Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 10.4. Трудовий договір

Трудове право - це регулювання трудових правовідносин між працівником І працедавцем шляхом укладання трудового договору, відповідно до Кодексу законів про працю (КЗпП).

o Трудові договори поділяються на індивідуальні та колективні.

Трудовий договір (індивідуальний) - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, або фізичною особою, згідно з якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник або уповноважений ним орган, або фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи.

Трудовий договір може бути:

♦ безстроковим (коли строк дії договору не зазначено);

♦ укладеним на певний строк, що встановлюється сторонами договору;

♦ укладеним на час виконання певної роботи. Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій

формі. Укладений договір оформлюється наказом або розпорядженням власника підприємства або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ або розпорядження власником підприємства не були видані, але працівник був допущений до роботи.

У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа зобов'язана у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

Під час укладання трудового договору громадянин зобов'язаний надати паспорт або інший документ, що засвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, також документ про освіту (фах, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші. При прийомі на роботу працедавець не вправі жадати від потенційного працівника довідок про реєстрацію місця проживання, національну, партійну належність та інших. При цьому пред'явлення довідки про стан здоров'я може бути необхідним, якщо це обумовлено особливостями майбутньої роботи (водій, медсестра, вихователь дитсадка тощо).

Істотною умовою трудового договору, що відрізняє його від договору цивільно-правового характеру, є те, що за трудовим договором працівник зобов'язується виконувати роботу за певною спеціальністю, кваліфікацією або посадою з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядку.

Трудовий договір відрізняється від цивільно-правового також тим, що йому властиве обов'язкове надання працівнику всіх соціальних гарантій, передбачених КЗпП (оплата лікарняних листів, відпусток, компенсацій тощо). Цим він відрізняється, наприклад, від договору підряду, по закінченні якого просто складається акт про приймання робіт і виплачуються гроші.

Особливою формою трудового договору є трудовий контракт. Трудовий контракт укладається обов'язково в письмовій формі в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, і має містити такі розділи:

1. Найменування і предмет договору. Предметом трудового контракту є надання посади.

2. Оплата пращ (оклад, доплати і надбавки, строки та спосіб виплати). Відповідно до законодавства оплата праці в Україні провадиться винятково в українських гривнях.

3. Режим роботи (кількість годин на тиждень, вихідні дні, щорічна відпустка, додаткові відпустки).

4. Соціальне забезпечення і гарантії (у який пенсійний фонд сплачуються страхові внески, можливість одержання кредитів і дотацій на придбання житла, путівок, транспорту, медичне страхування, транспортні витрати, спеціальне харчування, витрати на медичне обслуговування, а також компенсації у разі дострокового розірвання трудового контракту з ініціативи працедавця).

5. Матеріально-технічне забезпечення (надання працівнику приміщення, інструменту, спецодягу, сировини).

6. Засоби заохочення (система преміювання, можливість надання/купівлі акцій підприємства, участь у прибутках).

7. Зобов'язання сторін (обсяг виконуваної роботи, якість, терміни, збереження комерційної таємниці, забезпечення цілості і належне використання отриманих ресурсів та устаткування, відшкодування матеріального збитку, заподіяного неправомірними діями).

8. Умови дострокового розірвання контракту, крім передбачених КЗпП (наприклад, розголошення комерційної таємниці).

9. Строк дії контракту.

10. Штрафні санкції (за що сплачують штрафи працівники і за що сплачує підприємство працівникам).

11. Реквізити сторін.

12. Додатки (посадова інструкція, копія диплома, медична довідка, якщо потрібно).

Контрактна форма трудового договору застосовується тільки для працівників, що працюють або працевлаштовуються по трудових договорах, укладених:

♦ на певний строк;

♦ на час виконання певної роботи.

Не можна укладати контракт з працівниками, якщо їх робота має безстроковий характер. Механізм використання контрактної форми визначається Положенням про укладання контрактів при прийомі на роботу, затвердженим КМУ.

Умови контракту не можуть погіршувати становище працівника, порівняно з умовами, передбаченими трудовим законодавством. Якщо ж у контракт внесено умови, що погіршують його становище, то вони вважаються недійсними.

Підставами для припинення трудового договору є:

♦ згода сторін;

♦ закінчення терміну договору;

♦ призов або вступ працівника на військову службу;

♦ розірвання договору з ініціативи власника підприємства або уповноваженого ним органу або за ініціативою самого працівника;

♦ переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, установу, організацію або перехід на виборну посаду;

* відмова працівника від переведення на роботу в іншу

місцевість разом із підприємством; 4 набуття законної сили рішення суду; 4 підстави, передбачені контрактом. Робітники та службовці мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, за власною ініціативою, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. За наявності поважної причини власник зобов'язаний розірвати договір у термін, про який просить працівник.

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний також з ініціативи власника підприємства або уповноваженого ним органу у випадках:

* змін в організації виробництва і праці, у т. ч. ліквідації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників;

* виявлення невідповідності працівника займаній ним посаді або виконуваній роботі внаслідок відсутності кваліфікації або за станом здоров'я;

* систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, якщо до нього раніше застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення;

* прогулу (у т. ч. відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

* нез'явлення на роботу протягом більше ніж чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності;

* поновлення на роботі працівника, що раніше виконував цю роботу;

* появи на роботі у нетверезому стані;

* здійснення за місцем роботи розкрадання майна власника. Влаштовуючись на роботу, кожний працівник стає членом трудового колективу підприємства і відповідно учасником колективного договору.

Колективний договір - це угода між представниками підприємців (в особі адміністрації підприємства) і колективом працівників підприємства про умови праці, заробітної плати та права робітничих організацій на підприємстві. Договір включає взаємні зобов'язання сторін з виконання виробничих завдань, охорони праці, дотримання правил внутрішнього розпорядку на підприємстві, матеріально-побутового і соціально-культурного обслуговування тощо. Укладання колективних договорів і перевірка їх виконання проводяться щорічно і широко обговорюються на підприємствах.

Укладанню колективного договору передують колективні переговори. Трудовий колектив представляє, як правило, профспілкова організація. Терміни, порядок ведення переговорів, порядок розробки й укладання колективного договору, відповідальність за його виконання регулюються Законом "Про колективні договори та угоди

Колективний договір набирає сили з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного в колективному договорі. По закінченні терміну дії колективний договір продовжує діяти до того часу, доки сторони не укладуть новий або не переглянуть діючий.

Колективний договір піддягає повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади. Повідомна реєстрація колективного договору провадиться з метою забезпечення можливості для урахування його умов гад час розгляду трудових спорів (індивідуальних чи колективних), що можуть виникнути між сторонами, І посвідчує автентичність примірників, наданих на реєстрацію.

Трудові спори - це спори, що виникають між працівниками, з одного боку, й адміністрацією підприємства, з іншого, стосовно питань, безпосередньо пов'язаних із застосуванням законодавства про працю, виконанням трудового або колективного договорів.

До трудових спорів відносять спори з приводу переведення на іншу роботу, розірвання трудового договору, накладення дисциплінарних стягнень, виплати заробітної плати, притягнення працівників до матеріальної відповідальності за збиток, заподіяний ними підприємству.

Трудові спори в Україні розглядаються: 4 комісіями по трудових спорах; 4 судами.

Комісія по трудових спорах обирається на підприємстві загальними зборами трудового колективу і є загальнообов'язковим первинним органом з розгляду трудових спорів, що виникають на підприємстві, за винятком спорів, що підлягають безпосередньому розгляду в судах.

Безпосередньо в судах розглядаються трудові спори:

♦ працівників підприємств, де немає комісії по трудових спорах;

♦ працівників про поновлення на роботі;

♦ власника про відшкодування працівником збитку, заподіяного підприємству.

Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний термін з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Для колективного відстоювання своїх прав та інтересів працівники можуть об'єднуватися у професійні спілки.

Професійні спілки (англ. trade-union) - це добровільні об'єднання працівників за фаховою ознакою. Профспілки діють відповідно до чинного законодавства і прийнятих ними статутів. Як і інші об'єднання громадян, профспілки підлягають легалізації, тобто офіційному визнанню шляхом реєстрації. Орган, що легалізує профспілку, проводить перевірку профспілкової організації на відповідність статуту, вносить організацію до Реєстру об'єднань громадян України і видає посвідчення встановленого зразка. Після легалізації профспілки та їх об'єднання набувають статусу юридичної особи.

В Україні діють кілька профспілкових організацій, що об'єднані у Федерацію незалежних профспілок України.