Обгрунтування господарських рішень та оцінювання ризиків - Донець Л.І. - Змістовий модуль 1. Особливості прийняття господарських рішень в умовах невизначеності та ризику

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні підходи до процесу прийняття господарських рішень

1.1. Сутнісна характеристика господарських рішень

Рішення - це неминучий предмет інтеграції й предмет вибору, коли з багатьох можливостей вибирається одна, яка дозволяє отримати найбільшої ефективності.

Поняття "рішення" у науковій літературі трактується по-різному. Найчастіше воно розуміється і як процес, і як акт вибору, і як результат вибору.

Рішення як процес характеризується тим, що воно, протікаючи в часі, здійснюється в кілька етапів (підготовки, формування, прийняття і реалізації рішення). Етап прийняття рішень можна трактувати як акт вибору особою, що приймає рішення (ОПР) за допомогою визначених правил.

Рішення як процес містить ряд окремих, але взаємозалежних елементів:

постановку мети і планування діяльності за кращою альтернативою її досягнення;

розподіл часу, ресурсів і дій, необхідних для вирішення завдання:

мотивацію чи спонукання до дій; координацію і регулювання процесу;

здійснення обліку і контролю над тим, що зроблено, щоб переконатися, що результати відповідають наміченим планам.

Рішення як результат вибору представляє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту).

У більшості випадків вихідна інформація містить інформацію про зовнішнє оточення підприємства (макро- і мікросередовищу) і внутрішньому стані підприємства.

У зв'язку з цим представляється доцільним викласти поняття "управлінське рішення" у такий спосіб:

вибір рішення, тобто сам процес з всіма елементами, аж до затвердження його особою, що приймає це рішення;

прийняте рішення - це результат дії (факт, що здійснився) ОПР, що є законом для підприємства і підлягає виконанню.

ОПР протягом дня приймає десятки і сотні різних рішень: у побуті, особистих відносинах, виробництві, бізнесі, але далеко не всі вони є управлінськими.

Перш ніж перейти до процесу вивчення теорії ухвалення рішення і її практичної реалізації, доцільно визначитися з основними термінами і самою сутністю управлінських рішень.

У загальному випадку поняття "управлінське рішення" найчастіше вживається як обміркований намір, потреба зробити що-небудь на основі усвідомлення і постановки цілей, а також шляхів їхнього досягнення при виникненні тієї чи іншої проблеми.

Управлінське рішення приймається керівником і спрямоване на підлеглий йому колектив, що, будучи об'єктом управління, здатний і зобов'язаний його виконати у відповідності з установленими правилами.

Розробка управлінського рішення пов'язана з великим обсягом необхідної інформації, її аналізом, на основі якого ставиться мета і розглядаються найкращі варіанти (альтернативи) її досягнення.

У загальному випадку управлінське рішення характеризують наступні ознаки:

можливість вибору єдиної дії з множини альтернатив (якщо немає альтернатив, то немає і вибору, а виходить, і немає рішення);

наявність мети - безцільний вибір не вважається рішенням;

необхідність вольового акту ОПР при виборі рішення, оскільки ОПР формує рішення через боротьбу думок і мотивів.

Управлінське рішення - це творчий процес, у якому певним чином поєднуються математичний підхід, логіка, психологія, емоції, воля, мотивація, інтереси і функціональні обов'язки керівника того чи іншого рангу. З огляду на останнє, варто мати на увазі, що ОПР повинна приймати тільки ті рішення, що знаходяться в рамках її повноважень і відповідно до наявних у неї ресурсів. Якщо питання вимагає додаткового узгодження з вищестоящими організаціями чи упирається у виділення додаткових ресурсів, управлінське рішення по ньому приймати передчасно.

Ще на стадії формування управлінського рішення керівник (або ОПР) повинен подумати про необхідність і доцільність його прийняття.

Чи можна взагалі від нього відмовитися? Чи будуть витрати па розробку рішення сумісні з майбутнім ефектом? Необхідно щоб управлінське рішення було спрямоване, у першу чергу, на досягнення життєво важливих цілей організації, що очікують свого здійснення.

Якщо результати управлінського рішення не будуть очевидними і вимірними, то виникає невпевненість і сумніви в оцінці реально досягнутого. Для того, щоб прийняте рішення було успішно реалізоване, необхідно враховувати наступне:

виконання управлінського рішення повинно доручатися такому виконавцю, що має належну кваліфікацію, зацікавленість і можливість виконати доручену справу краще інших (не завжди можна доручати виконання того чи іншого рішення за принципом займаної посади);

виконання управлінського рішення повинно доручатися такому працівнику, що одержує досить необхідну інформацію (чи релевантна інформація для виконання розробленого рішення, повинна направлятися тому, кому доручається його виконати);

виконання управлінського рішення повинно доручатися тому виконавцю, що може реально його виконати в необхідний час і з високою якістю.

Таким чином, управлінське рішення представляє собою результат складної системної діяльності людей за допомогою послідовних ітераційних процесів і повинно відповідати функціям організації за розв'язуваними нею завданнями.

Рішення завжди пов'язане з певною діяльністю, воно є результатом великої розумової роботи, тому неможливо без стадії, що визначає, які зобов'язання повинні бути враховані при ухваленні рішення, з якого набору потрібно вибирати найбільш адекватну діяльність підприємства.