Національна економіка - Носова О.В. - 8.1. Сутність і структура трудового потенціалу

8.1. Сутність і структура трудового потенціалу

Трудовий потенціал (ТП) є найважливішою й найактивнішою складовою економічного потенціалу країни. Інші його складники - засоби виробництва, природні ресурси - стають реальними продуктивними силами лише за умови прикладання до них живої праці. Під трудовим потенціалом розуміють максимально можливі здібності людини до живої праці, якими володіє індивід, колектив і суспільство. Щоб повніше й глибше зрозуміти категорію ТП, треба з'ясувати співвідношення таких понять: робоча сила - трудові ресурси - трудовий потенціал - людський капітал - людський потенціал.

Класичне визначення робочої сили дав К. Маркс: робоча сила, або здібність до праці - це сукупність фізичних і духовних сил, які людина використовує у виробництві споживних вартостей (життєвих благ). А. Маршалл доповнив ці риси робочої сили, виокремивши та підкресливши моральні сили. Сукупність індивідуальних робочих сил утворює сукупну робочу силу, носієм якої є сукупний робітник чи працівник. Категорія робочої сили виступає вихідною основою всіх подальших суміжних понять. Трудові ресурси - це працездатна частина населення, що має необхідні здоров'я, здібності, знання, навички та досвід для виконання тієї чи іншої роботи. У нашій країні до трудових ресурсів відносять людей працездатного віку: жінок 16-54 років і чоловіків 16-59 років, а також працюючих пенсіонерів і підлітків. У більшості розвинутих країн пенсійний вік становить 65-67 років незалежно від статі. Пенсійна реформа в Україні передбачає поступове, протягом 10 років, підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років, згодом - для чоловіків понад 60 років. Категорію "трудові ресурси" вперше в 1920-х роках увів в економічну науку й господарчу практику видатний радянський економіст С.Г. Струмилін, щоб розробити плановий баланс праці на I п'ятирічку (1928-1933 рр.).

Поняття трудового потенціалу вперше з'явилось в економічній науці в 1970 р. у збірнику праць Інституту економіки АН СРСР "Использование трудового потенциала". Це було зумовлено необхідністю повніше охарактеризувати продуктивні спроможності людини в умовах розгортання НТР і ефективніше використовувати у виробництві її інтелектуальні та творчі здібності. ТП має кількісну і якісну характеристику. У кількісному плані трудовий потенціал рівний добутку чисельності працездатного населення на законодавчо встановлену тривалість робочого дня. Кількісно ТП і трудові ресурси співпадають. Але в якісному сенсі трудовий потенціал характеризує продуктивні можливості людини повніше, ніж трудові ресурси, охоплюючи і творчість, прагнення до інноваційності, а також такі моральні властивості, як наполегливість, чесне виконання укладених угод.

Близьким до ТП поняттям є людський капітал. Його концепція виникла на Заході на початку 1960-х років, коли було видано перші праці засновників цієї концепції Г. Беккера (1962, 1964 рр.) і Т. Шульца (1961, 1964 рр.). Людський капітал - це нагромаджений людиною запас здоров'я, знань, умінь, навичок, мотивацій, намагань та інших продуктивних здібностей, що використовуються у виробництві товарів і послуг. Цей капітал характеризують: 1) як результат інвестицій у людину, 2) чинник продуктивності праці, 3) як джерело доходів. За умов ринково-капіталістичної економіки людський капітал є найбільш адекватною формою трудового потенціалу. Проте в історичному і логічному плані категорія ТП ширше за людський капітал. Бо трудовий потенціал притаманний як ринковій, так і неринковій економіці, як капіталізму, так і соціалізму. Тоді як людський капітал, як і будь-який інший вид капіталу, властивий лише ринково-капіталістичній системі господарювання.

У сучасних умовах постіндустріальної стадії розвитку економіки трудовий потенціал переростає в людський потенціал. Термін "людський потенціал", як і "людський розвиток", введений у широке застосування Програмою ПРООН у 1990 р. Згідно з нею головною метою суспільного прогресу є розвиток людського потенціалу, забезпечення народу тривалого, здорового й гідного життя. Розвинута людина - основа національного багатства. Людський потенціал - це сукупність фізико-біологічних, інтелектуально-культурних і духовно-моральних якостей та цінностей людини, що виступає у двоїстому значенні: як мета суспільного прогресу і як вирішальний засіб розвитку соціуму. Людський потенціал характеризує людину як самоцінність незалежно від якогось аспекту.

Треба визначити економічно-активне населення (ЕАН) і економічно-неактивне населення (ЕНН). Економічно-активне населення складають працездатні особи 15-70 років, які забезпечують пропозицію праці для виробництва товарів і послуг. ЕАН утворюють дві групи: зайняте економічною діяльністю населення і безробітні. Решту населення 15-70 років становить економічно-неактивне населення: це учні та студенти денних відділень навчальних закладів, пенсіонери, домогосподарки, особи, що мають достатній дохід і не хочуть працювати, та інші. За даними Держкомстату, в Україні у 2008 р. усе населення становило 46,25 млн осіб, у тому числі ЕАН - 22,4 млн (63,3 %) і ЕНН - 13 млн (36,7 %). У складі ЕАН зайняте населення становило 21 млн, або 93,7 % від ЕАН, безробітні - 1,4 млн (6,3 %). Трудові ресурси - 30 млн (2000 р.).

Узагальнюючим показником стану трудового і людського потенціалу є індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Концепція цього індексу була розроблена відомим індійським ученим Амартією Сеном (народився у 1933р.), лауреатом Нобелівської премії. ГРЛП, у свою чергу, складається із трьох індексів, які характеризують рівень життя (індекс виробництва ВНД у розрахунку на одну особу), здоров'я нації (індекс середньої очікуваної тривалості життя), освіченості (індекс освіти). Щорічно публіковані ООН доповіді з розвитку людського потенціалу (НТЖ) - у 2010 р. видано ювілейну, 20-ту доповідь - визначають місце кожної країни за рівнем розвитку в системі світових координат. Згідно з доповіддю НІЖ (2010 р.) Україна посідає 69-те місце у світі за ІРЛП із показником, який дорівнює 0,710. Його утворили: виробництво ВНД у розрахунку на одну особу $6535 за паритетом купівельної спроможності, 11,3 років тривалості навчання та 68,6 років середньої очікуваної тривалості життя (СОТЖ). Для порівняння: 1-ше місце належить Норвегії, 4-те - США (ІРЛП - 0,902, СОТЖ - 79,6 років, ВНД на одну особу - $47 тис); Білорусь посідає 61, Росія - 65, Казахстан - 66-е місце і т.д. (докладніше див. додаток П). У порівнянні з іншими країнами, які знаходяться попереду України за ІРЛП, ми відстаємо перш за все за виробництвом ВНД на одну особу, що зумовлено низьким рівнем економічного розвитку, а також тривалістю життя. Проте Україна має відносно високий рівень освіченості населення [1, 142-146].

Більш докладно розкриває категорію трудового потенціалу його структура. Треба відрізняти ТП на мікро- і макрорівні. Трудовий потенціал на мікрорівні достатньо розкрито спеціалістами з управління персоналом як ТП підприємства [2, 83]. Структура трудового потенціалу на макрорівні відрізняється від ТП на мікрорівні, на нашу думку, двома складовими: 1) галузево-регіональною структурою сукупної робочої сили, 2) їхньою мобільністю і конкурентоспроможністю1.

Структуру трудового потенціалу на макрорівні складають наступні елементи:

1. природно-біологічний, або демографічний - соціально-демографічна структура працездатного населення, середня тривалість життя, співвідношення робітників і службовців тощо;

2. освітньо-професійний - рівень грамотності дорослого населення, частка працівників із вищою і середньою спеціальною освітою, співвідношення кваліфікованих, мало- і некваліфікованих робітників;

3. соціально-економічний - продуктивність суспільної праці, рівень середніх доходів і середньої заробітної плати, характер та форми мотивації до трудової діяльності, дисциплінованість і організованість працівників;

4. інтелектуально-креативний - рівень інтелектуального розвитку та інформованості працездатного населення, творчість і здатність впроваджувати інновації та ін. [2, 83];

5. структурний - розподіл робочої сили між сферами: промисловістю, сільським господарством і послугами, між галузями промисловості, сільського господарства та іншими видами економічної діяльності, регіональний розподіл працездатного населення, пропорція між сукупним попитом і сукупною пропозицією робочої сили, між безробітними та вакансіями робочих місць;

6. конкурентоспроможність і мобільність сукупної робочої сили.

Нарешті, щоб з'ясувати сутність людського потенціалу, треба, по-перше, розповсюдити вищезазначені риси трудового потенціалу на всі соціальні верстви та групи населення (страти), по-друге, доповнити вищенаведені складники ТП ще двома компонентами:

1. соціально-ментальний елемент - рівень світогляду і загальної культури, національний менталітет, морально-етичні норми та цінності;

2. громадянсько-політичний потенціал: рівень громадянської та політичної активності, рівень патріотизму [3, 19].

Співвідношення категорій трудового потенціалу на мікро- і макрорівні та людського потенціалу ілюструє рис. 8.1.

Рис. 8.1. Структура трудового і людського потенціалу [2, 53; 3, 19]1