Основи ринкової економіки України - Селезньов В.В. - 15.1. Загальні положення

Глава 15. Державне регулювання

15.1. Загальні положення

У загальнолюдському аспекті держава покликана виступати публічною суспільно значимою організацією, що представляє загальні інтереси різних прошарків суспільства і здійснює управління справами суспільства від його імені. Держава гармонізує різні інтереси шляхом введення податків, правил конкуренції, стимулювання виробництва, забезпечення безпеки суспільства, соціального захисту, розвитку соціально-культурної інфраструктури тощо.

З цією метою держава мобілізує грошові кошти, необхідні для державного фінансування невиробничих сфер народного господарства, таких як наука й освіта, охорона здоров'я, культура, охорона навколишнього середовища тощо, а також утримання державної адміністрації, оборони, органів правосуддя та громадського правопорядку.

В умовах командно-адміністративної системи домінуюча роль держави, у тому числі в сфері економічних відносин, не викликала сумнівів. З переходом до принципово нової системи господарювання, заснованої на ринкових відносинах, основний упор був перенесений на ринок, як головний механізм саморегулювання економічної системи. Виникла ілюзія, що ринок сам по собі спроможний успішно здійснювати регулювання економічних процесів. Проте помилково було б думати, що лише за допомогою суто ринкового механізму можна домогтися позитивних економічних результатів.

Без серйозного регулювання державою неможливі становлення і розвиток сучасної ринкової економіки. Народне господарство країни має базуватися на основі оптимального поєднання ринкового саморегулювання економічних відносин суб'єктів господарювання та державного регулювання макроекономічних процесів, виходячи з конституційної вимоги відповідальності держави перед людиною за свою діяльність.

Неправильно й те, що лише за допомогою приватної власності можна вирішити проблему трансформації попередньої економічної системи у сучасну ринкову. Здійснювані державою інституціональні перетворення мають бути спрямовані на формування раціональної багатоукладної економіки шляхом трансформування відносин власності, здійснення роздержавлення, приватизації та націоналізації виробничих фондів, забезпечення на власній основі розвитку різних форм власності та господарювання, еквівалентності відносин обміну між суб'єктами господарювання, державної підтримки і захисту всіх форм ефективного господарювання та власності. Тільки рівноправне функціонування різноманітних форм власності, у тому числі й державної, може сприяти успішному розвитку економіки.

Отже, нарівні із саморегулюванням невід'ємним елементом сучасної ринкової економіки є державне регулювання.

Державне регулювання - це форма цілеспрямованого впливу держави на економіку з метою забезпечення та підтримки її функціонування в заданому режимі, зміни і розвитку економічних відносин і взаємозв'язків. Регулювання здійснюється за допомогою системи норм і заходів, що регламентують поведінку суб'єктів господарювання як за допомогою адміністративних методів впливу (закони, накази, інструкції), так і через систему економічних методів і регуляторів (ціни, податки, банківські відсотки, пільги, санкції тощо).

Виділяють два види державного регулювання - безпосередньо економічне регулювання, спрямоване на контролювання цін, продукції, входу в галузь і виходу з галузі, стандартів та обсягів тощо, і соціальне регулювання, що встановлює правила очищення води, повітря, забезпечення безпеки атомних електростанцій, нормальних умов для проживання населення тощо.

Крім того, вплив держави на економіку проявляється ще у двох моментах. По-перше, держава прямо координує економіку, дає рекомендації виробникам (в умовах соціалізму здійснювалося жорстке командно-адміністративне планування). По-друге, держава є власником промислових, сільськогосподарських і торгових підприємств, частка яких дуже значна. Це так званий державний сектор економіки. Здійснюючи безпосереднє управління цими підприємствами, держава тим самим впливає на всю економіку країни в цілому.

При цьому, оскільки економіка всякої країни є багатоукладною, тобто ґрунтується на різних видах власності, то одне з головних завдань держави полягає в тому, щоб забезпечити всім їм однакові умови функціонування, рівні права і захист цих прав.

Таким чином, на діяльність суб'єкта господарювання впливають два основних фактори. Перший - це ринок, і другий - державне регулювання, яке має певні функції, інструменти та органи регулювання (мал. 46).

Основні функції державного регулювання такі:

1) підтримка пропорційності виробництва і споживання, анти циклічне регулювання;

2) підтримка і розвиток конкуренції, анти монопольні заходи;

3) підтримка раціонального природокористування і заходи щодо захисту навколишнього середовища;

4) перерозподіл і вирівнювання доходів, соціальний захист малозабезпечених прошарків суспільства.

Інструменти регулювання ринку - це прийоми (методи), які використовуються державою для забезпечення виконання своїх функцій.

Мал. 46. Фактори, що впливають на суб'єкт господарювання

До інструментів або методів державного регулювання належать:

♦ податково-бюджетна (фіскальна) система;

♦ цінове регулювання;

♦ грошово-кредитне регулювання;

♦ зовнішньоекономічне регулювання. Податково-бюджетна, або, як її ще називають, фіскальна

система є найдієвішим інструментом державного регулювання економіки. Вона спрямована на оптимізацію та раціоналізацію формування доходів і використання державних фінансових ресурсів, узгодження загальнодержавних та місцевих інтересів у сфері між бюджетних відносин, регулювання державного боргу та забезпечення соціальної справедливості при перерозподілі національного доходу, забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів.

Цінове регулювання спрямоване на регулювання державою відносин обміну між суб'єктами ринку з метою забезпечення еквівалентності в процесі реалізації національного продукту, дотримання необхідної паритетності цін між галузями та видами господарської діяльності, а також забезпечення стабільності оптових та роздрібних цін.

Грошово-кредитне регулювання спрямоване на забезпечення народного господарства економічно необхідним обсягом грошової маси, досягнення ефективного готівкового обігу, залучення коштів суб'єктів господарювання та населення до банківської системи, стимулювання використання кредитних ресурсів на потреби функціонування і розвитку економіки.

Зовнішньоекономічне регулювання спрямоване на регулювання державою відносин суб'єктів господарювання з іноземними суб'єктами господарювання та захист національного ринку і вітчизняного товаровиробника.

Розглянемо функції та методи державного регулювання докладніше.