Основи експертизи продовольчих товарів - Малигіна В. Д. - Розділ 3. ІДЕНТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ

3.1. Сутність ідентифікації товарів

Ідентифікація (від лат. identifico — ототожнюю) — ототожнювання об'єктів, розпізнавання, встановлення відповідності розпізнаваного об'єкта своєму образу (знаку). У процесі ідентифікації товарів виявляють відповідності досліджуваного товару базовій моделі (зразку), що характеризується тією ж сукупністю показників, або інформації про товар, що подається на маркуванні, в товарно-супровідних або нормативних документах.

Ідентифікація як вид діяльності має структуру, яка характеризується певними структурними елементами (рис. 3.1).

Рис. 3.1. Структура ідентифікації товарів

На сучасному етапі завданнями ідентифікації є:

• визначення основних понять, структури, норм і правил у сфері ідентифікації товарів;

• розробка основних критеріїв, які повинні використовуватися для цілей ідентифікації однорідних груп, конкретних видів і найменувань товарів;

• дослідження споживних властивостей товарів і показників, що їх характеризують, для виявлення найбільш достовірних критеріїв ідентифікації;

• удосконалювання стандартів та іншої нормативної документації шляхом включення до неї показників якості, що будуть використовуватися при ідентифікації;

• розробка методів ідентифікації товарів, перш за все експрес-методів, що дозволять з досить високим ступенем імовірності визначати асортиментну належність товару.

У Законі України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини" (1998 р.)наводиться таке визначення поняття ідентифікації: "Ідентифікація — визначення відповідності показників якості харчових продуктів і продовольчої сировини показникам, встановленим у нормативній та технічній документації виробника харчових продуктів чи наведеним в інформації про ці продукти, а також визначення відповідності харчових продуктів і продовольчої сировини узвичаєній загальній назві з метою сертифікації".

У цьому визначенні поняття "ідентифікація", на жаль, звужується до вимог нормативних і технічних документів виробника продукції. Але фахівцям-товарознавцям відомо, що вимоги стандартів здебільшого до органолептичних показників не несуть ідентифікуючої інформації, тому що мають дуже лаконічні фрази: "Відповідає даному виду товару", "відповідно до рецептури" тощо. Цілком зрозуміло, що провести ідентифікаційну експертизу за таким критерієм неможливо.

Ідентифікація, як правило, вимагає багатосторонніх досліджень як досвідченими фахівцями — товарознавцями-експертами, так і висококваліфікованими вченими-експертами. У зв'язку з тим, що результати ідентифікації того чи іншого виробу аналізуються і на основі цього аналізу робляться відповідні висновки, то, напевно, більш точно цей процес можна назвати ідентифікаційною експертизою. Можна вважати, що ідентифікаційна експертиза є основоположною. Це пов'язано з тим, що доки не проведено ідентифікаційну експертизу даного виробу і не встановлено, що він являє собою, до якої групи товарів належить і який код за ТН ЗЕД він має, всі інші види експертиз проводити недоцільно.

Ідентифікаційна експертиза товарів проводиться для того, щоб встановити, чи належить даний товар до тієї чи іншої однорідної товарної групи. Ця ідентифікація здійснюється на основі визначення характерних індивідуальних ознак, що наведені в нормативних або супровідних документах.

Для досягнення цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

1. До якого класу або групи однорідних товарів належать вироби даної партії товарів?

2. Чи відповідає якість товарів даної партії вимогам нормативних документів або технічному опису на дану групу товару?

3. До якого сорту належить даний товар, якщо він поділяється на певні сорти?

4. Чи не входить даний товар у номенклатуру заборонених до реалізації товарів або товарів, що мають деякі обмеження для реалізації на вітчизняному ринку (квотування, ліцензування тощо).

Якщо внаслідок проведеної ідентифікаційної експертизи встановлено, що дана партія товару дійсно належить до відповідного класу (групи) товарів, то тільки після цього можна проводити експертизу якості, сертифікацію відповідності.

Крім того треба зазначити, що навіть якщо при вирішенні поставлених завдань одержано негативні відповіді, не можна квапитися і робити висновок, що дана партія товару фальсифікована. Адже це може бути новий товар, з нормативною документацією на який споживачі, а інколи і фахівці, недостатньо обізнані. Наприклад, зараз на нашому ринку широко реалізуються різні суміші кави з цукром і вершками, на які в Україні немає нормативної документації, а всі вимоги викладаються тільки в сертифікатах відповідності. Однак це ще не означає, що всі ці товари фальсифіковані.

При реалізації й рекламуванні деяких товарів ні працівники торгівлі, ні представники рекламних агенцій не звертають увагу на те, як вони представляють той чи інший товар, чи правильно вони відносять рекламований товар до тієї чи іншої товарної групи. Саме таке неуважне ставлення до товару може призвести до помилкового визнання його фальсифікованим. Наприклад, на упаковці кондитерських виробів "Марс", "Снікерс" немає відомостей про те, до якої групи кондитерських товарів їх треба відносити, а в рекламі їх називають шоколадними батончиками. Якщо це дійсно так, то всі ці вироби треба визнати нестандартними і заборонити їх реалізацію, тому що вони містять у своєму складі менше 80% основних компонентів — цукру і какао-продуктів (згідно з вимогами стандарту в шоколадному батончику масою понад 50 г начинки повинно бути не більше 20 %). Насправді ці кондитерські вироби не що інше, як штучні цукерки типу вітчизняного "Гулівера".

Об'єктами ідентифікації є товари, послуги, цінні папери, інформація тощо. Ми будемо розглядати тільки одну групу об'єктів — вироби, що беруть участь у процесі купівлі-продажу і стають при цьому матеріальним товаром.

Суб'єктами ідентифікації товарів с всі учасники ринкових відносин:

• виробник товару — на стадії приймання сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і протягом всього технологічного циклу до реалізації продукції зі своїх складів;

• представники торгівлі (оптової і роздрібної) — на стадії укладання договорів купівлі-продажу, приймання товарів і підготовки їх до реалізації;

• споживач — на стадії купівлі і використання чи експлуатації товару.