Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Специфіка сучасних трансформаційних процесів

Глава 1. Ринкова трансформація в Україні: здобутки, труднощі, уроки

Специфіка сучасних трансформаційних процесів

Оцінити підсумки трансформаційних процесів як в економіці, так і в суспільстві України за останні 10 років можливо, на - нашу думку, тільки при зіставленні цих

процесів з тими, що відбуваються у світі в цілому.

Трансформаційні процеси в економіці загалом є іманентною особливістю її функціонування. У глобальному вимірі вони, залежно від рівня розвитку економіки й суспільства, можуть означати:

• зміну однієї формації на іншу, або зміну суспільства з аграрного на індустріальне, згодом на пості індустріальне, а далі на інформаційне;

• перехід від планово-розподільної системи до ринкової.

В першому випадку йдеться про зміни як стадії розвитку суспільства, історично пов'язані з промисловим переворотом XVIII—XIX ст., з науково-технічними досягненнями, в основу яких покладені високі технології й наукомісткі виробництва, з розвитком економіки і суспільства, базованим на інформаційних продуктах і послугах.

Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи не може бути проаналізований у формаційному контексті, оскільки йдеться про якісно особливий трансформаційний період, протягом якого елементи однієї системи чи то цілком, чи то в більшості відмирають, а інші, прогресивніші, часто не зароджуються або народжуються зі значним залізненням, що може призвести до деградації замість розвитку.

Наданому етапі реформ в Україні, поки процес ірраціональних змін в окремих напрямах ще не зайшов надто далеко, важливо розрізнити декларативні наміри і фактичні зміни як на макро-, так і на мікроекономічному та мікросоціальному рівнях. В іншому разі віртуальність стане всеохопною не тільки в економіці, а й у соціальних перетвореннях, а також у соціології, тобто у зворотному впливі мас і створених ними громадських інституцій на державу і суспільство, які, по суті, будуть не громадянськими, а корпоративними. Таким чином, можемо отримати корпоративний капіталізм замість очікуваної соціально орієнтованої ринкової економіки, а це надовго загальмує поступ України на шляху інтеграції у світовий цивілізаційний процес.

Оцінка трансформаційних змін в економіці залежить від економічної доктрини, під кутом зору якої розглядаються економічні перетворення.

Як відомо, сьогодні у світі панує неокласичний напрям економічної думки. За висловом Ф. Фукуями, відбувається "універсалізація західної ліберальної моделі як остаточної форми управління". Зауважимо, що навряд чи існує єдино правильна доктрина, та й досвід цілої низки країн показує, що можна досягти значних успіхів у розвитку, не дотримуючись ліберальної моделі.

Оцінка результатів трансформації за ліберальною моделлю, як це часто й робиться, приводить до висновків, що Україна не змогла досягти суттєвих успіхів саме тому, що трансформаційні процеси не відповідали ліберальним рецептам. І справді, така невідповідність мала місце. Досить згадати і м'які (замість жорстких) бюджетні обмеження, і недосконалість небюджетних відносин, і повільні перетворення у сфері власності, і надзвичайно високий ступінь втручання держави в економіку, в тому числі адміністративного, і т. ін.

Водночас противники політики лібералізму знайдуть і сформулюють не меншу кількість причин, якими пояснюватимуть невдачі реформ. Це: слабкість держави, недосконала грошово-кредитна, валютна та цінова політика, недостатній соціальний захист населення і т. д. Власне, обґрунтовуватиметься неспроможність ліберальної моделі.

За такою логікою аналізу, а він. власне, часто і ведеться саме так. неможливо пояснити суть змін, що відбулися в Україні, оскільки вказані дві парадигми не мають спільної об'єктивної бази аналізу.

Яким же чином можна оцінити в такому випадку результативність трансформаційних процесів? Насамперед слід зрозуміти, що оцінка за окремими доктринами неможлива. На сьогодні і результативність змін, і їх змістовий характер мають оцінюватися на базі інтегральних характеристик, тобто оцінка має бути багатовимірною.

Реформи в Україні мають розглядатися в контексті загальносвітових тенденцій у розвитку трансформаційних процесів.