Основи підприємницької діяльності - Варналій З.С. - 1. Суть і структура внутріфірмового планування

З попередньої теми нам відомо, що планування становить одну з важливих функцій менеджменту. Завдяки плануванню стає можливим визначення головних напрямів підприємницької діяльності в поточному періоді і на подальшу перспективу. Планування дозволяє проаналізувати підприємцю стан фінансових, матеріальних, інформаційних та трудових ресурсів фірми, визначити цілі розвитку бізнесу. Тому особливого значення набуває з'ясування суті планування, конкретних засобів планової діяльності, що забезпечують успіх справи, зосередженість зусиль усього колективу на досягненні загальної мети. На цьому ми і зупинимося в пропонованій темі.

1. Суть і структура внутріфірмового планування

Для того щоб знати, як краще скласти прогноз майбутньої діяльності, розробити стратегію поведінки підприємства на ринках підприємець спирається на систему планування. Крім того, забезпечення ефективної поточної діяльності фірми теж починається з планової роботи.

У чому ж полягає суть планування підприємницької діяльності? У загальноекономічному розумінні планування означає визначення цілей розвитку підприємства, використання певних засобів їх досягнення. Основні елементи планування підприємницької діяльності, як складової менеджменту і Цілісної системи, такі:

Прогнозування - визначення ринкової стратегії фірми на перспективний період.

Формування на базі прогнозу загальних завдань і встановлення термінів їх виконання та визначення ресурсного забезпечення.

Конкретизація термінів виконання плану.

Складання бюджетів.

Поширення планових завдань на низові ланки.

Отже, процес планування проходить через певні етапи. Так, на першому етапі відбувається прогноз майбутніх умов діяльності. На наступних етапах здійснюється визначення завдань розвитку підприємства, вибір його оптимального варіанту.

Прогнозування - це дослідження перспектив розвитку галузевих і регіональних ринків. Воно безпосередньо пов'язане з маркетингом, вивченням тенденцій змін у ринковому середовищі. Формою, яку набирає прогнозування, виступає вибір певної ринкової стратегії розвитку підприємства на перспективу.

У підприємницькій практиці застосовують ряд базових стратегій, які визначаються залежно від умов внутрішнього та зовнішнього середовища. До таких стратегій належать:

Стратегія обмеженого зростання. Застосовується в галузях із стабільною технологією. Цілі розвитку підприємницької діяльності встановлюються від досягнутого рівня і коригуються стосовно зміни умов. Якщо стан фірми задовільний, то це дає підстави дотримуватись у перспективі раніше вибраної стратегії, що знижує ризик.

Стратегія зростання. Найчастіше застосовується в динамічно зростаючих галузях із швидкозмінною технологією. Характеризується значним обсягом зростання виробництва й збуту продукції порівняно з досягнутим рівнем. Як правило, поєднується з інноваційною політикою фірми.

Стратегія скорочення. Найдоцільніша за умов постійного погіршення основних показників підприємницької діяльності, відсутності позитивної реакції на різні заходи, спрямовані на зміну ситуації.

Комбінована стратегія. Найсприятливіша для великих підприємницьких структур, які функціонують одночасно в декількох галузях. Полягає в поєднанні наявних стратегій залежно від нових ринкових можливостей.

Проблема вибору стратегій розвитку підприємства особливо гостро відчутна в період становлення фірми, розробки нових проектів розвитку, орієнтації діяльності на режим "інноваційного конвеєра", тобто постійних, запланованих змін. Отже, необхідність вибору стратегії розвитку виникає в таких випадках:

при заснуванні бізнесу, розробці нових підприємницьких проектів;

під сильним тиском зовнішнього середовища - конкуренти, державне регулювання, ресурсні обмеження, інші непрогнозовані обставини;

при запланованих змінах, пов'язаних із комерціалізацією нових технічних або організаційних розробок. Базові стратегії дозволяють коригувати зміст плану й діяльності фірми, розробляти загальну концепцію її розвитку.

Таким чином, прогнозування визначається як розробка системи аргументованих наукових уявлень про напрями розвитку майбутнього стану підприємства. Цей елемент системи планування визначає можливості підприємницької діяльності, в рамках яких можуть бути поставлені задачі і цілі. Крім того, виявляються проблеми ресурсного забезпечення підприємницької діяльності, тобто формуються загальні задачі планування, що становить зміст другого елементу.

На третьому етапі планування відбувається конкретизація термінів виконання плану. Вона полягає в узгодженні термінів, порядку виконання окремих пунктів програми - виробничих, збутових, маркетингових операцій, укладання договорів з постачальниками ресурсів.

Після цього складаються бюджети. Бюджет - це план, складений у вартісному та натуральному виразах, в якому визначається баланс доходів (майбутніх надходжень) і витрат. До останніх можна віднести витрати матеріалів, капітальні витрати на придбання машин, устаткування, верстатів, техніки. На цій основі визначаються завдання п'ятого, завершального етапу планування - поширення планових обсягів робіт на нижні ланки підприємства.