Культура міжособистісних стосунків - Сайтарли І.Л. - 5.2. Морально-етичні засади культури бізнес-стосунків

Культура міжособистісних стосунків у бізнесі послуговується моральним кодексом національних бізнес-культур, зокрема етикою бізнесу (діловою етикою).

Етика бізнесу - складова корпоративної етики, сукупність принципів, узгоджених із вимогами загальнолюдської моралі, які відображають рівень моральності, соціальної відповідальності суб'єктів економічної діяльності (підприємства, корпорації); прикладна наука, що досліджує проблеми зв'язку бізнесу і моралі.

Функціонування моралі у сфері комерційної та підприємницької діяльності є суперечливим процесом, на підставі чого деякі вчені стверджували про принципову несумісність бізнесу і моралі. Так, відомий шотландський філософ та економіст Адам Сміт (1723-1790) наполягав на тому, що в бізнесі існує лише один вимір відповідальності, який вимагає підвищувати свій прибуток настільки, наскільки це дозволяють "правила гри*. Французький поет Шарль Бодлер (1821-1867) взагалі вважав комерцію найпідлішою і найогиднішою формою людського егоїзму.

Фундаментальними проблемами зв'язку бізнесу і моралі є усвідомлене введення партнерів або клієнтів в оману, хабарництво, примус, дискримінація, соціальна безвідповідальність, тобто найбрутальніші прийоми, до яких іноді вдаються у процесі комерційної чи підприємницької діяльності. Так, найпоширенішою формою ганебної поведінки у бізнесі є обман - маніпулювання людьми через подання їм усвідомлено неправдивої інформації. Реалізується це шляхом навмисного спотворювання або фальсифікації інформації, нечесної реклами, надання хибних даних щодо гарантійних термінів продукції, фінансових можливостей компанії тощо.

Проявом суперечності між мораллю та бізнесом є хабарництво - різновид маніпулювання людьми за допомогою впливу на них через матеріальне заохочення. Хабарі породжують конфлікт між службовцем і тією організацією (компанією), в якій він працює. Найчастіше до комерційних хабарів вдаються задля проникнення на нові ринки, забезпечення збуту продукції, впливу на державну політику тощо. Тому в багатьох західноєвропейських країнах вартість подарунків як символу доброзичливих партнерських відносин чітко обмежена. Нерідко подарунки вважають взагалі неприйнятними, оскільки вони можуть бути специфічним способом тиску на партнера.

До аморальної поведінки у сфері ділових відносин належить застосування примусу - впливу на людей (службовців, партнерів тощо), компанію за допомогою сили чи погроз. У підприємницькій діяльності можуть погрожувати застосуванням адміністративних заходів, навмисним псуванням продукції тощо. У службовій сфері вдаються до таких форм примусу, як відмова у посаді, звільнення, наклеп. Різновидом примусу є здирство - наполеглива вимога певної особи врахувати 'Ь матеріальні інтереси, що супроводжується примусом, погрозами, насильством. Проявом аморальної поведінки у бізнесі є крадіжка - привласнення людиною того, що не належить їй на правах власності (нечесне одержання інформації, підроблювання продукції, маніпулювання цінами тощо).

Про низьку культуру бізнесу свідчить дискримінація - необ'єктивне ставлення до людей через їх расову, національну, релігійну, статеву належність. У діловій сфері вона полягає у наданні людині, групі осіб переваг на основі критеріїв, які не стосуються їх діяльності.

Типовий приклад тендерної дискримінації у бізнесі наводить сучасний американський теоретик ділової етики Д.-Дж. Фрітцше ("Етика бізнесу. Глобальна і управлінська перспектива"), який апелює до відомого випадку, що стався у 1988 р. з редактором-менеджером американської газети "Las Vegas Review-Journal" Мері Хауш. Цю жінку, яка мала досить високий рівень професіоналізму, звільнили з посади заступника головного редактора, а потім зовсім відсторонили від керівництва газетою. Цьому передували моральний і психологічний пресинг, відсторонення від вирішення кадрових питань, добору статей для газети, відвідування засідань керівників редакційних відділів, винесення їй догани за вигадане запізнення. Коли вона звернулася із клопотанням про відновлення на посаді до місцевої Комісії штату Невада із захисту рівноправ'я, її взагалі звільнили з роботи. Лише після рішення Федеральної комісії з рівних можливостей щодо права на працю М. Хауш повернулася на своє робоче місце.

Світова практика свідчить, що подолання суперечностей між бізнесом і мораллю є не гіпотетичною мрією, а реальністю, навіть економічною необхідністю. Бізнес, попри свою утилітарну сутність, повинен і може бути морально вмотивованим, тобто узгоджуватися зі вселюдськими етичними принципами. Тому успішнішими у світі є компанії, які діють на моральних і етичних засадах.

Одним із яскравих прикладів єдності моралі та бізнесу є "тайленоловий" інцидент, який стався із відомою компанією Johnson&Johnson у 1982 р. Коли на її адресу почали надходити листи із повідомленнями про те, що у тайленолі - одному із найміцніших анальгетиків знайшли цианіт, який спровокував смертність у багатьох американських штатах, дирекція фірми, незважаючи на втрати, відкликала весь товар із роздрібної торгівлі, призупинила його рекламу. Торгівля всіх форм тайле-нолу різко скоротилася, що коштувало компанії приблизно 100 млн дол. Суспільство поставилося до такого вчинку з належною повагою. Завдяки суспільній довірі, ефективному маркетингу до кінця 1985 р. обсяг продажу тайленолу сягнув рекордного рівня.

За твердженням сучасного американського дослідника Р.-Т. де Джорджа, зв'язок між бізнесом І мораллю набагато глибший, ніж це здається на перший погляд. Адже підприємці очікують від працівників не лише високої продуктивності праці, а й чесності, відповідальності; партнери, які укладають контракт, розраховують на його виконання. Сучасний бізнес неухильно контролюється засобами масової інформації, різними екологічними рухами, організаціями, які істотно впливають на імідж компаній, їх менеджменту, продукції тощо. У багатьох провідних компаніях Західної Європи та США розробляють моральні норми поведінки, етичні кодекси. Галузеві асоціації, міжнародні асоціації з цією метою створюють універсальні кодекси: ISO 9000 (стандарти Міжнародної організації зі стандартизації), японський ESC 2000 Code, " Принципи Саллівана " та ін. Суб'єкти бізнесу самостійно вирішують, що для них морально припустиме, що ні. Послуговуючись моральними імперативами, багато інвестиційних фондів принципово не вкладають кошти в цінні папери компаній, що виробляють горілчані напої, тютюнові вироби, зброю. Компанія Motorola принципово не здійснює платежів у країнах, де поширене хабарництво.

Формування високої підприємницької моралі невіддільне від моральної відповідальності бізнесу перед суспільством за можливі негативні наслідки його діяльності.

Сучасна бізнес-етика вимагає дотримання законів і поваги до звичаїв народу, фундаментальних норм суспільної моралі, уникнення обману, корупції, хабарництва тощо.

Наявність етичного кодексу ще не гарантує дотримання його вимог. Для контролю за цим у СІЛА, наприклад, існує Better Business Bureau - "Бюро бездоганного бізнесу" (БББ) - недержавна комерційна організація, учасниками якої є фірми, які поділяють її моральні принципи, тобто намагаються вести чесний бізнес. По суті, БББ є спілкою визнаних у світі компаній, які виробили певні кодекси поведінки і стежать за їх дотриманням. їй довіряють понад 94% американців, а 74 % їх купують речі лише в магазинах фірм-учасниць цієї організації.

Узагальнюючи теоретичний доробок класичної етики, сучасний американський соціолог Л. Хосмер запропонував універсальний поведінковий алгоритм збалансування моральних цінностей і бізнесу (всесвітні принципи етичної поведінки в бізнесі):

1. Ніколи не чини так, щоб нашкодити своїм довгостроковим інтересам або інтересам організації, в якій працюєш (вчення Протагора про особисті інтереси).

2. Ніколи не чини так, щоб потім не можна було сказати, що цей вчинок є чесним і відкритим, або не можна було б з гордістю повідомити про нього на всю країну (вчення Арістотеля про особисту доброчесність).

3. Школи не чини так, щоб зникло переконання людей в тому, що всі працюють задля однієї спільної мети (заповідь світових релігій).

4. Ніколи не порушуй закон, адже в ньому представлені найнеобхідніші суспільні норми моралі (вчення Т. Гобса і Дж. Локка про роль держави і суспільну угоду).

5. Ніколи не чини так, щоб створюване тобою благо було меншим від заподіяної суспільству шкоди (утилітарна етика Бентама і Дж. Мілля про практичну користь моральної поведінки).

6. Школи не чини так, як би ти не хотів, щоб чинили інші люди стосовно тебе (золоте правило етики, або категоричний імператив, І. Канта).

7. Ніколи не чини так, щоб обмежувати права інших людей (Ж.-Ж. Руссо, Т. Джефферсон про права особистості).

8. Завжди чини так, щоб максимізувати прибуток у межах закону, ринкових вимог з урахуванням витрат (економічна теорія А. Сміта, вчення В. Парето про оптимальну угоду).

9. Ніколи не чини так, щоб це могло заподіяти шкоду найслабшим у суспільстві (правило розподільчої справедливості Ролса).

10. Школи не чини так, щоб завадити розвитку і самореалізації іншої людини.

Окремою проблемою етики бізнесу е особиста моральна культура людини, яка професійно займається бізнесом. Керуючись критерієм моральності, бізнесменів поділяють на такі типи:

1) "акули" бізнесу. Це найпоширеніший різновид поведінки у діловій сфері. Вони схильні до конфліктної, агресивної поведінки, зазвичай нехтують нормами моралі, негативно ставляться до людей, що їх оточують, до суспільства. їм притаманні гіпертрофоване почуття власного "Я", високий ступінь соціального і природного відчуження, фарисейство, прагматизм. Вони переконані, що майже всі люди - злі, слабкі, ледачі, брехливі, ними керують інстинкти і пристрасті; вони не цінують добро і розуміють лише мову сили.

Люди для "акул" - не більше ніж засіб для досягнення власних цілей. З тими, хто розумніший, сильніший, хитріший, потрібно нещадно боротися. На їх думку, у будь-яких справах з людьми необхідно бути сильнішим і хитрішим. Для цього корисно володіти технікою маніпулювання ними. Конкурентів потрібно знищувати, в іншому разі це зроблять вони, бо в бізнесі виживає найсильніший, переможець має все.

"Акули" переконані, що вони кращі за інших. Відсутність у них певних благ пояснюють тим, що суспільство, його закони, люди заважають їм у цьому, а світ - ворожий і небезпечний, вагу в ньому мають лише матеріальні цінності. Справу (бізнес) "акули" розцінюють як джерело їхньої влади над суспільством, засіб захисту від інших людей. До релігії ставляться як до фактора, який забезпечує вигідну для бізнесу репутацію набожної людини;

2) "дельфіни". Морально-психологічний портрет представників цього типу утворюють такі якості, як відносна повага, довіра до людей, прагнення взаємовигідного результату або чесного співробітництва, толерантність, відвертість, такт, комунікабельність, самокритичність, помірковане ставлення до ризику. На їх думку, більшість людей варті поваги і довіри. "Дельфіни" вважають, що людина є діалектичним поєднанням добра і зла, виявлення яких залежить від обставин, середовища, виховання. Відвертість і довіру в ділових відносинах вони вважають головною запорукою успіху спільної справи. Здебільшого "дельфіни" є законослухняними громадянами, вважають життя величезним даром, значно більшим за матеріальні цінності. Поважають вони й духовні цінності (кохання, любов, дружбу тощо), у релігійній вірі ці люди знаходять собі духовну підтримку.

Загалом, вітчизняний бізнес вже починає усвідомлювати, що, крім ділових якостей (професіоналізму, здатності ризикувати), важливими чинниками підприємницького успіху є дотримання етичних правил світового бізнесу, зокрема принципів чесності, відповідальності, дотримання слова і законів, вболівання про стан довкілля, соціальні наслідки своєї діяльності. Узгодженість бізнесу з вимогами суспільної (загальнолюдської) моралі сприяє привабливому іміджу компанії та її тривалому успіху.