Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Вступ

Сучасне світове господарство являє собою розгалужену, складну мегаекономічну систему, цілісність якої забезпечується розвинутим міжнародним поділом і кооперацією праці, взаємодією сукупності інтенсивних міжнародних ринків, валютно-фінансовими і кредитними відносинами. Величезні масштаби світогосподарського товарообороту, фінансових, технологічних ресурсів, з одного боку, засвідчують дедалі вагомішу роль зовнішньоекономічних факторів у господарському поступі окремих країн. З іншого боку, посилюється вразливість національних економік, особливо середньо- і слаборозвинутих країн стосовно турбулентних процесів, фінансових криз, як-от ті. що прокотилися останнім часом по планеті.

Одним з головних завдань зовнішньоекономічної політики України за цих умов є розробка алгоритму оптимальної взаємодії національної економіки зі світовим господарством у контексті бурхливих і швидкоплинних змін і трансформацій, що відбуваються і в світовій, і в національній економіці. Високий динамізм цих процесів ускладнює вибір моделі зовнішньоекономічної стратегії, яка в найзагальнішому вигляді мас спрямовуватися на формування відкритої економіки, бути структурно орієнтованою, наближеною до імпортозаміщувального типу з переважною орієнтацією на розвиток місткого внутрішнього ринку.

Місце й роль України в міжнародному поділі праці, у світових економічних процесах залежить від багатьох факторів. Серед них визначальними є її природно-ресурсний і людський потенціали, рівень економічного і науково-технологічного розвитку, профіль спеціалізації (в регіональному і світовому масштабі), стан інституційної системи та зовнішньоекономічної інфраструктури. Повноцінна участь України у світогосподарських процесах стане можливою лише за умови якісного вдосконалення всіх складових, що визначають становище країни у світовій економіці і міжнародних економічних відносинах.

Сучасний етап цивілізаційної еволюції характеризується поглибленням взаємодії національних економік зі світовим господарством. Це зумовлено інтенсивним розгортанням процесів інтернаціоналізації та транснаціоналізації господарського життя планети, розвитком глобалізації — новітнього, суперечливого явища зламу тисячоліть.

За цих умов різко загострюється міжнародна конкуренція на світових ринках, де головними агентами с величезні транснаціональні корпорації: суттєво зростають вимоги до якісних характеристик товарів і послуг, що експортуються.

Водночас участь у міжнародному поділі праці є неминучою, зважаючи, з одного боку, на закономірності світового економічного розвитку, з іншого — на наявну структуру нашої економіки, її недостатню ресурсозабезпеченість важливими паливно-енергетичними та іншими складовими. В кінцевому підсумку йдеться про вибір оптимальної моделі взаємодії економіки України зі світовим господарством у таких вимірах, як геостратегічний, ринково-товарний, фінансово-інвестиційний, інституційний та ін.

В геостратегічній системі координат, очевидно, слід орієнтуватись на найповніше використання потенціалу світової економіки в цілому шляхом вільного маневру по всьому її полю з наголосом на певних пріоритетних напрямах: Європейський Союз, СНД, Росія. Тобто можна говорити про певну багатовекторність зовнішньоекономічної політики, напрями якої зумовлюються насамперед критеріями економічної ефективності та господарської доцільності з урахуванням як поточних, так і стратегічних національних інтересів.

Надзвичайно важливим є ринково-товарний вектор зовнішньоекономічної політики, що мас забезпечити реальну участь національних суб'єктів підприємництва в системі сучасних міжнародних ринків: товарів і послуг, фінансово-грошовому і валютному, технологій, робочої сили. На нинішньому, перехідному етапі Україна орієнтується на традиційні ринки товарів і послуг унаслідок нерозвинутості інших внутрішніх атрибутів третинного сектора національної економіки, зниження рівня її науково-технологічної потуги.

Економічно детермінованою, а не довільною є і товарна структура експорту-імпорту. Згідно з наявними потребами в імпорті нашої країни переважають енергетичні й паливні ресурси, машинне обладнання і технології, товари широкого вжитку. В найближчій перспективі провідні позиції мають перейти до інвестиційно-технологічних ресурсів, так званих м'яких товарів (soft-ware), що відповідають потребам постіндустріальної економіки. Структура експорту теж не може формуватися хаотично, безсистемно, її матеріально-речовий вміст мають забезпечувати передусім галузі з порівняльними і конкурентними перевагами, потенціал яких дасть змогу з часом заповнити певні ніші на відповідних ринках. Найбільше передумов для реалізації нішової стратеги мають галузі машинобудування і ВПК, порошкова металургія, електрозварювання, біотехнологія. Після економічної та техніко-технологічної модернізації до них можуть долучитися галузі АПК та харчової промисловості, особливо стосовно розширення експорту на ринки країн СНД. Азії, Африки. Перспективи транзитних перевезень різноманітних вантажів як у межах Європи, так і далі до Близького Сходу,

Середземномор'я, Африки й Азії об'єктивно зумовлені географічним розміщенням України. Інші види послуг: будівельні, фінансові, юридичні, консалтингові — теж мають відповідне підґрунтя у вигляді кваліфікованої, інтелектомісткої робочої сили, нагромадженого досвіду. Нарешті, важливим каналом валютних надходжень може стати рекреаційно-туристичний комплекс країни за умов надання йому необхідного загальноекономічного та соціально-політичного значення і прискореного створення сучасної інфраструктури відпочинку і туризму.

Інституційна складова зовнішньоекономічної стратегії передбачає, з одного боку, визначення "правил гри", створення економічного законодавства, норм і стандартів, адаптованих до міжнародних вимог, з іншого — безпосередню участь України в діяльності цілої низки міжнародних організацій, що відіграють ключову роль у сучасних світогосподарських процесах (МВФ, Світовий банк, СОТ, ЮНКТАД, ЄБРР та ін.). Суттєвих корективів потребуватимуть торговельний, митний і валютний режими країни, цінова, конкурентна та податкова політика в контексті відчутнішого стимулювання економічного зростання й експорту та наближення їх до міжнародно визнаних параметрів.

Водночас слід наголосити на пріоритетності внутрішніх умов і механізмів, які забезпечують органічне включення економіки України у світогосподарські процеси і структури. Йдеться про збалансований, конкурентний національний економічний простір зі стабільною грошовою одиницею, чітко окресленою митною територією, сприятливим інвестиційним кліматом, розгалуженою інфраструктурою.

За умов комплексного вирішення усієї сукупності завдань як внутрішнього економічного розвитку, так і зовнішньоекономічної сфери можна сподіватись на рівноправну та ефективну участь України в системі міжнародного поділу і кооперації праці.

Важливою передумовою інтеграції економіки України у світогосподарські процеси є внутрішні ринкові перетворення, їхні глибина та інституційна зрілість, що зумовлюють необхідну прозорість господарських, особливо фінансових, трансакцій, істотне скорочення тіньового сектора, поліпшення інвестиційного клімату. Неабиякого значення в даному контексті набирає якість людського, а в широкому сенсі — соціального капіталу, що характеризується високим індексом людського розвитку, цивілізованими формами національного капіталу, трудовою етикою усіх учасників виробничо-економічного процесу, достатньою інституційною спроможністю органів влади й управління.

Пропоноване читачеві видання підготовлене колективом провідних науковців Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Національної Академії наук України, висококваліфікованих менеджерів-практиків. Воно присвячене 10-й річниці незалежності України, економіка якої долає важку кризову смугу і впевнено виходить на траєкторію сталого господарського зростання. В цих умовах змінюються як внутрішні, так і зовнішні економічні пріоритети, посилюється роль якісних чинників диверсифікації виробництва. Воно більш органічно вписується в систему міжнародного поділу і кооперації праці, що зумовлює необхідність відпрацювання відповідних інституційних механізмів, пошуку алгоритму оптимальної господарської взаємодії України зі світовим співтовариством.

Така комплексна праця видається в Україні вперше, і авторський колектив щиро сподівається на доброзичливий і вимогливий відгук представників наукової громадськості, усіх, хто цікавиться міжнародними економічними проблемами.