Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 4.3. Рента (вигода) споживача і виробника від механізму ринкового ціноутворення

Рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту можуть змінюватись в результаті дії нецінових факторів попиту і пропозиції.

ЗМІНА ПОПИТУ. З графіка 4-3. а видно, що при незмінності пропозиції продукту X піл впливом дії нецінових факторів збільшення попиту, його рівноважна ціна - Цр зростає до Цр% і рівноважна кількість також збільшується - з Кр до Кр%. При незмінності пропозиції продукту X і дії нецінових факторів зменшення попиту (графік 4-3, б) знижуються як йот рівноважна ціна (з Цр до Ир), гак і рівно* важна кількість (з Кр до Кр).

Отже, існує прямий зв'язок між змінами попиту, з однією сторони, та змінами в рівноважній ціні і рівноважній кількості продукту, з другої сторони, які виникають як наслідок дії нецінових факторів попиту.

ЗМІНА ПРОПОЗИЦІЇ. При незмінності попиту на продукт .V і дії нецінових факторів збільшення його пропозиції (графік 4-3, в) спостерігається збільшення рівноважної кількості продукту АГ (з Кр до Кр) і зниження його рівноважної ціни (з Цр до Цр)- При незмінності попиту і дії неціиових факторів зменшення пропозиції продукту X (і рафік 4-3, і) його рівноважна ціна збільшується, а рівноважна кількість зменшується.

Отже, існує обернений зв'язок між змінами пропозиції і змінами рівноважної ціни та прямий зв 'язок між змінами пропозиції і рівноважної кількості продукту, які відбуваються внаслідок дії нецінових факторів пропозиції.

ОДНОЧАСНІ ЗМІНИ ПОПИТУ І ПРОПОЗИЦІЇ. Очевидно, що можуть виникати і більш складні випадки при одночасній дії нецінових факторів попиту і пропозиції, які в свою чергу, можуть змінюватись в одному та в різних напрямках, однаковій і в різній мірі. Наслідки таких змін не важко передбачити, використавши графічну побудову.

Графік 4-3. Зміни попиту та пропозиції та їх вплив на рівноважну ціну і рівноважну кількість продукту X.

Таким чином, рівноважна ціна і рівноважна кількість продукту не є стабільними. Вони змінюються в результаті дії нецінових факторів попиту та пропозиції.

4.3. Рента (вигода) споживача і виробника від механізму ринкового ціноутворення

Рівноважна ринкова ціна не тільки узгоджує інтереси виробників та покупців у виробництві першими і купівлі останніми товарів в однаковій кількості, не тільки стимулює ефективне використання економічних ресурсів на даному ринку. Механізм ринкового ціноутворення також забезпечує одержання вигоди покупцями і продавцями.

В чому проявляється ця вигода і чи можна її підрахувати?

РЕНТА СПОЖИВАЧА. Як відомо, крива попиту показує на різну величину продукту, яку бажають І здатні придбати покупці по різних з можливих на нього цінах. "На графіку 4-4 за допомогою кривої попиту П відображене це бажання споживача купувати певний продукт в певній кількості при відповідних цінах. Висота кривої попиту в кожній ЇЇ точці (вона представлена на графіку вертикальною пунктирною лінією) показує на максимальну ціну, яку споживач готовий заплатити за кожну одиницю товару. Так, при ціні 50 г. о. покупець придбає лише 1 одиницю продукту. Цс є максимальна ціна, на яку погодиться споживач, щоб придбати першу одиницю продукту. При ціні 60 г. о. він відмовиться від її купівлі. По ціні 40 г. о. споживач придбає 2 одиниці продукту і ця ціна є максимальною для купівлі другої одиниці продукту. По ціні 30 г. о. покупець придбає 3 одиниці продукту і ця ціна є максимальною для

Графік 4-4. Крива попиту на продукт

купівлі цієї третьої одиниці. По ціні 20 г. о. покупець зможе купити вже 4 одиниці і ця ціна є максимальною для придбання четвертої одиниці продукту. Максимальна ціна, яку заплатить споживач за п'яту одиницю продукту становитиме 10 г. о. Як бачимо, максимальний рівень ціни зменшується із збільшенням кількості придбаного продукту, що пояснюється дією закону спадної граничної корисності: оскільки із збільшенням кількості продукту гранична корисність кожної його наступної одиниці зменшується, то споживач погодиться придбати кожну додаткову менш "привабливу" для нього одиницю продукту лише за нижчою ціною.

Але споживачу не обов'язково платити таку максимальну ціну за кожну одиницю продукту, оскільки він купує не кожну одиницю окремо, а певну кількість його зразу по ринковій ціні. Припустимо, що ринкова ціна продукту становить 20 г. о. і по цій ціні покупець купує 4 одиниці продукту. При ціні 20 г. о., за виключенням четвертої одиниці продукту, споживач купує кожну з трьох одиниць по ціні нижчій, ніж готовий заплатити за кожну одиницю зокрема. Так, за першу одиницю він готовий заплатити 50 г. о., а фактично платить 20 г. о., за другу одиницю - готовий заплатити 40 г. о., а платить 20 г. о., за третю одиницю - готовий заплатити ЗО г. о., а платить 20 г. о.

Різниця між максимальною ціною, яку готовий заплатити споживач за кожну одиницю продукту (макЦ), і фактичною ринковою ціною, яка реально ним сплачується (Цр), називається споживчим надлишком (Не), що припадає на цю одиницю продукту:

Так, надлишок споживача від купівлі третьої одиниці продукту становить 10 г. о. (ЗО - 20), другої одиниці - 20 г. о. (40 - 20), першої одиниці - 30 г. о. (50 - 20).

Загальна величина споживчого надлишку для всіх куплених одиниць становить суму всіх надлишків від кожної придбаної одиниці і називається рентою споживача (Рс):

Рента споживача в розглянутому прикладі становитиме 60 г. о. (10 + 20 + 30).

Ренту споживача можна представити і як різницю між максимальною сумою, яку готовий заплатити споживач (У мак ), і тією

сумою, яку він фактично платить (У^факт), купуючи продукт по ринковій ціні:

де У^макЦ - сума максимальних цін за певну кількість купленого товару, яка дорівнює У^мак ;

Кр - кількість товару, яку купує споживач (рівноважна кількість);

ЦрКр - фактична сума грошей, яку платить споживач (^ факт ).

6 розглянутому прикладі споживач, який купує по ринковій ціні 20 г. о. 4 одиниці продукту, фактично сплачує 80 г. о. (20 г. о. х 4 од.). Максимальна ж сума, яку готовий заплатити покупець за ці 4 одиниці, становить 140 г. о. (за першу - 50 г. о., за другу - 40 г. о., за третю - 30 г. о., за четверту - 20 г. о). Отже, рента споживача, як різниця між максимальною сумою, на яку погодиться споживач, і фактично сплаченою сумою, становить 60 г. о. (140 - 80).

Розрахунок ренти споживача (його вигоди) представлений в таблиці 4-2.

Ренту споживача можна побачити і на графіку 4-5, на якому висота вертикальних пунктирних ліній показує на максимальну ціну, яку готовий заплатити споживач за кожну конкретну одиницю продукту, площа заштрихованого стовпчика - на споживчий надлишок, який одержує покупець від конкретної одиниці продукту. Рента споживача становить площу всіх заштрихованих стовпчиків і приблизно дорівнює площі трикутника ABC

Таблиця 4-2. Розрахунок ренти (вигоди) споживача

Отже, споживач одержує ренту, якщо максимальна ціна, яку він готовий заплатити за товар, є вищою за ринкову ціну, яку він фактично сплачує.

РЕНТА ВИРОБНИКА. Ренту (вигоду) одержують і виробники, якщо ринкова ціна, по якій вони продають товар, є вищою за мінімальну ціну, по якій вони готові його продати.

Мінімальні ціни, по яких готовий продати виробник кожну одиницю товару, вимірюються

висотою кривої пропозиції в кожній її точці. На графіку 4-6 ці мінімальні ціни зображені висотою вертикальних пунктирних ліній. Так, мінімальна ціна, по якій міг би продати виробник першу одиницю продукту, становить 8,75 г. о., другу - 12,5 г. о., третю - 16,25 г. о., четверту - 20 г. о., п'яту - 23,75 г. о. При ринковій ціні 20 г. о. виробник не буде продавати більше 4 одиниць продукту, оскільки мінімальні ціни, які влаштовують виробника для цих одиниць продукту (для п'ятої і більше), є вищими від ринкової. Але, продаючи кожну одиницю продукту з першої до четвертої, виробник одержить додатковий дохід (надлишок), так як ринкова ціна є вищою за мінімальні ціни для першої, другої і третьої одиниці продукту. Так, продаючи першу одиницю продукту по ринковій ціні 20 г. о., при мінімально допустимих для виробника 8,75 г. о., він одержить вигоду на суму 11,25 г. о. (20 - 8,75), від продажу другої одиниці продукту вигода становитиме 7,5 г. о. (20 - 12,5), від продажу третьої одиниці - 3,75 г. о. (20 - 16,25). Надлишок (вигода) виробника (Не) становить різницю між тим, що він фактично одержує за кожну одиницю продукту (ринкову ціну) і тією мінімальною ціною, по якій він готовий продати цю одиницю (мінЦ).

Загальний надлишок виробника, який називається рентою виробника (Рв) є сумою всіх надлишків (^Нв), одержаних від продажу кожної одиниці продукту.

В розглянутому прикладі він становить 22,5 г. о. (11,25 + 7,5 + 3,75). *

Ренту виробника можна представити і як різницю між сумою грошей, яку він одержує, продаючи продукти по ринковій ціні (^факт), і мінімальною сумою, за яку б він згодився продати цю

кількість продукту ( ^мін)■

Рв = ^факт -^мін = ЦрКр -^мінЦ.

де У^мі/і дорівнює сумі мінімальних цін, за якими виробник погодився би продати певні одиниці продукту (^мінЦ).

В розглянутому прикладі, продаючи 4 одиниці продукту по ринковій ціні 20 г. о., виробник фактично одержить 80 г. о. доходу. Мінімальна

ж сума від продажу 4 одиниць продукту, яка би влаштувала виробника, становить 57,5 г. о. (8,75 + 12,5 + 16,25 + 20). Отже, рента виробника складає 22,5 г. о. (80-57,5).

Розрахунок ренти виробника представлений в таблиці 4-3.

Ренту виробника можна представити і на графіку (див. графік 4-7), на якому висота вертикальних пунктирних ліній

відображає мінімальні ціни певних одиниць продукту, які його влаштовують, площа заштрихованих стовпчиків - надлишок виробника, одержаний від продажу певної одиниці продукту і рента виробника становить суму площ всіх заштрихованих стовпчиків і приблизно дорівнює площі трикутника ВСД.

Таблиця 4-3. Розрахунок ренти виробника

ЗАГАЛЬНА РЕНТА. Отже, на ринку в результаті встановлення ринкової ціни споживачі купують товари, за виключенням останньої

купленої ними одиниці, по ціні нижчій за максимальну, яку вони готові заплатити, а виробники продають товари, за винятком останньої проданої одиниці, по ціні вищій мінімальної, по якій вони готові продавати. Таким чином, і споживачі, і виробники одержують вигоду від механізму ринкового ціноутворення. Ця

загальна вигода є сумою ренти споживача і продавця, і в розглянутому прикладі становить 82,5 г. о. (22,5+60). На графіку 4-8 вона приблизно дорівнює площі трикутника АСД.