Національна економіка - Мельник А.Ф. - Розділ 5. ІНТЕГРАЛЬНІ ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

5.1. Показники оцінювання результатів функціонування національної економіки.

5.2. Система національних рахунків та принципи и побудови.

5.3. Методологія міжнародних зіставлень показників системи національного рахівництва у контексті порівняння рівня розвитку національних економік.

5.1. Показники оцінювання результатів функціонування національної економіки

Закони, на основі яких розвивається економічна система, відображаються в стійких кількісних та якісних зв'язках між ними. Визначення та регулювання найважливіших макроекономічних показників соціально-економічного розвитку країни, виявлення тенденцій і чинників, які впливають на їхню величину, є важливим завданням теорії і практики господарювання. Тому функціонування економіки країни як цілісної системи оцінюють на основі чітко визначених показників, які дають можливість оцінити її стан, динаміку, структурні пропорції та тенденції розвитку. Такі показники називають макроекономічними. Макроекономічні розрахунки і аналіз таких показників дають змогу:

1) реально оцінювати можливості національної економіки щодо забезпечення внутрішніх і зовнішніх потреб країни в економічних благах;

2) визначати потенціал розвитку окремих секторів і галузей національної економіки;

3) виявляти причинно-наслідкові зв'язки в економіці та дію найважливіших чинників, які суттєво впливають на стійкість економічної системи;

4) виробляти стратегію і тактику економічних реформ та зовнішньоекономічної діяльності;

5) удосконалювати економічний механізм функціонування національного ринку загалом і окремих його сегментів;

6) оцінювати альтернативні варіанти розвитку національної економіки, її галузей, регіонів, а також виробляти заходи економічної безпеки країни.

Оцінка результатів функціонування національної економіки здійснюється за системою показників, які поділяють на дві групи: показники, що визначають кількісні параметри і характеризують тенденції розвитку національної економіки; показники, які відображають якісні характеристики економічної системи.

У світовій практиці для характеристики кількісних результатів господарювання в економіці країни використовують таку систему макроекономічних показників: валовий внутрішній продукт; додана вартість і валовий випуск товарів та послуг у розрізі галузей і секторів економіки; обсяги внутрішніх та іноземних інвестицій в економіку країни; доходи та видатки інсти-туційних секторів економіки.

Якісне оцінювання розвитку національної економіки здійснюється за системою показників, які дають можливість враховувати не тільки економічні, а й політичні, соціальні, культурні фактори впливу на стан економічного середовища. їх можна згрупувати в такі блоки:

- блок показників ефективності функціонування реального сектору як економічної основи суспільного розвитку. Це показники обсягів виробленого ВВП на особу, темпи зміни виробництва ВВП, матеріаломісткість та енергоємність ВВП, рівень зайнятості, безробіття, рівень інфляції, валютний курс, продуктивність суспільної праці;

- блок показників структури національної економіки та взаємовідносин між секторами економіки (структура ВВП за категоріями доходів, витрат, виробництвом, у галузевому та територіальному розрізах, співвідношень у ВВП оплати праці, валового прибутку, чистих податків, чистого експорту тощо);

- блок показників оцінки рівня конкурентоспроможності національної економіки (стан платіжного балансу, структура торговельного балансу, співвідношення загальноторговельного обороту до ВВП, структура прямих іноземних інвестицій, структура державного боргу);

- блок показників, які характеризують інтенсивність і масштабність трансформаційних процесів у національній економіці (динаміка зміни частки приватної власності; розмір внутрішнього ринку, фактори, які на нього впливають; показники розвитку малого і середнього бізнесу; показники розвитку інфраструктури ринку).

Інтегральним показником оцінки результатів функціонування національної економіки є валовий внутрішній продукт - ринкова вартість вироблених усередині країни товарів і послуг кінцевого споживання за певний період. ВВП, розрахований у поточних (фактичних) цінах, називають номінальним, а ВВП, визначений у незмінних (постійних) цінах, дістав назву реального.

В основі розрахунків ВВП лежать три основні пропоновані системою національного рахівництва методи його обчислення (виробничий, розподільчий, або за доходами, кінцевого використання, або за витратами). Вони дають змогу взаємопов'язати: всі аспекти економічного обороту ресурсів і доходів; виробництво матеріальних благ і послуг; утворення доходів; їх кінцеве використання на споживання та нагромадження.

Розрахунок виробленого ВВП у вітчизняній практиці здійснюється декількома методами: через галузеві розрахунки валової доданої вартості (ВДВ); на основі індексу фізичного обсягу та індексу-дефлятора ВВП; на основі обсягів і віддачі факторів виробництва; на основі обсягів ВВП у минулому періоді та оцінки сумарного впливу на його величину окремих чинників, які визначатимуть динаміку ВВП у перспективному періоді.

При розрахунках ВВП на основі обчислення валової доданої вартості галузей (секторів) економіки виходять з того, що ВВП на стадії виробництва складається з доданої вартості всіх галузей економіки (галузей, що виробляють товари, та галузей, що надають послуги), а також чистих податків на товари та імпорт за винятком умовної продукції фінансових посередників. Вихідною інформацією для розрахунків є аналітичні матеріали рахунку виробництва у СНР:

де ВДВ_г. - валова додана вартість у-ї галузі, що визначається як різниця між обсягом випуску продукції (ВПЛ і проміжним споживанням (ПС^) і розраховується так: ^ ВДВ,у = ^(ВІІ^ -ІТС^);

П₍ - непрямі податки на виробництво та імпорт; С₍ - субсидії на виробництво та імпорт; Фп_г - послуги фінансових посередників.

Розрахунок ВВП індексним методом ґрунтується на врахуванні впливу на базовий рівень ВВП (ВВІР) індексу фізичного обсягу виробництва та індексу-дефлятора. Індекс фізичного обсягу (/ф,,) € відносним показником, що відображає зміну обсягів виробництва порівняно з попереднім періодом і відображає зміни тільки фізичного обсягу виробленої продукції, тобто не пов'язаний зі змінами цін. Індекс-дефлятор ВВП (Ір) є визначником рівня інфляції, що спостерігалася протягом періоду, ціни якого взято за базові для розрахунку реального ВВП. Згідно з цим підходом ВВП визначається за формулою

Розрахунок індексу-дефлятора ВВП ґрунтується на інформації про споживчі ціни на товари та послуги, ціни виробників промислової продукції та ціни виробників сільськогосподарської продукції.

Розрахунок обсягу ВВП за факторним методом передбачає врахування динаміки, стану та ефективності використання основних факторів виробництва: живої праці, основного капіталу, сировини, матеріалів, енергії, досягнень науки і техніки. В його основі - залежність ВВП від обсягу ресурсу (зокрема, чисельності працюючих, вартості основних фондів) та ефективності його використання (відповідно, продуктивності праці, фондовіддачі). Слід зазначити, що такий підхід в розрахунку ВВП є доцільним лише за стабільних умов розвитку економіки. На сучасному етапі такі розрахунки втрачають сенс, оскільки неможливо отримати достатньо ймовірну інформацію. Так, унаслідок прихованого безробіття неможливо дати достовірну оцінку чисельності зайнятих та її змін у майбутньому, а внаслідок невідповідності цін на основний капітал не можна правильно оцінити динаміку основного капіталу, ступінь його використання, моральну і фізичну зношеність тощо.

За умов нестабільності економічного розвитку при визначенні динаміки ВВП доцільно використовувати методи, які ґрунтуються на врахуванні системи чинників, що впливають на величину ВВП. При цьому враховують динаміку і галузеву структуру валового випуску й доданої вартості; рівень ресурсомісткості виробництва, галузеві фактори виробництва та валової доданої вартості. Для обґрунтування прогнозних обсягів ВВП важливо визначити передумови, які впливатимуть на їхній обсяг у майбутньому. Основними складовими цих передумов е: очікувані напрями податкової, цінової, фінансової та кредитної політики; політика в галузі оплати праці та соціального захисту; напрями та темпи реалізації структурної перебудови економіки; заходи щодо енерго- та матеріалозбереження, зниження матеріаломісткості виробництва тощо.

Важливим аспектом при визначенні ВВП є оцінка і прогнозування структурних зрушень в економіці, зокрема галузевої структури ВДВ і валового випуску. При цьому враховують частку ВДВ галузі у ВВП і темпи приросту обсягів виробництва такої галузі. Чим вищі темпи приросту продукції галузі та її частки у ВВП, тим більший вплив вона справляє на економічне зростання.

Розрахунок ВВП за категоріями доходів здійснюється за сукупністю усіх первинних (факторних) доходів в економіці, які розподіляються між державою, підприємствами та власниками робочої сили (домашніми господарствами) в обмін на їхню участь у виробництві. У формалізованому вигляді ВВП за цим методом дорівнює сумі доходів домашніх господарств, чистих податків за винятком субсидій та валового прибутку:

де Оп₍ - сумарні доходи домашніх господарств; (Л₍ - С₍) - чисті податки суб'єктів господарювання; ПРв₁ - обсяг отриманого валового прибутку.

Розрахунок ВВП за доходами необхідно здійснювати за його складовими елементами та в розрізі первинних доходів секторів економіки. Найбільш вагомими показниками первинних доходів є оплата праці, доходи від власності, соціальні трансферти, надані домашнім господарствам, валовий прибуток.

Розрахунок ВВП за категоріями його використання здійснюється за елементами використаного ВВП і включає кінцеві споживчі витрати секторів національної економіки:

де С - споживчі витрати домашніх господарств; / - валові приватні інвестиції; С - споживчі витрати сектору загальнодержавного управління (державні закупівлі товарів та послуг для загальних національних потреб).

Основою для розрахунків обсягу споживчих витрат домашніх господарств є дані балансу грошових доходів і витрат населення, зокрема прогнозні обсяги купівлі товарів і оплати послуг, які в загальних споживчих витратах мають високу частку (75-80 %).

Кінцеві споживчі витрати сектору загальнодержавного управління визначають на основі витрат державного бюджету на поточні цілі та розвиток національної економіки, передусім витрат на фінансування закладів соціально-культурної сфери, соціальний захист, розвиток науки, оборону, утримання органів управління тощо. Особливістю розрахунку цього показника є врахування таких факторів: частки ВВП, яка перерозподіляється через державний бюджет; рівня дефіциту державного бюджету; обсягу державних закупівель. В основу цих розрахунків закладається принцип відповідності бюджетних витрат бюджетним доходам. Валові приватні інвестиції включають чисті інвестиції та відрахування на амортизацію.

Всі зазначені підходи до обчислення, оцінки та аналізу ВВП закладені в системі національних рахунків, рекомендованій ООН для використання в практиці визначення обсягів номінального і реального ВВП. Ця система дає можливість розрахувати ряд інших макроекономічних показників, таких як національний дохід, чистий національний продукт, особистий дохід, наявні та використані доходи тощо. Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників у цілому та в розрізі їх складових дає можливість зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або падіння економіки. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією, що зумовлює певні структурні зрушення в економіці країни.

Аналіз динаміки виробництва ВВП в Україні свідчить, що незважаючи на те, що з 2000 р. вона є позитивною, макроекономіч-на ситуація впродовж усіх років залишається нестійкою, а річні індекси зростання ВВП демонструють траєкторію нестабільного економічного розвитку (табл. 5.1).

Значне скорочення темпів ВВП у 2008 р. (2,3 % ) стало наслідком різкого погіршення зовнішньої кон'юнктури, відпливу капіталів, різкого знецінення гривні та ажіотаж ного відпливу депозитів з банківської системи. Вплив зовнішніх шоків підсилювався проблемами в економіці та фінансовій сфері, зокрема залежністю від імпорту енергоносіїв, слабкою диверсифікацію експорту та високою доларизацією національної економіки. У 2009 р. реальний ВВП скоротився на 15,1 %, що було спричинено загостренням світової фінансової кризи, скороченням внутрішнього попиту, послабленням інвестиційної та ділової активності.