Історія України - Литвин В.М. - Листопадовий переворот у Петрограді

Тим часом в Росії намітився поворот до згортання революції. Почали формуватись непартійні організації правого штибу: Союз георгіївських ковалерів, Рада союзу козацьких військ, Військова ліга. У травні 1917 р. при Ставці Верховного головнокомандуючого утворився Союз офіцерів армії і флоту. Керенський оголосив курс на порятунок революції, взяв на себе надзвичайні повноваження. Верховним головнокомандуючим призначено популярного, але жорсткого генерала Л. Корнілова. Верховний прагнув заборонити в армії мітинги, встановити однаковий дисциплінарний режим для фронту і тилу (з поширенням смертної кари в тил). Для розформування бунтуючих частин передбачалося створити концтабори. На залізниці та більшій частині заводів і фабрик треба було оголосити воєнний стан. Мітинги, забастовки і втручання робітників у "господарські справи" заборонялися, у випадку порушення заборони робітники підлягали негайній мобілізації.

Програма Корнілова потрапила в газети, і він опинився в центрі політичного скандалу: ліві вимагали зняти його з посади, а праві гаряче підтримували. Праві сили остаточно втратили надії на О.Корейського і почали відверто робити ставку на встановлення диктатури Л.Корнілова. О.Керенському був поставлений ультиматум про передачу влади Верховному головнокомандуючому. На що О.Керенський відповів зміщенням Л.Корнілова з посади. В свою чергу генерал не підкорився наказу голови уряду і 9 вересня вислав корпус генерала Кримова на Петроград.

Увечері цього ж дня ВЦВК створив надзвичайний орган - Комітет народної боротьби з контрреволюцією. Найбільш активну роль відіграли в ньому більшовики. Агітації і блокування залізниць вистачило для того, щоб паралізувати рух військ. 13 вересня Л.Корнілов та генерали, які підтримували виступ, були заарештовані.

Розгром корніловщини ознаменував нищівну поразку правих сил. 1 вересня Росія була проголошена республікою. Це був тріумф лівих. Більшовики знову отримали змогу легальної діяльності. Серпнева криза Російської революції ознаменувалася істотним поширенням впливу більшовиків у радах робітничих і солдатських депутатів. Ленінський прогноз про неминучість витіснення меншовиків та есерів з рад почав збуватися. Адже ці партії увійшли в уряд і взяли на себе відповідальність за стан справ у країні, який безупинно погіршувався. Більшовики, що не входили в уряд, займалися деструктивною діяльністю під гаслом "чим гірше, тим краще". За всіх умов така позиція могла принести їм тільки користь.

12 вересня Петроградська рада робітничих і солдатських депутатів уперше прийняла більшовицьку резолюцію про перехід влади до рад. 18 вересня об'єднаний пленум Московських рад робітничих і солдатських депутатів теж проголосував за резолюцію, запропоновану більшовиками. 21 вересня Київська рада робітничих депутатів прийняла більшовицьку резолюцію про владу. На виборах у Луганську раду, що відбулися 31 вересня, більшовики дістали 84 з 120 місць.

Листопадовий переворот у Петрограді

Після невдалого наступу на фронті, а особливо після провалу виступу генерала Л.Корнілова, в Росії почалася швидка радикалізація лівих настроїв. Для того існувало багато причин: армія втратила боєздатність, промисловість була на межі катастрофи, власники масово закривали підприємства, робітники, опинившись на вулиці без роботи, намагалися через свої професійні організації (фабзавкоми та профспілки) взяти виробництво під свій контроль. Ще радикальніше почали діяти селяни, вони громили поміщицькі маєтки, захоплювали їх майно і землю. У політичному житті радикалізація настроїв найпомітніше позначилася процесом більшовизації рад робітничих та солдатських депутатів. Після осінніх перевиборів більшовики захопили в свої руки Петроградську раду робітничих депутатів, яку очолив Л.Троцький (правда, в президії виконкому на 13 більшовиків все ж припадало 7 меншовиків і 6 есерів). У зв'язку з більшовизацією рад Ленін знову реанімував гасло: "Вся влада радам!".

У більшовицьких лавах розгорнулися палкі суперечки щодо методу перебирання влади в країні, які завершилися 23 жовтня ухвалою ЦК рішення про безпосередню підготовку повстання. Це завдання було покладене на Військово-революційний комітет при Петроградській раді робітничих депутатів. ВРК створював й озброював загони червоної гвардії, підпорядковував собі частини Петроградського гарнізону, демагогічно граючи на їх небажанні виїздити на фронт, чого вимагав Тимчасовий уряд. Поступово ключові об'єкти столиці потрапили під контроль ВРК.

6 листопада Керенський зажадав від Передпарламенту особливих повноважень для боротьби з більшовиками. Проте надійних частин у Петрограді було так мало, а уряд був таким безсилим, що ранком 7 листопада Керенський залишив місто в надії повернутись на чолі вірних урядові збройних сил. У ніч на 7 листопада ВРК віддав наказ про захоплення вокзалів, мостів через Неву, пошти, телеграфа. А коли ці завдання були виконані, видав відозву про повалення Тимчасового уряду та перехід влади до рад, за якими фактично стояла партія більшовиків. Увечері 7 листопада почався штурм Зимового палацу. Він був узятий без особливого кровопролиття. Ті міністри Тимчасового уряду, які перебували в палаці, були заарештовані і відправлені в Петропавловську фортецю.

Пізно ввечері 7 листопада, коли влада в Петрограді фактично перейшла до рук більшовиків, відкрився II Всеросійський з'їзд рад. У момент прийняття рішення про його скликання Петроградська рада робітничих депутатів незмінно підкреслювала, що основне його завдання - обговорення проблем, пов'язаних із проведенням Всеросійських установчих зборів. Проте в історію він увійшов як такий, що проголосив установлення влади рад, ухвалив декрети про мир та землю, обрав Раду народних комісарів.

Хоч Ленін ніколи не надавав особливого значення скликанню Установчих зборів, все ж більшовики не наважилися одразу відкинути ідею цих зборів. Це було пов'язано з тим, що більшовики, захопивши владу, не були достатньо впевнені в тому, що вони її втримають на довгий час. Тому в перших декретах нової влади практично немає комуністичних ідей. І декрет про мир, і декрет про землю це насамперед документи популістського пропагандистського ґатунку, найголовнішим завданням яких було примирити з новою владою армію та селянство. Під цим кутом зору листопадові події в Петрограді не можна впевнено трактувати як соціалістичну революцію (про безпосереднє будівництво соціалізму-комунізму більшовики заговорили дещо пізніше), історики сходяться на думці, що насамперед це був державний переворот із метою захоплення влади. До того ж захоплення влади в столиці зовсім не означало, що більшовицька влада автоматично поширилася на всю країну. В Росії у більшовиків було достатньо опонентів, до того ж в колишній імперії діяли потужні відцентрові сили, з якими Тимчасовий уряд не зміг знайти спільної мови і які,

фактично не маючи нічого спільного з більшовиками, не були зацікавлені в існуванні старої влади. На порядок денний були поставлені нові політичні проекти.