Всесвітня історія - Гончар Б.М. - Втручання іноземних держав у громадянську війну

Встановлення більшовицького режиму в Росії, початок громадянської війни, союзні зобов'язання країн Антанти у війні проти країн німецького блоку спонукали Англію, Францію, США, Японію на втручання у громадянську війну. Вони підтримували озброєнням, військовою технікою, коштами та дипломатично всі антибільшовицькі сили. Німецькі та австро-угорські війська перебували на території від Ризької затоки до Дунаю згідно з мирним договором Радянської Росії та Української Центральної Ради з Центральними державами.

Англійські вояки чисельністю 200 тис. осіб десантувалися у березні 1918 р. у Мурманську згідно з домовленістю місцевої Ради, в якій більшість становили меншовики й есери. Згодом там десантувалися французькі та американські військові частини.

У Владивостоці за згодою французів і американців висадився японський десант, а потім десанти інших країн.

У липні 1918 р. голосами представників антирадянських партій Бакинська рада прийняла постанову про запрошення англійців для захисту міста від німецько-турецьких військ. Ашхабадсь-кий уряд на чолі з есерами, який контролював майже весь Закас-пій, домовився з англійцями про прихід їхніх військ у Туркестан. На початку серпня англійські війська висадилися в Архангельську.

Різною була участь іноземних військ у громадянській війні. Так, у Мурманську англійські офіцери почали формувати сло-в'яно-британський легіон. В Архангельську англійські інструктори готували армію із місцевих антирадянських елементів. На сході Росії Англія, США і Франція не вступали в бойові дії з частинами Червоної армії. Тут до антирадянської діяльності підбурювався 40-тисячний корпус чехословаків, який прямував на Далекий Схід, а потім до Франції.

Об'єднання всіх антирадянських сил за підтримки іноземних військ і чехословацького корпусу привело до падіння радянської влади. До осені 1918 р. більшовицька влада втратила величезні території та перебувала в повному оточенні.

Проте змінилася і ситуація у світі. Центральні держави зазнали поразки. У Франції, Англії і США зросли можливості для втручання в справи Росії. Центр боротьби проти більшовизму переносився на південь.

Восени 1918 р. англо-французькі війська висадилися в Севастополі та Одесі, а взимку 1919 р. - у Херсоні та Миколаєві. Разом з білогвардійцями вони увійшли на територію України. Проте навесні Червона армія перейшла в наступ, зайняла Херсон, Миколаїв, Одесу, Севастополь. Під впливом руху в Англії та Франції, що вимагав повернути війська на батьківщину, "Руки геть від Радянської Росії!" і більшовицької пропаганди іноземні війська революціонізувалися. За цих умов Антанта дещо змінила свою тактику. З врахуванням громадської думки щодо інтервенції реальним було постачання антирадянських сил зброєю тощо.

Основні надії іноземні держави покладали на армію Колчака. Тільки зі США він одержав 393 тис. гвинтівок і 15 618 тис. патронів.

Навесні 1919 р. країни Антанти допомогли антирадянським силам сформувати значні військові сили.

Колчак навесні 1919 р. захопив значні райони Сибіру, дійшов майже до Волги. Проте в червні був вимушений залишити всі території, які він захопив.

Білі війська захопили Харків, Орел і вийшли на Тулу - останнє перед Москвою місто. Тут відбулися кровопролитні бої, але перемогу здобула Червона армія. Юденич з півночі намагався допомогти Денікіну, проте без успіху. У січні 1920 р. було остаточно розгромлено колчаківську армію, а залишки денікінської армії відступили до Криму.

Внаслідок загострення відносин між Польщею і більшовицькою Росією у квітні 1920 р. розпочалася радянсько-польська війна. Підписання в жовтні 1920 р. перемир'я між двома країнами дало можливість більшовикам зосередити сили на боротьбі проти Врангеля в Криму, результатом чого було здобуття Червоною армією Севастополя.

На Далекому Сході до квітня 1920 р. були евакуйовані чехословацькі, американські, англійські та інші іноземні війська. Японські військові частини залишалися на Далекому Сході.

У квітні 1920 р. за рішенням ЦК РКП(б) і уряду РСФРР створили буферну Далекосхідну республіку, а в 1922 р. Далекий Схід був звільнений від японських військ.

Втручання іноземних держав у громадянську війну, значна військова, матеріальна і фінансова допомога антибільшовицьким силам не сприяли завершенню війни, а лише збільшили людські жертви і матеріальні втрати. Гасло "єдиної і неподільної" Росії, яке сповідував білий рух, суперечило сподіванням народів колишньої Російської імперії здобути державну незалежність.