, менталітет тощо, залишилися привабливими для іноземного інвестора, незважаючи на обмеження свободи його дій. Це зумовлено тим, що в таких країнах легко досягаються оптимальні умови для функціонування іноземного інвестора з точки зору фінансових потоків, стабільності і прогнозованості державної економічної політики, всебічне стимулювання розвитку економічного сектора тощо. Саме така державна політика, орієнтована переважно на стимулювання національного товаровиробника, яка, до речі, не завжди спрямована на задоволення вузькоприватних інтересів національного капіталу, є для іноземного інвестора більш привабливою порівняно із середовищем, яке визначається деструктивним свавіллям приватного капіталу.