Національна економіка - Носова О.В. - 9.3. Особливості інвестиційного потенціалу в Україні

Забезпечення високих темпів економічного зростання і економічного розвитку Україна є умовою для успішної інтеграції в Європейське Співтовариство. Міжнародний досвід свідчить про те, що для досягнення зазначених умов необхідно, щоб рівень інвестицій досягав 19- 25 % ВВП. В Україні даний показник складав 13-17 % в період до початку глобальної фінансової кризи 2008 року. За рахунок коштів державного бюджету надходило лише 7 % інвестицій в основний капітал в 2008 році. Найбільш істотним джерелом інвестування в основний капітал є власні кошти підприємств - 56,5 %.

До причин неефективного використання інвестиційного потенціалу в Україні відносять нестабільне законодавство у сфері інвестицій, а також нестабільну світову кон'юнктуру, як результат світової фінансової кризи. Скорочення фінансових інвестиції в діючу економіку призвело до обмеження інноваційної діяльності. Фінансовим джерелом інновацій виступають інвестиції, які використовуються в якості реального базису для інноваційного оновлення економіки.

У період 2008-2011 рр. інноваційна здатність промислових підприємств скоротилася майже в 1,45 рази. Спостерігалась низька питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислового виробництва. Цей показник в період 2000-2008 рр. становив 7-8 %. В умовах подолання наслідків світової фінансової кризи відзначена стійка тенденція зниження питомої ваги реалізованої продукції. Аналіз зазначених тенденцій оцінки інвестиційного потенціалу в Україну обумовлює необхідність науково-методологічного обґрунтування застосування механізмів інвестування, що дозволяють стимулювати економічне зростання в країні.

До важливого фактору економічного зростанню національної економіки України відноситься модернізація інвестиційної діяльності держави і підприємств. Це стосується як внутрішнього, так і зовнішнього ринку інвестицій. Основним джерелом фінансування є кошти підприємства, перш за все амортизаційні фонди.

Відповідно до розрахунків Міністерства економіки України загальна потреба в інвестиціях для проведення структурної перебудови економіки становить від 140 до 200 млрд дол., причому щорічна потреба національної економіки в інвестиціях - від 30 до 40 млрд дол. США. Залучення і використання власних інвестиційних ресурсів українською економікою є недостатнім для проведення структурних реформ. Величина державного бюджету Україна в 2012 р. склала 368,3 млрд грн. Прогнозоване зростання номінального валового внутрішнього продукту (ВВП) України в 2012 р. оцінюється в 1,5 трлн грн в порівнянні з показниками 1,3 трлн грн в 2011 р. і 1,1 трлн грн в 2010 р.

Обсяг капітальних інвестицій в економіку Україну за 2011 рік склав 259,9 млрд грн, що на 37,4 % більше в порівнянні з попереднім роком. Відповідно до даних Державної служби статистики, обсяг інвестицій в основний капітал показав зростання в 22,4 % - до 209,1 млрд грн (табл. 9.3).

Таблиця 9.3. ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

Без ПДВ.

Вивчення структури джерел інвестиційних вкладень, як показують дані табл. 9.4, характеризується зниженням частки власних коштів підприємств до 54 млн грн в 2011 році, незначним зростанням частки бюджетних коштів.

Інвестиції в капітальний ремонт склали 23,4 млрд грн, в нематеріальні активи 9,4 млрд грн (табл. 9.5). Найбільший обсяг інвестицій в основний капітал було освоєно в промисловості - 86,3 млрд грн (36,2 % від загального обсягу). Зокрема, у переробній промисловості освоєно 41,3 млрд грн (17,3 %), добувної промисловості - 24,6 млрд грн (10,3 %).

За регіонами найбільше капітальних інвестицій освоєно в Києві - 47,2 млрд грн (18,2 % від загального обсягу), Донецькій області - 27,3 млрд грн (10,5 %) і Дніпропетровській області - 22,3 млрд грн (8,6 %).

Інвестиційний потенціал України вирізняється високою неоднорідністю, тому інвестиційну політику необхідно проводити виходячи з можливостей і потреб розвитку кожного регіону. Так, у Західному регіоні ефективними можуть бути виробництва з використанням місцевих природних ресурсів (сірки, калійної та кухонної солі, вугілля, нафти і газу), а також розвиток мережі оздоровчих курортно-туристичних комплексів. У Донецько-Придніпровському регіоні потрібні реконструкція й технічне переобладнання шахт, металургійних і хімічних виробництв на базі безвідходних, маловідходних та екологічно чистих технологій; потужного імпульсу вимагає розвиток малоенергомістких виробництв середнього та точного машино-, автомобіле- та літакобудування. У Південному регіоні найбільш вигідними є реконструкція та технічне переоснащення портового господарства, розвиток виробництва обладнання для харчової та консервної промисловості. На територіях, забруднених унаслідок аварії ЧАЕС, поряд із запровадженням унікальних наукових досліджень, необхідно використати найновітніші технології та здійснювати комплекс заходів з їх екологічного, економічного та соціального впровадження.

Інвестиційний потенціал будь-якої країни характеризується сукупністю макроекономічних чинників. За більшістю показників Україна має бути однією з провідних країн вкладання прямих і портфельних іноземних інвестицій. Цьому сприяють її великий внутрішній ринок, порівняно кваліфікована й водночас дешева робоча сила, суттєвий науково-технічний потенціал, значні природні ресурси та наявність інфраструктури, хоча й не надто розвиненої.

В Україні існує ряд передумов залучення іноземних інвестицій. - вона становить один з найбільших ринків в Європі, який характеризується великим, з точки зору природних і людських ресурсів, потенціалом, що, у свою чергу, значно підвищує інтерес до неї з боку світових ТНК, яким для збільшення своїх капіталів необхідно шукати нові ринки збуту своїх товарів; інтерес інвесторів до гірничодобувної промисловості, сільського господарства, хімічної промисловості та металургії може бути використаний для залучення коштів у ці найперспективніші галузі.

ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ

ІНВЕСТИЦІЇ В ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ ЗА ДЖЕРЕЛАМИ ФІНАНСУВАННЯ

Таблиця 9.5. КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Таблиця 9.5. КАПІТАЛЬНІ ІНВЕСТИЦІЇ

При формуванні стратегії залучення інвестицій в економіку України необхідно враховувати, що макроекономічна рівновага є лише однією з багатьох умов для масштабного припливу інвестицій.

Пріоритетними напрямками для залучення й підтримки стратегічних інвесторів можуть бути ті, де Україна має традиційні виробництва, володіє необхідним ресурсним потенціалом і формує значну потребу ринку у відповідній продукції: тракторо-, комбайно-, авіа-, та ракетобудування, нафтогазовидобування, замкнений цикл виробництва палива для АЕС, розвиток енергогенеруючих потужностей, переробка сільгосппродукції, транспортна інфраструктура, виробництво легкових та вантажних автомобілів, запровадження ресурсо- та енергозберігаючих технологій.

Пріоритетним напрямком є здійснення інвестування в потенціал працівників, внаслідок чого відбувається збільшення чисельності людей, які здійснюють економічні відносини, міграція трудових ресурсів, прискорення руху транспортних засобів, удосконалення засобів комунікацій, посилення конкуренції, що в свою чергу призведе до появи нових товарів, технологій, підприємств, до стрімкого розвитку НТП.

Незважаючи на низку негативних факторів, які стримують приплив іноземного капіталу (політична нестабільність, інфляція, недосконалість законодавства, тощо), за останні декілька років надходження прямих іноземних інвестицій до української економіки суттєво збільшилися, тому можна прогнозувати надходження інвестиційних коштів у розмірі, принаймні, не менше ніж у 2008 році.

Сучасний етап розвитку національної економіки характеризується наявністю значного числа факторів, які негативно впливають на функції інвестиційної діяльності держави і підприємства. До таких факторів, крім глобального економічного кризи, слід віднести, перш за все, нестабільність податкового та регуляторного законодавства, інфляційні процеси, недоступність кредитних ресурсів, посилення конкуренції, низький рівень капіталізації фондового ринку, зниження рівня інвестиційної активності, уповільнення платіжного обороту, зростання числа збиткових підприємств. Усе зазначене призводить до диспропорцій в русі матеріальних і фінансових потоків, а також виникнення значних видатків і збитків та втрати державою інвестиційних ресурсів. Два основні шляхи активізації інвестиційно-інноваційної діяльності є державна підтримка і ефективне використання внутрішніх можливостей підприємств для створення потенціалу інноваційного розвитку. На сьогодні першочерговою задачею уряду є формування дієвих механізмів управління інвестиційно-інноваційною діяльністю в Україні.

Державна інноваційна політика спрямована на створення сприятливого економічного клімату для забезпечення соціально-економічних, організаційних, правових умов для формування й ефективного використання науково-технічного потенціалу з метою освоєння світового ринку товарів і послуг. Ця політика повинна забезпечувати розвиток науково-технічного потенціалу, формування сучасних технологічних укладів у галузях економіки, витіснення застарілих укладів і підвищення конкурентоспроможності продукції. Формування комплексної інвестиційно-інноваційної стратегії, що відповідає сучасним потребам суспільства й економіки, сучасному етапу НТП і світовим пріоритетам, є найважливішім завданням національної економіки.

Відповідно до Програми інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні на період 2011-2015 рр. пропонується здійснювати реформи в сфері науки та інновацій у два етапи. На першому - до 2012 року - головним завданням стане створення інституційних та економічних засад для активізації в майбутньому інноваційної діяльності. Під час другого етапу - до 2015 року - планується використовувати створені механізми для впровадження вітчизняних розробок, збільшивши частку промислових підприємств із інноваційною складовою на 12-25 % від загальної кількості.

Програма інвестиційно-інноваційного розвитку передбачає концентрацію інвестиційних і науково-технічних ресурсів в Україні на основних цілях:

o загальній модернізації економіки;

o структурних змінах - зростанні частки високотехнологічних виробництв;

o підвищенні частки робочих місць із високим рівнем оплати праці.

Наявність конкретних критеріїв за якими проекти зможуть потрапити до списку претендентів на підтримку, відрізняє нову програму від інших програм:

- висока технологічність;

- створення нових робочих місць і розвиток саме вітчизняного виробництва;

- високий рівень готовності об'єктів інвестування;

- достатня частина приватного капіталу;

- імпортозаміщення;

- зменшення забруднення довкілля.

Всебічно вивірена інвестиційно-інноваційна стратегія, що базується на принципах використання національного потенціалу у сфері науки, техніки та виробництва, а також враховує сучасні інтернаціональні тенденції розвитку світового співтовариства, особливості сучасного етапу НТП, державні інтереси та вимоги національної безпеки, повинна стати основою швидкого інтенсивного зростання української економіки.

Подібна стратегія повинна стосуватися всіх видів науково-технічної діяльності: фундаментальних, прикладних досліджень, науково-технічних розробок. Усі ці види, відрізняючись імовірністю одержання позитивного результату (5-10 % у фундаментальних дослідженнях, до 80 % - у прикладних) і часовим періодом між виникненням ідеї та її реалізацією в конкретних розробках, дають значний ефект.

Серед цілей реалізації стратегії України у сфері науки, техніки, інновацій можна визначити наступні:

o швидке економічне зростання і вирішення найважливіших проблем і завдань соціально-економічного розвитку держави на основі науково-технічних й інноваційних механізмів;

o активізація участі України в процесі розвитку сучасного етапу НТП й використання його досягнень на практиці;

o забезпечення національної безпеки України (науково-технічної, енергетичної, військової тощо);

o трансформація структури національного господарства, зокрема, за рахунок підвищення ролі високотехнологічних і наукомістких галузей;

o відновлення й реструктуризація існуючих галузей і виробництв і створення нових на основі сучасних досягнень науки й техніки;

o збільшення частки високотехнологічних і наукомістких галузей і галузей, що виготовляють готову продукцію в структурі українського експорту;

o підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної науки й технологій, вихід України на світовий ринок інтелектуальних продуктів, наукомістких товарів і послуг;

o ефективний якісний і кількісний ріст національного науково-технічного потенціалу відповідно до вимог національної економіки й динаміки розвитку світового господарства;

o підвищення ефективності й глибини залучення України в процес інтернаціоналізації світового господарства (у сфері науки, технологій і наукомісткого виробництва);

o збільшення ролі регіонів України у виконанні загальнонаціональних завдань економічного й науково-технічного розвитку відповідно до їх потреб, потенціалу;

o поліпшення якості життя населення України, ліквідація безробіття працездатного населення, збереження національних кадрів та припинення "витоку мізків" тощо.

Інвестиційно-інноваційну стратегію слід розуміти як довгострокову та розраховану на перспективу програму з формування інноваційних переваг, які являють собою відображення позитивних якісних змін в результаті будь-яких інвестиційних процесів.

Пріоритетним завданням інвестиційно-інноваційної стратегії України є підвищення конкурентоспроможності національної економіки і досягнення пріоритетів розвитку науки і техніки. Слід зазначити, що реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії призведе не тільки до змін у динаміці інвестиційних та інноваційних процесів, а й до змін їхніх принципів, методів, механізмів реалізації, критеріїв прийняття управлінських рішень. Сукупність змін, які з'являться у результаті реалізації інвестиційно-інноваційної стратегії, створять нову якісну визначеність, для якої буде характерною розробка та впровадження нових засобів, методів та механізмів з якісно новими властивостями.

Реалізація інвестиційно-інноваційної стратегії дозволить системно вирішувати всі проблеми, що виникають при зміні методів і підходів до інвестиційного забезпечення інноваційних процесів, раціоналізації механізму управління процесом залучення інвестицій в інновації, а також визначенні доцільності інвестування в інноваційні проекти на основі дослідження циклічної динаміки попиту на інновації.