Україна і світове господарство - Філіпенко А.С. - Глава 2. Місце України на світовому ринку товарів і послуг

Роль зовнішньої торгівлі в економічному розвитку України

Глобальна всебічна трансформація людського суспільства с найважливішою рисою сучасного світового господарства. Відмітною ознакою глобалізації в останнє десятиліття стало посилення впливу нової інформації та технологій зв'язку на зменшення витрат, що зумовило нові інвестиції, підвищення продуктивності праці та зростання добробуту країн. Це відкриває перед народами широкі перспективи для співпраці й залучення до користування здобутками світової цивілізації.

Теоретично зовнішня торгівля дає країнам можливість спеціалізуватися на тих видах діяльності, в яких вони мають порівняльні переваги, і підпорядковує національних виробників здоровій дисципліні, що її потребує конкуренція з іноземними компаніями. Це зумовлює вищу продуктивність і зростання життєвого рівня, оскільки споживачі дістають змогу користуватися ширшим вибором товарів та послуг за нижчими цінами.

Наведені теоретичні міркування цілком підтверджуються на практиці: процвітання у світовому масштабі за останні 50 років базується головним чином на швидкому розвиткові міжнародної торгівлі товарами й послугами, яка з року в рік зростала швидшими темпами, ніж обсяги виробництва. Вибір споживчих благ, який пропонується людині в розвинутих країнах, є приголомшуючим. Країни на всіх стадіях свого розвитку демонструють знову й знову: відкрита економіка процвітає. Будь-яка країна, яка розвивалася швидкими темпами протягом останньої половини століття, забезпечила цей розвиток завдяки стратегії інтегрування у світову економіку, центральною ланкою якої є торгівля.

Нові індустріальні країни, як-от Південна Корея та Чилі, запроваджуючи експортоорієнтовану стратегію розвитку, довели можливість економічного зростання завдяки глобалізації. Дослідження, проведене Світовим банком, засвідчило наявність тісного зв'язку між розвитком зовнішньої торгівлі та економічним зростанням. Тому диверсифікація зовнішньоекономічних зв'язків є для України одним із найактуальніших завдань.

Практично всі країни залежать від міжнародної торгівлі, але для різних країн, з огляду на їхні ресурсозабезпеченість та місткість внутрішнього ринку, така залежність є не однаковою. За методикою Світового банку вона визначається як відношення вартості експорту товарів і послуг (згідно з записами в національних рахунках) до ВВП (у ринкових цінах). Питома вага експорту у ВВП розвинутих країн коливається від 10 до 70 % (у США — 12.1 %, Канаді — 40, Нідерландах — 56, Бельгії — 73,4 %). За даними Світового банку, в Україні цей показник у 1998 р. становив 39.8 %.

Частка торговельного обороту держави у її ВВП дає уявлення про те. наскільки економіка країни опосередковується зовнішньоекономічними зв'язками. Питома вага зовнішньої торгівлі у ВВП країн світу коливається від 17 % (Японія) до 356 % (Сінгапур). В Україні цей показник у 1996 р. становив 93 %.

Входження України у світову економіку виявилося болісним. Хитка українська економіка включилася в міжнародну торгівлю з позиції явного аутсайдера. І ситуація складається поки що не на користь України, бо. на відміну від країн Центральної Європи, наша країна залишається експортером переважно сировини та напівфабрикатів.

Динаміка розвитку зовнішньоторговельного товарообміну України в 90-х роках свідчить про наявність двох фаз. Лібералізація зовнішньої торгівлі, починаючи з 1994 р., забезпечила передумови для збільшення експорту товарів і послуг. Якщо порівняти обсяги експорту з ВВП України, то в наступні два роки збільшення експорту було суттєвим. Але зростання експорту відбувалося на фоні зниження внутрішнього споживання і реального ВВП (за період 1993—1999 рр. реальний ВВП зменшився на 42 %), тобто експортний потенціал нашої країни поступово втрачав внутрішню економічну опору.

Після того яку 1995 р. було досягнуто максимального за першу половину десятиріччя приросту зовнішньоторговельного обороту — більш ніж на 39 %, у 1996 р. він зріс лише на 13.2 %. При цьому експорт товарів збільшився в 1995 р. на 28.2 %, а в 1996 р. — тільки на 9.6

Уповільнення динаміки зовнішньоторговельного обміну й експорту України протягом 1994—1996 рр., а також скорочення їх абсолютних обсягів у 1997 р. виглядає особливо контрастним на фоні майже десятивідсоткового розширення фізичних обсягів світової торгівлі за підсумками 1997 р. З 1997 р. у зовнішньоторговельному товарообміні України спостерігається тенденція до зменшення вартісних обсягів експорту, що означає кризу виробництва, орієнтованого переважно на експорт.

Зовнішньоторговельна діяльність України впродовж 1991 —1997 рр. відбувалася під впливом таких основних чинників, як суттєве скорочення виробництва і внутрішнього споживання продукції виробничо-технічного та споживчого призначення, поглиблення економічної кризи в пострадянських країнах, що. зокрема, зумовило різке обмеження доступу вітчизняної продукції на ринки цих країн, значну залежність України від критичного імпорту ряду сировинних ресурсів, передусім паливно-енергетичних. Під впливом зазначених чинників вітчизняні товаровиробники переорієнтовувалися з ринків збуту в межах пострадянських країн на ринки збуту продукції в країнах далекого зарубіжжя, одночасно зменшувалися обсяги внутрішнього споживання.

Ситуацію погіршила світова економічна криза 1997—1999 рр. Значно знизився попит на основні статті українського експорту, насамперед на металургійну продукцію, почали звужуватися традиційні для українського виробника російські ринки, на динаміку зовнішньої торгівлі України помітно вплинуло впровадження жорсткого адміністративного контролю на валютному ринку; своєю чергою, внутрішня фінансова криза знизила потенціал підприємств-експортерів.

В 1996—1998 рр. зовнішній торговельний оборот України скорочувався. У 1998 р. зовнішня торгівля скоротилася порівняно з 1997 р. на 23 %.

У 1999 р. вперше за історію складання платіжного балансу в Україні зафіксовано позитивне сальдо торгівлі товарами й послугами в розмірі 1 млрд дол. США (до цього протягом п'яти років дефіцит торговельного балансу становив близько 3 % ВВП)."Визначальним чинником формування позитивного сальдо було зниження від'ємного сальдо торгівлі товарами порівняно з попереднім роком у 5.4 рази за традиційно позитивного сальдо в торгівлі послугами.

Однак поліпшення стану торговельного балансу в 1999 р. відбувалося на тлі різкого скорочення обсягів зовнішньої торгівлі товарами (найнижчий показник за останні п'ять років). Сукупний річний зовнішньоторговельний оборот (з урахуванням неформальної торгівлі) зменшився порівняно з 1998 р. на 4,6 млрд дол. США, або на 15,3 %, і становив 25,4 млрд дол. США.

Загальний обсяг зовнішньої торгівлі товарами у 2000 р. становив 28,6 млрд дол. США і збільшився проти 1999 р. на 21,8 %, у тому числі експорт дорівнював 14,6 млрд дол. США (збільшився на 25,8 %). імпорт — 14 млрд дол. (зріс на 17.8 %), Позитивне сальдо становило 616,5 мли дол.. коефіцієнт покриття імпорту експортом — 1,04.

Аби з'ясувати наше місце в міжнародній торгівлі, слід звернутися до показника обсягу експорту в розрахунку на душу населення. Порівняно з промисловими країнами світу, а також деякими постсоціалістичними країнами Україна мас дуже низький показник обсягу експорту на душу населення. У 1999 р. цей показник дорівнював 233 дол. США.

Наприклад, Німеччина в цьому році експортувала продукції на 6 223 дол. США в перерахунку на душу населення, Франція — 4849; Чехія — 2612, Угорщина 2371, Словаччина - 1889. Хорватія — 933. Польща — 690 дол. США. Серед країн колишнього СРСР за цим показником лідирували прибалтійські країни: Естонія — 1559 дол. США, Литва — 1130. Латвія — 708. У Білорусі цей показник дорівнював 599 дол. США, у Росії -— 500 і лише в Молдові він був нижчим, ніж в Україні, — 192 дол. США.

Таблиця 1

Зовнішня торгівля України товарами (мли дол. США)