Педагогічна етика - Васянович Г.П. - 3. Основні категорії педагогічної етики

3.1. Загальна характеристика категорій етики

Етична наука теоретично ґрунтується на відповідних категоріях, за допомогою яких здійснюється пізнання моральних і аморальних явищ педагогічної дійсності. До основних категорій етики належать добро і зло, справедливість і несправедливість, честь і гідність, обов'язок і відповідальність тощо.

Категорії етики - загальні наукові поняття, які відображають основне у становленні, функціонуванні та розвитку моралі

Вони відтворюють координаційно-субординаційний характер взаємин "учитель - учитель", "учитель - керівник", "учитель - учень"; відображають явища з погляду гуманістичного ставлення до дитини, її безперервного розвитку та духовного здоров'я; закріплені в нормах, принципах, кодексах моралі, статутах навчальних закладів, Законі України "Про освіту" та інших законодавчих актах. Категоріям етики притаманні такі особливості:

1. Ціннісний (аксіологічний) характер. Найвищою цінністю, з погляду сучасних гуманістичних теорій, е людина. Однак нині і вчитель, і учень не стали самоціллю педагогічного процесу та суспільних відносин загалом. Категорії етики спрямовані на ідеально бажані, обов'язкові, морально досконалі цінності. Водночас слід враховувати, що тривале функціонування системи освіти в авторитарному "полі" призвело до розриву між сутнісним і належним; педагог і учень перетворились із самоцілі, самоцінності на засіб, що зумовлює сваволю та нехтування духовним світом людини. Нагальною проблемою стало творення та відродження справжніх моральних цінностей, які замінять удавані, фальшиві.

2. Спонукальний, імперативний характер. Простежується він в існуванні моральної чистоти, громадянськості і моральної мужності. Часто учитель чи учні говорять: "Не можу інакше", "Обов'язок змушує", "Совість не дозволяє" та ін. На патріотичні вчинки спонукають національно-патріотичні, гуманістичні ідеї і переконання. Особистості високої моральної чистоти, громадянськості і мужності усвідомлюють, що таке обов'язок, честь, гідність, совість, мужність, і діють відповідно.

3. Відображення моральних чи аморальних явищ в емоційно-оцінній формі. Так, несправедливість учителя до учня часто призводить до внутрішнього протесту, обурення тощо. Навпаки, чуйне, справедливе ставлення ¹ педагога не лише викликає радість і симпатію, а й орієнтує учня на відповідальний моральний вибір у майбутній поведінці. Отже, категорії етики, підносячи емоції на рівень оцінки, сприяють формуванню моральних | міжособистісних відносин і спільній життєдіяльності.

У такий спосіб відбувається обмін моральною енергією тих, хто спілкується.

4. Основування на громадській думці і самосвідомості особистості. Ця особливість у сучасних умовах реалізується суперечливо. Вияв самосвідомості, демократизму та плюралізму сприяє наповненню новим змістом категорій етики, що взаємодіють, водночас спостерігається спотворення сутнісного смислу таких категорій, як честь, гідність, совість та ін. Демократизація суспільства уможливила функціонування багатьох формальних і неформальних організацій. Це спричинило " виникнення різноманітних суспільних, колективних, групових та індивідуальних думок, що відображено в категоріях моралі і моральній діяльності людей. Часто індивідуальна думка не є формою вияву суспільної, а вузькогрупові, екстремістські прагнення, на противагу суспільним, зумовлюють конфлікти між груповою думкою і думкою певних членів колективу чи суспільною, деформують моральні поняття та допускають зловживання ними.

5. Синтезувально-загальний характер, притаманний моралі загалом. Він полягає в тому, що без морального впливу категорій етики не існує жодна сфера суспільного життя. Без наукових уявлень про рівність, братерство, взаємодовіру та взаємоповагу неможливо здійснити і політику миру, гуманних відносин між народами.

Категорії етики, як і інші категорії гуманітарних наук, мають подвійний характер. За змістом вони об'єктивні, за формою - суб'єктивні. Об'єктивний зміст категорій етики виявляється у з'ясуванні того, чи пришвидшує діяльність людини прогресивний розвиток суспільства, чи гальмує його. Діяльність, яка сприяє такому розвиткові, є морально виправданою. Необхідно враховувати й те, якою мірою суспільство створює умови моральної діяльності людини, наскільки воно прогресивне щодо цього. У діалектиці людини та суспільства, їх гуманістичній взаємодії полягає сенс і суть історії: моральний розвиток людини повинен відбуватися в суспільстві, а розвиток суспільства - через людину" задля особистості.

Об'єктивний зміст категорій етики полягає в реальній моральній діяльності, поведінці, духовній досконалості людей, потребах прогресивного розвитку суспільства, почуттях, уявленнях, поняттях, тобто втілюється в суб'єктивній формі. Суб'єктивне в категоріях етики є результатом функціонування і впливу їх об'єктивного змісту, що зумовлено соціально-історично. Однак уявлення людей можуть виражати об'єктивні потреби розвитку суспільства і кожної людини зокрема по-різному. Це залежить від рівня свідомості людей, їх внутрішньосуб'єктивних прагнень і бажань. Прагнучи до морального Я, особистість педагога морально самовизначається через почуття обов'язку, відповідальності, совісті тощо. Отже, безпосереднє джерело морального настрою міститься в самому суб'єкті. Наприклад, учитель виявляє до учня почуття милосердя і співпереживання добровільно, він готовий поступитися при цьому власним благом. За відсутності зовнішніх санкцій і наявності високої моральної свідомості педагог здатний на подвиг.

Об'єктивне і суб'єктивне в змісті категорій етики утворюють суперечливу єдність взаємопов'язаних і взаємодіючих феноменів, між якими не існує автоматичного зв'язку. Суб'єктивному аспекту притаманна закономірність неперервного зростання ролі різноманітних його компонентів у суспільному, моральному прогресі. Це пов'язано з відносною самостійністю їх розвитку, що полягає як у відставанні від об'єктивних умов життя, так і у випередженні досягнутого рівня морального буття. У цьому процесі простежуються різні ступені та міра відставання і випередження, але можливий і рівномірний рух обох аспектів морального прогресу.

Нині немає єдиної класифікації категорій етики. Однак основними оцінювальними категоріями серед них вважають добро і зло, нормативними - обов'язок і відповідальність.