Культурологія - Безвершук Ж.О. - 3.7. Етапи розвитку культури давніх слов'ян

У сучасній науці розрізняють такі основні етапи розвитку культури стародавніх слов'ян: мізинський, трипільський і черняхівський. Висловлюється думка, що вже епоха пізнього палеоліту (близько 25 тис. років до н. е.) засвідчує на території сучасної України певний рівень культури. Так, під час розкопок села Мізинь (Чернігівська область), а також на Київщині, Полтавщині та Тернопільщині виявлено житла стародавніх мисливців з дерева і кісток мамонта. Найвищі здобутки культури доби неоліту демонструють розкопки трипільської культури (V—III тис. до н. е.). її назва походить від села Трипілля біля Києва, де київський археолог В. Хвойка провів розкопки, під час яких були знайдені своєрідні поселення у формі кола без оборонних споруд, де люди жили великими родами, які очолювали жінки (матріархат), вели господарство колективно, головним джерелом їх існування було хліборобство і скотарство, допоміжним — мисливство і рибальство. Також було встановлено, що поряд із високою культурою землеробства і скотарства значного рівня досяг яскравий декоративний розпис керамічних виробів побутового призначення.

Друга найдавніша — катакомбна - культура на території України була виявлена на початку XX ст. після розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця.

Слов'янська культура (у тому числі й українська) у цю добу була досить сильно пов'язана з культурами сусідніх етносів. Уже в епоху бронзи (кінець IV — початок І тис. до н. е.) маси людей були охоплені міграцією. У результаті виникає нечіткість меж тогочасної культури, з'являються нові її елементи різного походження. Вважається, що індоєвропейці принесли на територію сучасної України патріархат, культ Сонця, флективну мову (для якої властиве утворення граматичних форм слів шляхом зміни їх закінчень або звуків основи).

Вплив племен, так званих шнуровиків, які прийшли з півночі, тобто з територій нинішньої Прибалтики і Центральної Європи, привів до заміни хлібороба вершником, мирного жителя — воїном, вола — конем і до будівництва поселень на високих, стрімких берегових маси вах. З численних іранських племен найбільше археологічних пам'яток залишили скіфи, з яких на території України — скіфський курган IV ст. до н. е. {Товста могила) Золотий курган V ст. до н. е. Скіфське мистецтво збагатило слов'янську культуру, зокрема житлове будівництво. У свою чергу, на скіфів значно вплинули античні традиції, безпосередньо міста-колонії на узбережжях Чорного й Азовського морів. У VI ст. до н. е. на колоніальних територіях виросли грецькі міста-поліси: Ольвія — на березі Буго-Дністровського лиману, Тирас — у гирлі Дністра, Пантикапей — на місці сучасної Керчі. У V ст. до н. е. було засновано місто Херсонес біля сучасного Севастополя. Грецька колонізація Причорно мор'я сприяла включенню культурної традиції східних слов'ян до еллінського культурного простору.

Наступним етапом розвитку культури стародавніх слов'ян була так звана черняхівська культура, яку археологи датують II—V ст. і яку вчені називають культурою антів. Уперше на історичній арені анти з'явилися у період наступу тюрксько-монгольських племен на Європу. Розгромивши готів у 375 р., анти заволоділи Україною і розселилися по всій етнографічній території у нинішніх кордонах. Вони жили окремими родами, які утворювали "город" для спільного обробітку землі. Анти були хоробрими войовничими племенами, успішно воювали з Візантією і запозичили багато чого в інших народів. Племена антів часто не жили у злагоді між собою, але у разі небезпеки гуртувалися навколо обраного вождя чи князя. Ця культура відома своєю керамікою, а також одягом, гарно прикрашеним вишивками, намистами, вінками. Культуру антів характеризують знахідки біля с. Зарубинці, а пізніше біля с. Черняхів на Київщині,