Теорія економічного аналізу - Купалова Г.І. - 16.4. Послідовність та методика проведення функціонально-вартісного аналізу

Здійснення ФВА можна розділити на кілька етапів. Різні дослідники виділяють різну кількість етапів – від 4 до 7. На нашу думку, можна виділити чотири укрупнених послідовних етапи: підготовчий, аналітичний, творчий, контрольний (рис 16.3).

Є й інший, дрібніший, поділ на підготовчий, аналітичний, творчий, дослідний та впроваджу вальний етапи, хоч мета і завдання аналізу залишаються при цьому однаковими.

Рис. 16.3. Основні етапи здійснення функціонально-вартісного аналізу

Перший, підготовчий етап починається з визначення об'єкта аналізу, в ролі якого найчастіше виступає конкретний виріб та елементи, які входять до його складу, а також з постановки мети, завдань аналізу, розробки плану дій. У цьому випадку попередньо вивчають асортимент вироблюваної продукції, відповідність її споживчих властивостей вимогам, що висуваються на даний момент і на перспективу. Споживча вартість, витрати на її створення і збереження розглядаються у взаємозв'язку з метою забезпечення необхідної якості при мінімальних витратах. Якщо асортимент виробів не повністю відповідає своєму призначенню, то ставиться завдання покращання його найекономічнішим способом, а у разі відповідності – мета аналізу знайти спосіб зниження витрат.

До підготовчого етапу належить також розробка організаційних форм проведення ФВА. Доцільно на всіх ієрархічних рівнях управління, починаючи від підприємства і закінчуючи міністерством, мати постійну службу у вигляді невеликих груп спеціалістів, які займаються розробкою річних і перспективних планів проведення ФВА, формуванням комплексних бригад для аналізу окремих об'єктів, контролем за впровадженням розроблених бригадами рекомендацій та їх ефективністю.

Залежно від мети дослідження і характеру об'єкта, що аналізується, комплексні бригади створюють зі спеціалістів різного профілю: конструкторів, технологів, нормувальників, організаторів виробництва, плановиків, бухгалтерів, працівників з постачання та збуту, технічного контролю та ін. Це сприяє мінімізації витрат усіх ланок, які беруть участь у підготовці, виробництві, реалізації та експлуатації виробу. Всі члени комплексних бригад одержують теоретичну підготовку в галузі ФВА. Після виконання завдання ці бригади розформовуються, а вироблені ними рекомендації впроваджує у практику постійна служба ФВА.

На другому, аналітичному етапі збирається та систематизується інформація про функціональну структуру об'єкта та про матеріальні носії окремих його функцій. Саме з опису функцій виробу починається ФВА. Для виділення та опису функцій слід відповісти на сформульоване ще Л.Д. Майлсом запитання: "Що робить ця річ?".

Формулювання функцій необхідно здійснювати за встановленими правилами:

1) розгорнуте визначення кожної функції має бути викладене двома словами: дієсловом та іменником або дієсловом і дієприкметником. Формулювання і класифікацію функцій покажемо на прикладі відділу сервісного обслуговування заводу (табл. 16.1);

2) у формулюваннях функцій слід використовувати слова, які характеризують певні величини і показують їх розмірність;

3) виходячи з того, що функція є дією у просторі, потрібно завжди давати її графічну (векторну) інтерпретацію.

В аналітичному дослідженні об'єкт розглядається як комплекс функцій, які він виконує, з яких одні є основними, оскільки випливають з самого призначення об'єкта, другі – допоміжні, бо вони створюють умови для реалізації основних функцій, а треті функції – зовсім непотрібні, тобто зайві.

Шляхом ФВА визначають, які складові об'єкта безпосередньо пов'язані з основними його функціями, а які – з допоміжними чи непотрібними. Потім підраховують витрати на створення та експлуатацію кожної функції окремо (або ж групи споріднених функцій) при наявній системі забезпечення цих функцій або тій, що проектується. При цьому доцільно поставити друге запитання Л.Д. Майлса "Скільки коштує річ?".

Таблиця 16.1. Формулювання і класифікація функцій відділу сервісного обслуговування заводу

Матеріальними носіями функцій слугують конкретні частини досліджуваного об'єкта (деталі та вузли машини, операції технологічного процесу, структурні підрозділи апарату управління тощо). Внаслідок цього у процесі ФВА витрати на виконання кожної функції групують за цими конкретними частинами та визначають частку кожного елемента в загальній сумі витрат. Після цього відбирають та аналізують структурні елементи, що займають найбільшу частку, а також ті, що виконують непотрібні функції. Якщо при цьому з'ясовується, що основні резерви зниження витрат приховуються у певній конструкторській частині об'єкта, то подальший поглиблений аналіз може охоплювати тільки цю частину.

Розмежування витрат між матеріальними носіями окремих функцій відбувається на основі даних про їх нормативну трудомісткість та матеріаломісткість. Добираються також відомості і про інші прогресивні способи виконання досліджуваним об'єктом основних і допоміжних функцій.

На цьому етапі широко використовують метод експертних оцінок, порівнянь за допомогою зіставлення з "ідеальною моделлю", а також порівнюються рівень значимості кожної функції і витрат на неї. Для цього використовується коефіцієнт витрат на функцію, який розраховується шляхом зіставлення частки параметра (функції) у витратах до коефіцієнта її значимості (важливості) (табл. 16.2).

Таблиця 16.2. Зіставлення коефіцієнтів значимості і частки витрат параметрів функцій жіночих костюмів на швейній фабриці

Одержані в таблиці коефіцієнти витрат на функцію свідчать про те, що за функцією 1, незважаючи на її найвищу порівно з іншими значимість, витрати на одержання функції значно перевищують и важливість. За функціями 2 і 3 співвідношення сприятливе, а за 4 – співвідношення допустиме.

У теорії і практиці ФВА прийняті такі критерії оцінки коефіцієнта витрат на функцію:

– коефіцієнт витрат дорівнює 1 або близький до 1 – співвідношення між витратами і функцією виправдане;

– коефіцієнт витрат менше 1 – співвідношення сприятливе;

– коефіцієнт витрат більше 1 – слід здійснювати заходи щодо зниження витрат на одержання функції.

Таким чином, на другому етапі ФВА необхідно провести економічні розрахунки і визначити вплив того чи іншого рішення на собівартість і рентабельність виробу. Результати аналізу є підґрунтям для пошуку нових технічних ідей і рішень.

Третій основний – творчий етап ФВА присвячений аналітичній обробці матеріалів двох перших етапів. Основним завданням цього етапу є продукування якомога більше різноманітних ідей, обговорення їх та добір найкращих, реальних для вирішення поставлених завдань. При цьому розробляється кілька варіантів виконання об'єктом свого призначення при мінімальних витратах та в результаті порівняльної їх оцінки вибирається оптимальний. Тут необхідно дати відповідь на третє запитання, сформульоване Л.Д. Майлсом: "Яка річ могла б виконати ті самі операції, але при менших витратах?".

На творчому етапі велику роль мають відігравати інтуїція, психологія. Тому для активізації творчого процесу широко застосовують евристичні методи, зокрема методи мозкового штурму, синектичний та ін. Забороняється критика висунутих раніше ідей, вітаються жарти, несподівані, фантастичні, навіть несерйозні, на перший погляд, пропозиції.

Наприклад, в літературі описаний такий випадок. На одній з кондитерських фабрик з виробництва цукерок виникла проблема отримання після розбивання шкарлупи цілих ядер горіхів, необхідних для виробництва дорогих сортів цукерок. За наявної технології ядра при розбиванні пошкоджувалися. В результаті проведення мозкового штурму були висунуті різні пропозиції. Проте одна з них виділялася своєю фантастичністю і неймовірністю. Один із працівників запропонував для вирішення поставленої проблеми виростити маленьких чоловічків, які повинні залізти в горіх і потім обома руками видавити шкаралупу зсередини. На перший погляд, казкова пропозиція знайшла своє геніальне вирішення в ході подальшого обговорення. Було висунуто ще одну ідею – встромити в горіх голку з отвором, за допомогою компресора накачати повітря і таким чином розламати горіх зсередини. В результаті ця ідея була втілена в життя.

Іншим прикладом є застосування синектичного методу в ФВА при дослідженні питання безпеки транспорту. Так, учасникам наради було запропоновано відповісти на запитання: "Що б Ви зробили, якби були автомашиною, якій загрожує зіткнення?". Були отримані такі відповіді: потрібно стати маленьким, скорчитися, нагнутися, тобто очевидне виявлення захисної реакції, яку поклали в основу захисної стратегії. В результаті в машинобудування були внесені відповідні зміни і створена зона зминання в автомашині.

На заключному четвертому – контрольному етапі постійна служба ФВА організовує захист, експериментальну перевірку рекомендованого оптимального варіанта, забезпечує контроль за його впровадженням і досягненням запроектованого економічного ефекту. Результатом впровадження має стати заміна норм, внесення відповідних змін до калькуляцій, кошторисів, бюджетів та ін.

На завершальному етапі визначається економічний ефект від проведення аналізу. Для розрахунку економічної ефективності ФВА застосовують коефіцієнт економічної ефективності (скорочення поточних витрат) – К_ФВА, який показує, яку частку становить скорочення витрат в їх мінімально можливій величині. Його обчислюють за формулою

,

де – реальні сукупні витрати;

– мінімально можливі витрати, що відповідають спроектованому виробу.

При цьому оформляється вся необхідна документація, складається звіт про результати ФВА, розробляються плани-графіки впровадження результатів аналізу у виробництво. Документація виробничого характеру передається технологічним, економічним та іншим зацікавленим службам і фахівцям підприємства.

Можливості ФВА продемонструємо на прикладі, розробленому з використанням результатів ФВА, проведеного ученими-економістами Московського університету споживчої кооперації для ВАТ "Мосстройпластмасс".

Приклад. На заводі необхідно налагодити випуск поліхлорвінілового лінолеуму (ПВХ-лінолеум) на тепло-звукоізолюючій підоснові комбінованим способом. При цьому стандартна товщина полімерного шару має становити 1,2 мм, лицьової плівки – 0,2 мм, а об'ємна маса – 1390 кг/м3. Необхідно вибрати оптимальну рецептуру, використовуючи дані, наведені в табл. 16.3.

Таблиця 16.3. Варіанти рецептури основного шару ПВХ-лінолеуму,%

Розв'язання:

1. Насамперед складемо таблицю розподілу службових функцій (споживних властивостей) виробу, використовуючи принцип Ейзенхауера (табл. 16.4).

2. Використовуючи принцип ABC, оберемо найбільш оптимальний варіант рецептури основного шару для лінолеуму. Як видно з даних таблиці, найкращими рецептами для нашого прикладу є третій і четвертий варіанти.

3. Побудуємо таблицю вартості складових компонентів за рекомендованими варіантами (табл. 16.5).

Дані табл. 16.5 свідчать, найбільш прийнятним є третій варіант, тому що він дає змогу зекономити витрати порівняно з четвертим варіантом на 103,47 грн (5966,38 - 5862,91).

Таким чином, ФВА має значні переваги порівняно з традиційними методами аналізу. Так, цей вид аналізу дає змогу, по-перше, отримати точніші дані щодо вартості продукції, необхідні для прийняття правильних управлінських рішень:

– із встановлення цін на продукцію;

– вибору номенклатури та асортименту продукції;

– вибору рішення між можливістю виготовляти самостійно чи купувати;

– вкладення коштів в науково-дослідні роботи, автоматизацію процесів тощо.

Таблиця 16.4. Розподіл службових функцій (споживних властивостей) ПВХ-лінолеуму за принципом ABC

По-друге, завдяки застосуванню ФВА дається оцінка виконуваним функціям залежно від важливості і витрат на забезпечення їх функціонування, що дає змогу приділяти більше уваги управлінським функціям, таким як підвищення ефективності дорогих операцій, а також виявляти та скорочувати обсяги операцій, які не додають цінності продукції.

Незважаючи на переваги ФВА, він має і певні недоліки. До них належать:

– можливий надто детальний опис функцій, модель іноді досить складна і її важко підтримувати;

– часта недооцінка підготовчого етапу, насамперед збирання інформації про джерела даних за функціями;

– потреба у спеціальному програмному забезпеченні для якісного проведення аналізу, розрахунків, прогнозів;

– часта зміна моделі внаслідок її старіння у зв'язку з організаційними змінами;

– виявлені в результаті аналізу резерви часто не реалізуються внаслідок недооцінки їх оперативним керівництвом.