Культура міжособистісних стосунків - Сайтарли І.Л. - Традиції ділового спілкування в індійському суспільстві

Бізнес-культуру Індії характеризують як орієнтовану на стосунки, формально-ієрархічну, емоційно-стриману та поліхронну. Індійське суспільство належить до суспільств з міцними корпоративними зв'язками, усталеними релігійними традиціями. Тому в Індії спершу встановлюють товариські стосунки, а потім укладають договори.

Індія - країна різних віросповідань. Більшість населення (83%) сповідує індуїзм і буддизм, є тут також мусульмани, християни, сикхи, джайністи та ін.

Індійське суспільство - кастове, формально-ієрархічне. З плином часу деякі традиції, трансформувавшись, наблизилися до загальноцивілізаційних норм. Тому багато в чому сучасна Індія близька до європейських цінностей. Попри те, з самого народження, кожен індус уже належить до певної касти, успадковує професію батьків і веде спосіб життя, освячений релігійно-моральним кодексом. Хоч офіційно у країні проголошено рівність, міжкастові шлюби укладають украй рідко. Людина з вищої касти скоріше помре від голоду, ніж візьме в руки віник, оскільки вважається, що цю роботу повинні виконувати лише вихідці з найнижчої касти. Ні рівень освіти, ні науковий ступінь, ні фінансові можливості не здатні вплинути на кастову належність людини. У сучасній Індії приблизно 14% населення не належить до жодної із Каст ("недоторканні" або "даліти"). Вони можуть обіймати високі державні посади, однак у кастовому середовищі до них ставляться без належної поваги.

На індійських вулицях постійно просять "бакшиш" - винагороду за певні послуги (а не просто милостиню), від яких можна відмовитися, якщо в цьому немає потреби. У храмах, де безліч жебраків, милостиня е частиною релігійної традиції. Не маючи наміру зібрати навколо себе армію жебраків і залишитися наостанку без грошей, краще не звертати на них уваги, і ніхто за це не образиться. Так вчиняють досвідчені мандрівники, яких жебраки відчувають інтуїтивно і не чіпляються до них. Однак для дітей краще заздалегідь заготовити цукерки, інші ласощі.

Чайових в Індії очікують практично всюди. Однак не варто давати їх у таксі, особливо оплачуючи авансом. Якщо таксист на місці призначення допомагає піднести речі, то розрахуватися за цю послугу потрібно. Чайові дають усім працівникам сервісу (наприклад, прибиральниці або покоївці у готелі - 2-3 рупії; носильнику - 2-5 рупій).

У ресторанах, замовляючи чай, слід казати - "чай", оскільки англійським словом "tea" майже ніхто не користується. До того ж санскрит подібний до російської мови.

Навіть у великих містах можна побачити людей, які сплять у затінку просто неба. Такою є традиція післяобіднього відпочинку.

У вуличній юрбі часто можна побачити тюрбани (головні убори з легкої тканини, найчастіше шовку; ними обгортають голови) сикхів і барвисті сарі (жіночий одяг; шматок тканини, один край якого обгортають навколо стегон, інший накидають на плече або голову) індіанок. На чолі індіанки малюють червоною фарбою "тіку", що символізує джерело життя. Вірність традиції особливо яскраво проявляється в народних святкуваннях. Найвеселіше свято в Індії - "холі", яке символізує прихід весни. Люди обливають один одного підфарбованою водою, обсипають різнобарвними порошками. Найулюбленіше свято - "дівалі" (день коронування Рами на царство). У селах відзначають "нагапанчамі" - свято змій. їх приносять із лісу на подвір'я і пригощають молоком або олією. Як не дивно, у такий день змії безпечні, їх навіть беруть у руки.

Грошова одиниця Індії - рупія. Долари можна обміняти на рупії практично всюди. Одержати гроші, скориставшись трепел-чеками або електронними кредитними картками, можна лише у великих містах. При обміні грошей потрібно взяти довідку і зберігати її до кінця відрядження, оскільки вона може знадобитися на тамтешній митниці. Індійські закони забороняють обмінювати гроші у приватних осіб.

Для успіху на індійському ринку потрібно навчитися терпінню, підібрати надійного місцевого партнера, знати місцеві звичаї і традиції. Індійська поліхронність європейцю може видатися дивною, оскільки в цій країні ніхто нікуди не поспішає, в т. ч. на ділові зустрічі. Хвилини для жителів Індії не мають ніякого значення. Тому, перебуваючи в цій країні, потрібно бути морально готовим до нескінченної бюрократичної тяганини. Наприклад, зустрічі з державним службовцем високого рангу можна очікувати і годину понад встановленим часом. При цьому перед людиною, яка змушена була чекати, ніхто не вибачатиметься. Щоб запобігти втратам часу в приймальнях, іноземні бізнесмени намагаються вести справи в Індії із впливовими місцевими партнерами, здатними знаходити найкоротший шлях до кабінетів чиновників.

Вербальну культуру Індії утворюють понад 300 мов, велика кількість місцевих діалектів. Найпоширеніша мова - хінді, крім неї, ще 14 мов вважаються офіційними. Індійські бізнесмени добре володіють англійською мовою, хоча вона насичена місцевим діалектом. Невербальне спілкування має суттєві особливості. Наприклад, погойдування головою з боку в бік може означати і "так", і "ні", що нерідко породжує при спілкуванні непорозуміння. Щоб уникнути його, потрібно знати, що "ні" індуси виражають погойдуванням голови з боку в бік, начеб виливають воду з вух після купання.

Культура Індії є стриманою, дистантною. Це позначається навіть на культурі привітання. Представниці середнього класу зазвичай не подають чоловікам руку для вітання. Чоловіки і жінки не торкаються одне одного на людях. Вітаючись, можна з'єднати долоні перед собою на рівні підборіддя і, трішки нахиливши голову вперед, сказати: "Намасте".

їжу в Індії беруть тільки правою рукою. Як і в арабських країнах, передавати, подавати або приймати предмети потрібно також правою рукою. В індуїзмі, як і в ісламі, ліва рука вважається нечистою, тому давати або брати нею вкрай образливо. Непристойно також торкатися нею вуст. Користуються лівою рукою лише в туалеті. Місцеві туалети можуть викликати справжній культурний шок у людини, яка перебуває в Індії вперше. Традиційно для очищення після туалету індійці користуються не папером, а водою. Не завжди вона тече з крана, нерідко воду наливають у звичайне відро. Тому про всяк випадок у дорозі бажано мати при собі мило. Також слід намагатися там менше торкатися будь-яких предметів, особливо правою рукою. У всіх готелях є європейські туалетні приміщення.

На бізнес-переговорах слід мати на увазі, що індійці - сильні експерти з питань торгівлі. Місцеві бізнесмени полюбляють прибіднятися, тому слід готуватися до непростих переговорів, непоступливих торгів.

Зовнішній вигляд людини, яка перебуває на території Індії у діловому відрядженні, має відповідати традиціям цього регіону. Однак діловим жінкам не обов'язково одягатися у сарі. Бізнес-леді тут може носити костюм із прямою, завдовжки до колін, спідницею, навіть брюки.

Почувши в індійському будинку запрошення до столу, спочатку слід відмовитися - цього вимагає тамтешній етикет. Господар або господарка обов'язково повторять своє запрошення. Влаштувавши прийом для індійського гостя і почувши його відмову на традиційне "Пригощайтеся", неодмінно слід запросити його ще раз, оскільки прийняти першу відмову вкрай нечемно.

Індійське кулінарне мистецтво - одне з найдавніших і найоригінальніших у світі. Основу місцевої кухні становлять різноманітні овочі "сабджі" (більшість населення не їсть м'яса), риба, рис, борошняні вироби, молочні продукти. Індійські кухарі пишаються своїми спеціями, додаючи їх практично до всіх страв, навіть до ласощів, у найнезвичніших поєднаннях. Правда, європейці, які не звикли до індійської кухні, вважають, що місцеві кулінари надто захоплюються спеціями.