Національна економіка - Мельник А.Ф. - 4.3. Національне багатство як складова економічного потенціалу країни

Значення національної економіки у світовій системі господарювання пов'язане з рівнем національного багатства і конкурентоспроможністю країни на міжнародних ринках. Національне багатство - це сукупність створених та нагромаджених у країні працею всього суспільства матеріальних благ, розвіданих природних ресурсів, досягнутого рівня освіти людей, їхнього досвіду, майстерності, творчих здібностей, які призначені для розширеного відтворення з метою підвищення добробуту нації.

Національне багатство є важливим показником економічної могутності країни та джерелом її соціально-економічного прогресу. В складі національного багатства країни виокремлюють його матеріальну і нематеріальну частини. Основними елементами матеріальної форми національного багатства є: створений і накопичений країною виробничий (основний і оборотний) капітал; основний капітал сфери обслуговування (школи, лікарні, культурно-освітні та спортивні об'єкти, житлові будинки); резерви капітальних благ (законсервовані запаси основного капіталу); майно домашніх господарств (індивідуальне житло, засоби праці та предмети тривалого використання - автомобілі, меблі, побутова техніка тощо); залучені в процес виробництва природні ресурси - земля, ліси, розвідані корисні копалини. Якщо раніше розвиток країни визначався ступенем нарощування матеріально-речових елементів, які, по суті, лежать у традиційному розумінні сутності національного багатства, то на сучасному етапі вирішальне значення мають ефективні якісні перетворення та структурні зрушення в його складі. Можливість таких зрушень забезпечується передусім нематеріальною формою багатства і сфер, які забезпечують розвиток людини. Нематеріальну складову національного багатства становлять елементи, що передусім визначають якість робочої сили, - науково-технічний, освітній, культурний та професійний потенціал людини, рівень знань, накопичений досвід, здібності, культурні цінності. До нематеріальних елементів національного багатства належать також досягнення науково-технічної думки, інформаційні ресурси, інтелектуальний рівень та інновації.

Саме включення людського капіталу до складу національного багатства було покладено в основу виникнення розширеної концепції національного багатства. У цілому людський капітал є сумою вроджених здібностей людини, загальної та спеціальної освіти, набутого професійного досвіду, знань, творчого потенціалу, морально-психологічного та фізичного здоров'я, що забезпечують можливість давати дохід. Основними сферами діяльності, що формують людський капітал, є науково-освітній комплекс, система охорони здоров'я, професійна діяльність, які безпосередньо забезпечують умови та якість життя.

Світовий банк на експериментальній основі використовує нові методи оцінки національного багатства, які полягають у включенні до його складу людського капіталу. Хоч ці методи і не досконалі, вони мають особливості. За традиційними обчисленнями, головним компонентом багатства країни вважався фізичний капітал (нагромаджені матеріально-речові фонди). Однак згідно з оцінкою, здійсненою Світовим банком у 192 країнах, частка фізичного капіталу дорівнювала в середньому лише 16 % загального обсягу багатства. Більш вагоме значення має людський капітал, що становить 64 %. Переваги людського капіталу особливо очевидні в країнах з високим рівнем доходів. У деяких з них, таких як Німеччина, Японія і Швейцарія, його частка досягає 80 % у загальному обсязі національного доходу. Основною проблемою тут є визначення величини людського потенціалу, адже в його розвиток вкладаються кошти, які спрямовуються, зокрема, на освіту, охорону здоров'я, відтворення, підвищення професіоналізму і якості праці. Так, у США загальна ціна людського потенціалу визначається з розрахунку 200 тис. дол. на одну особу. Є й інші підходи, за яких величина людського капіталу може визначатися, зважаючи на потенційний дохід, який він може надавати.

Масштаби, структура та якісний рівень національного багатства не залишаються незмінними. У процесі відтворення воно не тільки постійно зростає, а й безперервно оновлюється. Тому для нарощування національного багатства великого значення набуває раціональне використання економічного потенціалу, від якого залежать темпи зростання валового внутрішнього продукту і, відповідно, добробуту суспільства, фізичний і духовний стан людини. Оскільки національне багатство є узагальнюючим поняттям, що описує стан національного господарства країни у певний історичний момент, для його оцінки рекомендують застосовувати такі основні групи показників:

1) виробництво ВВП на одну особу;

2) галузева структура виробництва; частка, обсяг і темпи розвитку наукомістких та конкурентоспроможних галузей національної економіки;

3) кількісний і якісний рівень зайнятості населення;

4) рівень використання природних ресурсів (залучення до господарського обігу земельних, паливно-енергетичних ресурсів, корисних копалин і т. ін.);

5) організація та ефективність суспільного виробництва (рівень продуктивності праці, спеціалізація та концентрація, якість продукції).

З метою зіставлення національного багатства різних країн провадиться його переоцінка у валюті США за паритетом купівельної спроможності.