Міжнародні кредитно-розрахункові та валютні операції - Ковальчук К.Ф. - 4.1. Поняття та види валютного курсу

4.1. Поняття та види валютного курсу

Операції в іноземній валюті відображаються як в національній грошовій одиниці України, так і у валюті розрахунків і платежів за кожною іноземною валютою окремо. Для переведення іноземної валюти в національну використовується валютний курс.

Валютний курс - це курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни.

Офіційний курс національної грошової одиниці (гривні) встановлюється Національним банком України на підставі результатів торгів валютними цінностями на Міжбанківському-валютному ринку.

Офіційний курс національної грошової одиниці використовується при здійсненні всіх безготівкових операцій, купівлі та продажу іноземної валюти, для відображення в бухгалтерському обліку всіх операцій, що здійснюються в іноземній валюті, при плануванні та аналізі зовнішньоекономічної діяльності, ціноутворенні, складанні оперативної, бухгалтерської та статистичної звітності. Офіційний курс використовують всі резиденти і нерезиденти, які проводять діяльність на території України незалежно від форм власності і господарювання та видів здійснюваних операцій.

Якщо господарська операція здійснюється в валюті, офіційний курс якої щодо національної грошової одиниці не встановлено Національним банком, то перерахунок здійснюється в два етапи.

Спочатку іноземна валюта переводиться в конвертовану за офіційним курсом, опублікованим в газеті "Файнешнл Тайме", а потім отриману суму в конвертованій валюті перераховують в національну грошову одиницю у встановленому порядку.

Оцінку (котирування) валютного курсу можна здійснювати двома методами: пряме та непряме котирування.

Пряме котирування валютного курсу - валютний курс відображає ціну одиниці іноземної валюти через національну валюту.

(1,0 дол. США = 8,4 грн.)

Непряме котирування валютного курсу - валютній курс відображає ціну національної валюти через іноземну валюту.

(1,0 грн. = 0,12 дол. США)

В офіційній практиці в Україні, як правило, використовується пряме котирування.

Поєднання прямого і непрямого котирувань створює практичну зручність, виключаючи потребу в додаткових обчисленнях. Різні методи котирувань не мають економічної відмінності, оскільки суть валютного курсу єдина. Котирування двох валют за прямим методом на національних валютних ринках будуть зворотними один одному. Якщо швейцарський франк котирується у Франкфурті-на-Майні проти євро за курсом 0,82 (1 швейцарський франк = 0,82 євро), то котирування євро в Цюріху буде 1,22 (1 євро = 1,22 швейцарських франків) при збереженні одного і того ж їх курсового співвідношення на цих валютних ринках. За умови підвищення курсу євро до франка котирування на обох валютних ринках міняється.

Котирування валют для торговельно-промислової клієнтури звичайно базується на крос-курсі - співвідношенні між двома валютами, що витікає з їх курсу щодо третьої валюти (звичайно до долара США). При такому визначенні звичайно встановлюється середній курс між двома валютами, який потім використовується для операцій з клієнтурою з коректуванням на маржу (спред) і визначенням таким чином курсів покупця і продавця.

В даний час і при встановленні курсів Національного Центрального банку України за основу береться курс долара США до гривні за підсумками торгової сесії міжбанківської валютної біржі (МВБ), а інші курси визначаються за методом крос-курсів: гривна - долар і долар - іноземна валюта.

За курсом долара у Франкфурті-на-Майні 0,74 євро і його курсом в Цюріху 0,91 швейцарського франка крос-курс швейцарського франка у Франкфурте-на-Майне складе 1,31 євро ФРН, а євро в Цюріху - 0,76 швейцарського франка згідно наступному перерахунку.

Визначення крос-курсу:

У Франкфурті-на-Майні: 0,74 євро = 1 дол. 1 дол. = 0,91 швейцарського фр. 1 швейцарський фр. = X євро

У Цюріху:

0,91 швейцарського фр. = 1 дол.

1 дол. = 0,74 євро

1 євро = X швейцарських фр.

З січня 1999 р., коли країни ЄС перейшли до євро, Європейський центральний банк зафіксував курс 1 дол. = 1,17 євро, а курс євро до інших валют став визначатися через крос-курс до долара. Зараз значення курсу долара щодо євро значно змінилося.

Курси продавця і покупця.

Розрізняються курси продавця (bid) і покупця (offer або ask). Банк, що здійснює котирування валюти, завжди здійснює валютну операцію за вигідним для нього курсом. Банки продають іноземну валюту дорожче (курс продавця або курс продажу), ніж купують її (курс покупця або курс покупки).

Приклад.

Нью-Йорк на Лондон (пряме котирування): 1 ф. ст. = 1,6735 дол. - курс продавця; 1 ф. ст. = 1,6730 дол. - курс покупця. Нью-йоркський банк, продаючи фунти стерлінгів, одержує за кожен фунт більше доларів (1,6735), ніж платить при покупці англійської валюти (1,6730).

Приклад.

Нью-Йорк на Франкфурт-на-Майне (непряме котирування): USD = EUR 0,7300/10 USD 1 = EUR 0,7500 - курс продавця; USD 1 = EUR 0,7510 - курс покупця.

Різниця між курсами продавця і покупця - маржа (спред) - служить для покриття витрат банку і певною мірою для страхування валютного ризику. Якщо банк покриває довершену операцію за рахунок запропонованої йому контроперації на основі тих же курсів, він одержує прибуток за рахунок маржі. У зв'язку з цим банки зацікавлені в залученні клієнтури щодо валютних операцій. Банки, які активно котирують валюти на ринку (маркет-мейкери), мають значний обсяг валютних операцій як з торговельно-промисловою клієнтурою, так і з банками, володіють достатнім розміром власних засобів, що дозволяє тримати значну валютну позицію, щоб мати можливість диктувати курси щодо операцій певного обсягу. Крупні банки мало зацікавлені в операціях на суми менше 5-10 млн. дол. Банки меншого розміру, навпаки, не здійснюють котирувань операцій на суму понад 3-5 млн. дол.

На більшості валютних ринків застосовується процедура котирування, звана "фіксинг". Суть її полягає у визначенні і реєстрації міжбанківського курсу шляхом послідовного зіставлення попиту і пропозиції до кожної валюти. Потім на цій основі встановлюються курси продавця і покупця. Ці курси публікуються в офіційних бюлетенях.