Національна економіка - Савченко В.Ф. - 10.2. Економічна безпека та економічна незалежність держави

Економічна безпека визначається станом національної економіки, при досягненні якого забезпечуються національні інтереси, стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність до розвитку і захищеність життєво важливих інтересів людей, суспільства та держави.

До основних завдань економічної безпеки належать:

- підвищення якості життя населення;

- скорочення дефіциту бюджету;

- зменшення державного боргу;

- формування ефективної структури економіки;

- розвиток ринку цінних паперів;

- підтримання економічного зростання;

- зменшення безробіття;

- підтримання інфляції у загальноприйнятих нормах;

- стабільність національної валюти. Економічна безпека має такі головні складові:

- економічна незалежність - можливість здійснення самостійного державного контролю за використанням національних ресурсів, спроможність отримати конкурентні переваги для рівноправної участі у міжнародному співробітництві;

- стабільність і стійкість економіки - надійність елементів економічної системи, захист усіх форм власності, зниження ролі дестабілізуючих факторів;

- здатність до прогресу і саморозвитку - спроможність реалізовувати і захищати національні інтереси, створювати сприятливий інвестиційно-інноваційний клімат.

Основним суб'єктом економічної безпеки є держава, яка реалізує повноваження через органи законодавчої, виконавчої та судової влади.

Об'єкти економічної безпеки - держава, суспільство, окремі громадяни, підприємства, організації та установи, території країни.

Загрозу економічній безпеці становить сукупність умов і чинників, що створюють небезпеку життєво важливим інтересам особистості, суспільства, держави, унеможливлюють чи ускладнюють реалізацію національних економічних інтересів. Загрози поділяють на внутрішні та зовнішні.

Основними внутрішніми загрозами у таких сферах є:

1) в економічній - масове ухилення від сплати податків; криміналізація суспільства; високий рівень зношеності основних фондів; загроза втрати продовольчої незалежності країни; скорочення обсягів виробництва у провідних та перспективних галузях; цінові диспропорції між промисловістю і сільським господарством; нелогічно зростаючий внутрішній борг; низька інвестиційна діяльність; посилення "тіньової" економіки; недостатній платоспроможний попит населення; монополізація економіки; збільшення структурних диспропорцій у промисловості; галопуюча інфляція; високий рівень безробіття;

2) у науково-технічній - скорочення частки фундаментальної науки; брак державної науково-технічної стратегії; виїзд провідних науково-технічних кадрів за кордон; руйнування науково-технічного потенціалу; зменшення науково-технічних розробок; перехід науковців у інші сфери діяльності;

3) у соціальній - соціальна незахищеність значної частини населення; зниження якості життя; поглиблення диференціації доходів; погіршення структури харчування; зменшення доступності освіти; погіршення можливостей медичного обслуговування; неконтрольовані міграційні процеси; депопуляція населення; складна демографічна ситуація.

Серед головних зовнішніх загроз вирізняють:

1) неконтрольований відплив валютних капіталів за кордон;

2) від'ємне зовнішньоекономічне сальдо;

3) економічна залежність від окремих видів імпортної сировини та країн;

4) зростання зовнішньої заборгованості;

5) неефективне та нецільове використання іноземних кредитів;

6) практична реалізація орієнтації на вивіз сировинних ресурсів.

Рівень економічної безпеки оцінюється кількісними (цифровими) значеннями показників-індикаторів. Перевищення поро-гових значень цих показників загрожує безпеці країни. Визначимо порогові значення окремих основних показників - індикаторів економічної безпеки національної економіки:

- валовий внутрішній продукт - падіння ЗО % ВВП за рік;

- відношення доходів 10 % найбагатших та 10 % найбідніших часток населення - 10 разів;

- частка населення з доходами, нижчими за прожитковий рівень, - 10 % населення;

- рівень інфляції - 10 %;

- рівень безробіття - у період трансформації економіки (не більше б років) - 20 %, потім 10 %.

Інтегральний індекс економічної безпеки держави визначається за багаторівневою оцінкою, яка враховує індекси безпеки окремих сфер економіки, що, у свою чергу, також багаторівневі. Головними з них є макроекономічна, енергетична, продовольча, фінансова, демографічна, соціальна, виробнича, інвестиційна, науково-інноваційна та зовнішньоекономічна безпека.

Інтегральний індекс економічної безпеки України за останні роки має позитивну динаміку (за винятком років фінансової кризи).

Індикатори економічної безпеки дають змогу визначити показники розвитку національної економіки, а також сформулювати цілі, для реалізації яких слід усунути, в крайньому разі мінімізувати, загрози, виявлені в результаті аналізу, та поліпшувати загальний стан економіки країни.