Мікроекономіка - Буряк П.Ю. - 4.4. Державне регулювання цін та його наслідки

В більшості розвинених країн ринки регулюються державою. Однією із форм державного регулювання є контроль над цінами. Для покупця ціна товару оцінюється ним як його витрати. Тому покупці вважають підвищення цін несправедливим. Для виробників, власників економічних ресурсів ціна обумовлює величину їх доходу. Зниження ціни вони оцінюють як загрозу свому добробуту. Тому і перші, і другі часто прагнуть заставити уряд не допускати таких змін. Крім того, ринкова економіка не здатна забезпечити виробництво суспільних благ в необхідній кількості, "продукує" негативні зовнішні ефекти (забруднення навколишнього середовища тощо), розвивається циклічно з притаманними економічному циклу інфляцією чи дефляцією. В таких випадках з мстою послаблення негативних наслідків функціонування ринку держава вдається до регулювання механізму ринкового ціноутворення шляхом встановлення максимальної і нижньої межі ціни.

МАКСИМАЛЬНІ ЦІНИ. Максимальна межа ціни - це законодавчо встановлена максимальна ціна, по якій продавець може продати свій товар. Причинами встановлення максимальної ціни є бажання уряду забезпечити необхідний рівень споживання товарів першої необхідності для більшості населення, яке не змогло би придбати ці товари і послуги по ринковій ціні (наприклад, ціни на хліб, тарифи на комунальні послуги), а також необхідність зниження інфляції, якщо остання має місце. Максимальна ціна, таким чином, є нижчою за ринкову ціну. На перший погляд здається, що слід очікувати лише позитивних наслідків від встановлення такої максимальної ціни. Проте негативними наслідками максимальної межі ціни є виникнення дефіциту такого товару чи послуги (див. графік 4-9).

При рівноважній ціні Цр величина попиту і пропозиції товару є однаковими (Кр). При встановленні урядом максимальної ціни на товар (Цмак) величина його попиту (К) с більшою за величину пропозиції (Кг). В результаті цього виникає стійкий дефіцит в розмірі К - К2.

Проявами наслідків встановлення максимальної ціни є пусті полиці в магазинах, черги, "чорний" ринок. Наслідком встановлення максимальної межі ціни є і зміни у ренті, яку одержують виробники і споживачі (див. графік 4-10).

На графіку 4-10 видно, що при нижчій від ринкової ціни (при Цмак), скорочується виробництво і збут товару до рівня Кі і для споживачів, які продовжують купувати товар по ціні Цмак, збільшується їх загальний споживчий надлишок на величину, що дорівнює площі прямокутника А. Проте деякі споживачі не можуть придбати дефіцитний товар, внаслідок чого зменшується їх споживчий надлишок на величину, яка дорівнює площі трикутника В. Таким чином, чиста зміна

споживчого надлишку становить А ~ В. Порівнюючи площу прямокутника А (яка є більшою) і площу трикутника В (яка є меншою) можна зробити висновок, що чиста зміна споживчого надлишку є додатньою.

Що торкається змін у надлишку виробника, то ті з них, які залишились на ринку і виробляють Кг одиниць товару, продаючи його по ціні Цмак, втрачають надлишок у розмірі площі прямокутника А. Як наслідок зниження ціни частина виробників вибуває з ринку, в результаті чого втрачається їх рента у розмірі площі трш<утника С. Таким чином, загальні зміни у надлишку виробника будуть становити (-А) + (-£), що рівнозначно збиткам виробників.

Загальна зміна у ренті споживача і виробника становитиме суму вигоди першого і втрат другого, а саме А - В + (-А - С) = -Я - С. Отже, в кінцевому результаті державне встановлення максимальної межі ціни викликало загальні втрати на величину площі трикутників В і С. Ці втрати є більш значними за умови нееластичного попиту на товар, оскільки встановлення максимальної ціни викликає втрати і в ренті споживача, що видно з графіка 4-11: збільшення ренти споживача на величину, що відповідає площі прямокутника А, перекривається втратами споживчого надлишку на величину площі трикутника В.

Як бачимо, державна політика встановлення максимальної ціни має і негативний результат: виникає стійкий дефіцит продукту, зменшується загальна рента виробника і споживача на величину загальних втрат. Разом з тим існують і випадки, коли державне втручання в механізм ринкового ціноутворення може збільшити добробут споживачів і виробників. Перш за все, цс відноситься до стану економіки, якій притаманна інфляція.

У зв'язку з виникненням стійкого дефіциту товару в умовах встановлення максимальної ціни перед урядом виникають проблеми з його розподілом. Як розподілити цей товар: в порядку "живої" черги? Хто більше захопить? Кому пощастить? По знайомству, за суспільним положенням? Для розв'язання проблеми справедливого розподілу дефіцитного товару уряди багатьох країн вдаються до його нормуванння, а також стимулюють збільшення виробництва, здійснюють пряме фінансування його випуску, стимулюють імпорт дефіцитного продукту, або здійснюють його імпорт за державні кошти.

МІНІМАЛЬНІ ЦІНИ. Нижній рівень ціни - це мінімальна ціна, встановлена державою, яка перевищує ринкову ціну. До таких цін уряд вдається тоді, коли ринкова ціна не дозволяє забезпечити необхідний рівень доходів виробникам і постачальникам економічних ресурсів. Прикладом такої ціни може бути законодавчо встановлена мінімальна зарплата, ціни на сільгосппродукцію тощо.

Негативним наслідком встановлення мінімальної ціни є надвиробництво продукції, недовикористання економічних ресурсів (зокрема, виникнення безробіття), зміни у вигодах (ренті) споживачів та виробників.

На графіку 4-12 показане виникнення надвиробництва продукту. При ринковій ціні Цр величина попиту і величина пропозиції є однаковими (Кр). При встановленні урядом мінімальної ціни величина пропозиції товару (К) є більшою за величину попиту (К2) і виникає надвиробництво товару в розмірі К -Кг*

В результаті встановлення мінімальної ціни відбуваються і зміни в ренті споживачів і виробників, які відображені на графіках 4-13 і 4-14. Виробники за вищої ціни - на рівні Цмін будуть бажати виробляти продукт в розмірі К, а споживачі бажатимуть купувати продукт в розмірі Кг-

Якщо виробники будуть виробляти лише в розмірі попиту на продукт, тобто Кг (графік 4-13), то їх надлишок збільшиться на величину, рівну площі прямокутника А. Одночасно із зниженням обсягів виробництва з Кр до К2, виробники, які перестануть виробляти, втратять свої надлишки на величину, рівну площі трикутника С. Отже, чисті зміни в ренті виробника становитимуть А - С. Що торкається споживачів, то із-за вищої ціни частина їх перестане купувати товар, внаслідок чого величина втрат споживчого надлишку становитиме значення площі трикутника В, а ті, які далі будуть купувати товар по ціні Цмін, втратять частину споживчого надлишку на величину, рівну площі прямокутника А.

Отже, чисті зміни споживчого надлишку будуть становити: -(А + В), тобто будуть мати місце втрати споживчого надлишку. Що торкається загальних змін в надлишку споживачів і виробників, то вони вимірюватимуться, як: А-С-А-В, тобто -(С + В). Цей вираз змін в загальному надлишку вказує на втрати в розмірі площі трикутників В і С.

Проте виробники можуть і не обмежувати виробництво обсягами К2, а виробляти в обсязі К, який відповідає ціні Цмін. Зміни в ренті виробника і споживача за такої ситуації відображені на графіку 4-14.

При ціні Цмін обсяг виробництва становитиме Ки а обсяг попиту -К2. Різниця між ними (К - Кг) показує на величину нереалізованого виробленого продукту. За таких умов споживачі, які продовжуватимуть купувати по вищій ціні (Цмін), втратять частину надлишку на величину площі прямокутника А, а ті, які перестануть його купувати - на величину площі трикутника В. Отже, загальні зміни в споживчому надлишку становитимуть: -А - В, тобто матимуть місце втрати. Що стосується зміни надлишку виробників, то ті з них, які реалізують продукт в розмірі існуючого попиту (Кг) по ціні Цмін, збільшать свої надлишки на величину площі прямокутника А. Зниження збуту продукту виробниками з Кр до К2 викличе зменшення їх надлишку в розмірі площі трикутника С. Розширення виробництва з Кр до К при продажі продукту в обсязі Кг приведе до надвиробництва продукту на величину К -К2, внаслідок чого виробники, які не зможуть його реалізувати, будуть нести збитки у розмірі витрат їх виробництва, які відповідають площі трапеції Д. Таким чином, загальні зміни в надлишку виробників вимірюватимуться А - С -Д. Якщо площа трапеції Д є великою, то встановлення урядом мінімальної ціни викличе втрати ренти виробників.

Слід зазначити, що за умови встановлення вищої від ринкової ціни, кожний виробник прагне виробити більше продукції, сподіваючись повністю ЇЇ реалізувати. Тому встановлення мінімальної ціни викликає надвиробництво продукту. За таких обставин завданням уряду є зменшення цього надлишку. З цією мстою уряди багатьох країн проводять програми обмеження виробництва продукту, стимулюють збільшення попиту на надлишкову продукцію та її експорт, закуповують ці надлишки, що вимагає збільшення бюджетних витрат. В деяких країнах мали місце і випадки знищення надлишкової продукції.

Таким чином, встановлення урядом максимальної і мінімальної межі ціни позбавляє ринкову економіку механізму саморегуляції попиту і пропозиції, узгодження Інтересів покупців і виробників. Держава повинна взяти на себе розв'язання проблеми надвиробництва чи нормування. Державне регулювання має суперечливі наслідки. Тому очікувані вигоди від введення максимальних і мінімальних цін слід завжди порівнювати з втратами, які у зв'язку з цим виникають.