Національна економіка - Савченко В.Ф. - тема 10. Інституціональні форми інтеграції у світове господарство

10.1. Підвищення ролі України у світових господарських зв'язках

Основним принципом зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є принцип всеосяжності, що означає обов'язковість рішень держави для всіх суб'єктів міжнародних економічних відносин.

Метою зовнішньоекономічної політики (ЗЕП) України є: формування основ сучасної відкритої економіки, її ефективне включення у міжнародний поділ праці, активне використання його переваг для зміцнення економічної незалежності країни, створення сприятливих умов для національного економічного зростання.

До головних напрямів ЗЕП належать:

- ефективне використання геополітичного становища з метою посилення диверсифікації зовнішніх зв'язків, удосконалення векторів їх регіональної спрямованості;

- пріоритетні напрями розвитку співробітництва з Європейським Союзом та країнами СНД, відновлення позицій на ринках, які були втрачені;

- взаємовигідна співпраця з міжнародними економічними і фінансовими організаціями;

- посилення економічних зв'язків з країнами Близького Сходу та Перської затоки;

- нарощування експортного потенціалу, сприяння розвитку експортноорієнтованих виробництв і галузей, використання податкових пільг для виробників кінцевої продукції вищого рівня переробки;

- боротьба проти дискримінації та підтримка вітчизняних експортерів;

- скасування пільгових імпортних тарифів і державних гарантій іноземним кредиторам на ввезення продукції, аналоги якої виробляються в Україні;

- оптимізація структури платіжного балансу, підтримка його позитивного сальдо;

- залучення прямих іноземних інвестицій, реекспорту вітчизняного капіталу;

- мінімізація обсягів зовнішніх позик, їх використання переважно на потреби вітчизняного виробництва. Реалізація заходів щодо зниження зовнішнього боргу;

- підтримка курсу національної валюти відповідно до реалій.

З урахуванням, з одного боку, світогосподарських тенденцій, що переважають, а з іншого - умов, проблем та особливостей розвитку української економіки, стратегічними цілями зовнішньоекономічної політики є: інтеграція до світового господарства із забезпеченням реальної міжнародної конкурентоспроможності; міжнародна спеціалізація, скоординована з внутрішньою структурною модернізацією та орієнтована на доступні прогресуючі сектори світового ринку; міжнародна диверсифікація, спрямована на ліквідацію залежності від окремих закордонних ринків; становлення власних транснаціональних економічних структур із глобальним менеджментом; підтримання належного рівня економічної безпеки з дійовими механізмами захисту від несприятливих змін міжнародної кон'юнктури та фінансових криз; швидка адаптація країни до уніфікованих норм господарської і торговельної поведінки у відповідних сегментах світового ринку.

Масштаби та структура зовнішньої торгівлі певною мірою визначають величину валютних надходжень і характер платіжного балансу країни. Обґрунтовані принципи митного регулювання і чітка стратегія конкурентоспроможності - важливі стимули прогресивних структурних перетворень і макроекономічної стабілізації. Диверсифікація зовнішньоекономічних зв'язків із наданням більшого значення залученню іноземних інвестицій та здійсненню іноземної підприємницької діяльності сприяє ліквідації застійних явищ в економіці країни. За 2002-2007 рр. обсяг зовнішньоторговельного обігу збільшився у 1,2 раза. Середньорічний приріст обсягів експорту становив 1,25 %, а імпорту

- 1,26 % при середньорічному показнику приросту ВВП 1,6 %, що свідчить про деяке зменшення зовнішньої залежності та пожвавлення макроекономічної динаміки. Водночас динаміка світового ВВП і світової зовнішньої торгівлі у 2007 р. становили, відповідно, 3,7 і 7,5 %, відображаючи зростаючу значущість зовнішньої торгівлі у сучасній світовій економіці.

Активізація зовнішньоторговельних зв'язків свідчить про зростаючу відкритість економіки країни, використання нею переваг міжнародного територіального поділу праці.

Перетворенню зовнішньоекономічної діяльності у потужний фактор економічного зростання і суверенітету в системі світогосподарських зв'язків має сприяти відпрацьована система інституціональної інфраструктури та управлінських структур міжнародного бізнесу, яка забезпечує участь у міжнародному поділі праці та її кооперації (банків, бірж, страхових компаній, консалтингу, лізингу тощо).

Особливістю сучасних зовнішньоторговельних угод України є їх коротко- і середньостроковий характер. Про багатовекторність зовнішньоекономічної політики свідчать активні відносини з партнерами понад 200 країн світу.

Організаційно-економічний механізм міжнародних відносин, адаптований до реалій сучасного світового ринку, має забезпечити оптиматизацію зовнішньоекономічних зв'язків відповідно до національних інтересів і цілей. Його основу мають становити функції регулювання та координування держави. У цьому контексті зростають роль і значення управлінських факторів зовнішньоекономічних зв'язків - державної інвестиційної, валютної, митної політики та ін.

Вагомим здобутком національної системи валютного регулювання, який стимулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарювання, стало визнання недоцільності обов'язкового викупу до офіційного валютного резерву НБУ 10 % валютних надходжень від суб'єктів господарювання. Це позитивно вплинуло на зміцнення фінансів підприємств, оновлення основних фондів і технологій, розв'язання соціальних проблем тощо. Формування міжбанківського валютного ринку та створення Української міжбанківської валютної біржі сприяли запровадженню нового порядку визначення курсу національної валюти.

Зовнішньоторговельна діяльність передбачає обмін товарами, послугами і капіталом між різними країнами. Отже, зовнішня торгівля - міждержавний обмін товарами, послугами і капіталом (отримання кредитів). На її розвиток впливають такі фактори, як поглиблення міжнародного поділу пращ и ступеня інтернаціоналізації виробництва, розвиток процесів торгово-економічної інтеграції, знищення національних бар'єрів, формування спільних ринків, зон вільної торгівлі та ін.

Динаміка та негативні реструктуризаційні зрушення у найважливіших внутрішніх складових, що впливають на зовнішньоекономічну діяльність, незбалансованість, мінливість таких факторів, дають змогу говорити про те, що структура й динаміка експорту-імпорту України за період, який аналізується, характеризується такими самими ознаками. Детальніше структуру експорту держави подано у табл. 10.1.

З наведених показників очевидною стає стабільно висока частка товарів таких груп: недорогоцінні метали та вироби з них; продукти рослинного походження; жири та олії тваринного або рослинного походження; мінеральні продукти; продукція хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості; текстиль і вироби з нього; механічне обладнання, прилади й апарати (оптичні, медико-хірургічні, годинники, музичні інструменти); транспортні засоби та шляхове обладнання. Якщо розглянути експортні операції в динаміці, відбувається зменшення обсягів в інші країни живих тварин та продуктів тваринного походження, мінеральних продуктів, текстилю і виробів з нього, взуття, головних уборів, парасольок. Водночас спостерігається чітка тенденція до збільшення частки експорту в загальних обсягах продажу товарів за такими видами продукції: продукти рослинного походження; жири та олії рослинного або тваринного походження; готові харчові продукти; полімерні матеріали, пластмаси і каучук; дорогоцінні метали, каміння та вироби з них; транспортні засоби і шляхове обладнання. Доцільно зазначити, що майже половину всього експорту становить продукція металургійної промисловості (недорогоцінні метали та вироби з них).

У зовнішньоекономічних зв'язках використовується і така форма економічного співробітництва, як кредити. В сучасних умовах нестабільності економічного розвитку Україна зацікавлена в надходженні іноземних інвестицій в економіку. На перспективу можливе надання цільових кредитів державам, підприємствам та іншим споживачам під закупівлю вітчизняного машинобудування.

Зовнішньоекономічним зв'язкам властиві негативні риси, що проявляється у переважанні експорту сировинної групи то

варів (майже 70 %), монопольній залежності від практично одного імпортера таких енергоносіїв, як нафта і газ, завезенні не-виправдано великої кількості товарів споживчого призначення, незважаючи на скрутне економічне становище країни. Значні суми капіталу залишаються за кордоном у результаті бартерних операцій, що становлять в експорті та імпорті близько 10 %. Високий рівень відкритості вітчизняної економіки є наслідком безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Будь-яке небажане коливання кон'юнктури світових товарних ринків призводить до того, що українські виробники перебувають у критичному становищі.

В експорті з України до Росії, де в останні роки спостерігається деяке зростання, переважають чорні метали, труби, марганцева руда, трактори, сільськогосподарська техніка, прокатне устаткування (у тому числі доменне і сталеплавильне), металорізальні і деревообробні верстати, екскаватори, автомобільні крани, аміак, цемент, автобуси, скло, вироби із золота, платини та срібла, олія, м'ясо і м'ясопродукти та ін.

Між Україною і Росією в 1999 р. підписано широкомасштабний договір. Триває співробітництво в літакобудуванні, електроенергетиці та інших сферах науки, техніки й культури. Набули широкого розвитку прикордонні зв'язки. У нашій державі така співпраця послідовно і незмінно підтримується на всіх рівнях. Створена та функціонує Рада прикордонних регіонів на рівні їх керівників. Між регіонами України і Росії укладено понад 250 угод про дружбу та співробітництво. Міжнародні аналітики зазначають, що Україна у своєму політичному виборі між Росією і Заходом остаточно зупинилась на останньому. Однак економічно вона міцно прив'язана до Російської Федерації і в найближчому майбутньому залежатиме від неї. Є проблеми використання Чорного та Азовського морів, делімітації морських кордонів і зон рибальства, охорони морських басейнів від забруднення. Великим горем для народів та економіки України, Білорусі і Росії стала аварія на Чорнобильській атомній електростанції.

Протягом 1990-х років відбулося розширення зовнішньої торгівлі та збільшення кількості країн, з якими Україна має зовнішньоекономічні зв'язки. Проводилась географічна переорієнтація зовнішньої торгівлі з країн колишнього СРСР на інші регіони, Що загалом є позитивним фактором. Однак скорочення експорту До країн СНД (на 40 % за 1996-2000 рр.) лише частково компенсувалося шляхом нарощування експорту на нові ринки. При цьому прибуток від торгівлі із західними країнами спрямовується не на модернізацію економіки, а головним чином на закупівлю енергоносіїв у Росії, Туркменистані та інших країнах.

Окрім країн СНД і Балтії, Україна розширює зовнішньоекономічні зв'язки з багатьма розвиненими країнами світу. В останні роки найбільші експортні поставки здійснювалися до Туреччини (869 млн дол. СПІА), Німеччини (741), СІНА (725), Італії (418), Болгарії (383), Алжиру (236) та Словаччини (231 млн дол. США).

Найбільші імпортні поставки надходять з Німеччини (1134 млн дол. СПІА), СІЛА (360), Італії (346), Польщі (312), Франції (236), Швейцарії (216), Великої Британії (202), Австралії (185), Туреччини (160), Швеції (150), Нідерландів (147), Литви (135), Бельгії (135) та Китаю (132 млн дол. США).

Розглянемо ситуацію з експортом продукції на прикладі насіння соняшника і соняшникової олії. За їх виробництвом Україна увійшла до складу трійки світових лідерів. Вона значно зміцнила позиції другого, після Аргентини, світового експортера соняшникової олії, збільшивши частку до 38 % (911 тис т). Насамперед цьому сприяв комплекс заходів, зокрема введення 17 %-го експортного мита на насіння. Завдяки обмеженню експорту соняшника обсяги виробництва олії досягли рівня 1990-1991 рр. при завантаженні потужностей на 60 %. Стабілізація фінансового становища підприємств, внутрішнього ринку, конкурентоспроможність продукції створили сприятливі умови для інвестицій. Середньорічні виробничі потужності українських олійниць становлять близько 3,5 млн т на рік, у тому числі спеціалізованих - 3,0 млн т, дрібних місцевого значення - 0,5 млн т. Споживання олії власного виробництва зросло за останні 4 роки із 7,5 до 11 кг на 1 людину за рік за норми 13 кг.

Продукція спрямовується до багатьох країн світу, в тому числі до СНД - ЗО % обсягів загального експорту. Економічні переваги експорту продуктів переробки соняшника становлять 72 дол./т завдяки різниці експортних цін. У результаті первинної переробки сировини створюється додана вартість у розмірі ЗО дол./т. Економічні переваги зростають пропорційно частці в експорті продуктів глибокої переробки, у тому числі олії: чим більше сировини експортується за кордон, тим менша потреба в українському готовому продукті на світовому ринку. В економічно розвинених країнах на місцях етап переробки проходить понад 90 % сільськогосподарської продукції. А виробництво готового продукту - це створення робочих місць, зайняті потужності, додана вартість.

Отже, підвищення ролі України у світових господарських зв'язках та проблеми, які перешкоджають реалізації зазначеної мети, - головне завдання зовнішньоекономічної політики держави.