Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції - Ковальчук К.Ф. - 3.3. Спеціальні (вільні) економічні зони. Офшорні центри

Одним із засобів залучення іноземних інвестицій, який безпосередньо впливає на інтенсивність фінансово-кредитних потоків до країни, є створення вільних (спеціальних) економічних зон (БЕЗ, СЕЗ).

Вільна економічна зона - це частина території держави, на якій встановлено вільний режим для іноземних інвестицій та пільгові економічні умови (сприятливий валютний режим, податкові пільги, низькі митні ставки, особливість трудового законодавства тощо).

При створенні ВЕЗ, як правило, враховуються такі чинники:

- економіко-географічні та екологічні умови;

- політична стабільність у регіоні;

- наявність транспортних мереж і комунікацій;

- ресурсний потенціал території;

- забезпеченість об'єктами виробничої і соціальної інфраструктури;

- відсутність підприємств із чітко визначеними відмінностями щодо рівня рентабельності;

- відсутність суперечностей у податковій політиці на території ВЕЗ;

- спрощена та прискорена процедура вирішення всіх організаційних питань;

- зважена політика відбору інвестиційних проектів.

В Україні створено 12 ВЕЗ: "Славутич", "Сиваш", "Донецьке", "Азов", "Закарпаття", "Яворів", "Трускавець", "Ковель", "Миколаїв", "Порт Крим", "Порто-франко", "Рені".

До пільг, запроваджених у зоні, належать такі:

- звільнення від ввізного мита терміном на п'ять років;

- встановлення нульової ставки ПДВ терміном на п'ять років;

- звільнення на три роки від оподаткування прибутку;

- оподаткування прибутку за ставкою, що дорівнює половині діючої в наступні три роки;

- звільнення від оподаткування тієї частини прибутку підприємств суднобудівної промисловості, яка спрямовується на розвиток виробництва протягом, 10 років, починаючи з четвертого року реалізації інвестиційного проекту;

- повне звільнення на період реалізації проекту від сплати земельного податку;

- скасування вимоги обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті учасниками ВЕЗ.

Іншою ефективною формою залучення капіталу шляхом створення для нього більш сприятливих режимів є створення офшорних центрів та валютних зон.

Офшорний бізнес сьогодні знаходиться в авангарді розвитку світових виробничих сил. Невеликі країни заохочують створення на своїй території офшорних компаній, щоб розвивати офшорний бізнес, що приносить додатковий доход цим країнам.

Офшорною зоною (центром) вважається країна або територія, законодавство якої дозволяє реєстрацію та функціонування офшорних компаній, що створюють прибуток з джерел, які діють поза країною або територією реєстрації.

Офшорні компанії - іноземні компанії, які зареєстровані в офшорних центрах країн, що надають їм особливі пільги. Такі компанії мають право на діяльність тільки за кордоном.

Тим самим офшорна компанія не дає права укладати угоди з місцевими фізичними особами (мешканцями зони) або юридичними особами (резидентами). Офшорним компаніям надаються реальні податкові пільги, одночасно спрощується звітність, знімаються валютні обмеження.

Основні переваги, що можуть отримати власники, використовуючи офшорні компанії, полягають в наступному:

- досягнення анонімності і конфіденційності;

- низькі ставки податків або їх відсутність;

- відсутність контролю валютного обміну;

- можливість вільного використання валюти;

- банківські рахунки в будь-якій валюті;

- ефективна і недорога банківська система;

- прибуток (капітал) в твердій валюті, в надійних банках і в стабільній країні;

- можливість отримання дозволу на працю та посвідки на проживання;

- можливість законного володіння нерухомістю за кордоном.

Крім того, особливо широкі перспективи відкриваються саме у зв'язку з утворенням системи закордонних філій і проведенням на регулярній основі великих крупних внутрішньо фірмових операцій.

Основними ознаками офшорної компанії є те, що вона:

1) не веде комерційної діяльності на території, де вона зареєстрована;

2) як правило звільнена від сплати податків або сплачує податок за зниженою процентною або фіксованою ставкою;

3) має статус нерезидента або звільненого як такого, що не веде на даній території комерційну діяльність, резидента;

4) наявність посередника (секретарської компанії) в країні реєстрації.

В світовій офшорній практиці найчастіше реєструють наступні типи компаній.

Типи офшорних компаній

1. Фірми-копилки - просто накопичуються грошові кошти, перевага визначається ступенем конфіденційності інформації про власників (Ліхтенштейн).

2. Підприємства для проведення транзитних торгівельних операцій - існують подвійні схеми, коли одна компанія реєструється у відповідній офшорній зоні, а друга в іншій країні, яка слугує в якості транзиту для фінансових потоків. Основний прибуток для використання таких схем осідає в безподатковій офшорній компанії.

3. Фірми "Роялті" - збирають різні ліцензійні виплати за патенти, авторські гонорари та інші подібні відрахування.

4. Фірми-перевізники та судноплавні компанії - займаються морськими та авіаперевезеннями, як власними так і запозиченими судами та літаками під прапором офшорної держави; фірми, які здійснюють експедиторську діяльність.

5. Страхові компанії - займаються перестрахуванням страхових ризиків або страхують "дружні" компанії.

6. Банки, банківські філії та кредитні установи - ця діяльність в офшорних зонах ліцензується (Швейцарія).

7. Фінансові компанії та брокерські фірми - таким структурам необхідна репутація (Люксембург, Швейцарія, Нідерланди, Ліхтенштейн, Ірландія).

8. Інвестиційні та трастові компанії - управляють грошовими активами клієнтів (Нідерланди).

9. Холдингові компанії - в Люксембурзі, при певних умовах, холдингові компанії повністю звільняються від податків.

10. Штаб-квартири компаній - найм великої кількості співробітників. Основним параметром для створення подібної структури буде являтися розмір прибуткового податку.

11. Інформаційні агентства та видавничі фірми - країни з низьким рівнем оподаткування авторських винагород, низькою вартістю виробництва поліграфічної продукції, хорошими засобами комунікації (Кіпр і Мен).

12. Перелік країн, що відносяться до офшорних зон, щороку оприлюднюється Кабінетом Міністрів України.