Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - РОЗУМОВСЬКИЙ Кирило Григорович

Останній гетьман Лівобережної України 1750—1764 рр.

Народився 29 березня 1728 р. на хуторі Лемеші (нині село Козелецького району Чернігівської області) в сім’ї городового козака Г. Я. Розума. Здобув як на той час усебічну європейську освіту. В 1743—1745 рр. навчався в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена, Страсбурга. З 1746 по 1765 р. К. Розумовський був президентом Петербурзької Академії наук, як прогресивний діяч підтримував М. Ломоносова.

В 1750 p. на Глухівській раді його за »порадою» цариці Єлизавети було обрано гетьманом. Цей вибір не був випадковим, а пояснювався прихильністю цариці до брата К. Розумовського, Олекси. Граф К. Розумовський прийшов до влади, коли становище України було глибоко паралізоване політикою Росії. До нього Гетьманщиною упродовж 15 років правила Малоросійська колегія, проте козацтво ще мало силу боротися за незалежність. За цей час краю була заподіяна значна шкода — селянству дошкуляло так зване послушенство — кріпацтво в обмежених формах — та податки. Члени Колегії розібрали найкращі землі, захопили фінанси. Молодий гетьман (на той час йому йшов тільки 23-й рік) планував відродити в Гетьманщині колишній блиск козацької держави. Гетьманська резиденція знову повернулась до Батурина, а Запорозька Січ підпорядковувалась владі гетьмана. К. Розумовський прагнув розвивати в Україні освіту і мистецтво. Так, в 1751 р. в Глухові працював музично-драматичний театр, до якого запрошували співаків з Італії та Франції. Проте глибинних перетворень у плані набуття самостійності в Україні не проводилось. Городове козацтво і сама Січ не були зреформовані. Московські та чужоземні генерали невисоко цінили військо Гетьманщини: воно було погано муштроване й мало стару зброю.

Під тиском старшини 20 січня 1760 р. гетьман підписав універсал про закріпачення всього сільського населення. В інтересах панівного класу в 1760—1763 pp. було проведено судову реформу.

Підтримуючи заходи К. Розумовського, спрямовані на посилення кріпацтва, царський уряд водночас обмежував гетьманську владу — встановив контроль над розподілом земельних володінь, вилучив з-під юрисдикції гетьмана Київ.

Після приходу до влади у липні 1762 р. Катерини II, якій активно в цьому допомагав і Кирило Розумовський, кар’єра гетьмана швидко завершилася. Останнім кроком стала спроба старшини добитися від »милостивої цариці» утворення спадкового гетьманства в роді Розумовських. Побачивши в тому акті бажання захистити незалежне життя краю, Катерина II негайно викликала К. Розумовського до столиці, де він зложив гетьманство. Однак цариця залишила його у своєму оточенні. Мав звання сенатора, чин генерал-ад’ютанта, а в 1768—1771 pp. став членом Державної ради.

Помер 15 січня 1803 р. Похований у Батурині.