Проектний аналіз - Митяй О.В. - 16.3. Методичні підходи до визначення економічної вартості проекту

Для оцінки вартості проекту необхідно визначити тіньові ціни, які відображають суспільну вартість продукту у грошових одиницях. Визначення тіньових цін можливе:

1) на основі визначення витрат, необхідних для вилучення цього ресурсу з інших галузей або збільшення виробництва;

2) з огляду на імпортні аналоги, на основі світової ціни, вираженої у національній валюті;

3) за величиною альтернативної вартості ресурсів, витрачених на виробництво продукту.

Перший підхід передбачає оцінку граничних (маржинальних) витрат виробництва необхідного ресурсу, які відображають необхідні видатки виробника під час виробництва додаткової одиниці продукції.

Часто в економічному аналізі використовують тіньові ціни світового ринку, оскільки: 1) більшість світових ринків вважають вільними і конкурентними, тому ціни на них є реальним відображенням вартості; 2) альтернативним використанням конкурентоспроможних товарів є поставки на зовнішній ринок. Визначення тіньової ціни на основі еквівалента світової не створює проблеми. Аналітик проекту визначає:

• чи відображає валютний курс справжню цінність місцевої валюти;

• як установити еквівалент світової ціни для експортних та імпортних товарів;

• чи можна оцінити всі компоненти проекту за світовими цінами, якщо ні, то якою має бути методика обґрунтування їх економічної вартості.

Щодо місцевої валюти, то її купівельна спроможність відображається тіньовим валютним курсом. Взаємозв'язок між тіньовим і офіційним курсами виражається співвідношеннями

Для визначення еквівалента світової ціни експортних та імпортних товарів використовують паритетні ціни, які відображають еквівалент ціни світового ринку, виражений у місцевій валюті (гривні).

Розрізняють імпортний (порівняльні місцеві ціни на імпортні товари) та експортний паритети (порівняльні ціни, сплачені за експортні товари).

Під час визначення світових цін використовують умови експортування франко-порт [FOB], умови оплати з великого експортного порту або умови імпортування "вартість – страхування – фрахт" [CIF] у великому імпортному порту традиційного ринку.

Ціна CIF у порту ввезення (без урахування фрахту, страхування, розвантаження в порту ввезення) дорівнює FOB у порту експорту. Далі – еквівалент ціни FOB у місцевій валюті за офіційним курсом (за мінусом вартості тарифу, субсидії, витрат на складування, вантажні роботи, місцевий транспорт і збут) – фінансова паритетна ціна експорту. Економічна паритетна ціна експорту менша за фінансову паритетну ціну на скоригований коефіцієнт витрат на складування, вантажні роботи, збут, транспортування від проекту до порту (тобто, еквівалент ціни FOB у місцевій валюті мінус скоригований коефіцієнт витрат).

Ціна FOB у порту експорту плюс фрахт, страхування, розвантаження в порту проекту дорівнює CIF у порту проекту. Далі конвертація в місцеву валюту за офіційним курсом плюс тариф, субсидії, місцеві витрати па транспорт, збут на внутрішньому ринку – фінансова паритетна ціна імпорту, а економічна паритетна ціна імпорту – це конвертація проекту в місцеву валюту за офіційним курсом плюс скориговані на перевідний коефіцієнт витрати на транспортування і збут.

Коефіцієнт переводу (або перерахунку) – фінансова вартість поділена на тіньову (економічну) вартість.

Економічна вартість товарів і послуг визначається тоді, коли вони залучені до зовнішньоторговельного обороту, тобто імпортуються або експортуються, а вартість їх у країні менша за ціну FOB та більша за ціну CIF.

Ціна FOB > вартість товару в країні > ціна CIF.

Товари, не залучені до зовнішньоторговельного обігу, – це товари, імпорт та експорт яких економічно недоцільний (великі транспортні витрати, швидке псування).