Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - САГАЙДАЧНИЙ Петро Кононович (Конашевич-Сагайдачний)

Гетьман українського реєстрового козацтва 1614—1616, 1620—1622 pp.

Рік народження невідомий. Народився в с. Кульчинці (нині Самбірський район Львівської області) в родині українського шляхтича. Закінчив Острозьку вищу школу. Автор книги »Объяснение об унии».

На зламі XVI—XVII ст. П. Сагайдачний пішов на Запорозьку Січ. Талановитий і хоробрий козак посів помітне місце серед козацької старшини. На початку XVII ст. брав участь у походах в Молдавію і Лівонію, під його керівництвом козаки здійснили успішні походи проти султанської Туреччини і Кримського ханства, на околиці Константинополя, міст Малої Азії. Славу Сагайдачному принесло здобуття у 1616 р. міста Кафи (нині — Феодосія) — головного невільницького ринку Криму. Під час цього походу було знищено 14 тис. турків і визволено багато невільників.

Очолюване Сагайдачним 40-тисячне козацьке військо, яке приєдналося до польської армії, відіграло вирішальну роль у розгромі 1621 р. під Хотином турецької армії, що загрожувала країнам Європи. Заснована 1617 р. »Ліга християнської міліції», що мала на меті вигнати турків з Європи, покладала великі надії на Сагайдачного і українських козаків, які вступили до неї.

П. Сагайдачний дотримувався компромісної позиції щодо польсько-шляхетського уряду, іноді прагнучи обмежити козацький реєстр за рахунок рядових козаків.

Заручившись обіцянкою польського короля Владислава IV розширити права, які він мав на Запорожжі, на всю Україну, Сагайдачний з частиною старшини та козаків узяв участь у його поході на Москву 1618 р. Проте через слабкість польської армії взяти Москву не вдалося. З-під Москви Сагайдачний прибув до Києва, де оголосив себе гетьманом тієї частини України, яка визнавала себе козацькою. Проте сейм Польщі не затвердив його угоди з королем, зажадавши, щоб він залишив Київ.

Скориставшися новим конфліктом між Польщею і Туреччиною, П. Сагайдачний почав формувати козацькі полки. В ті часи козацтво домагалося визнання Польщею цілковитої автономії козацької організації в Україні, а також відміни Берестейської церковної унії 1596 р. та відновлення православної церкви. Гетьман П. Сагайдачний із запорозьким товариством вступив до Київського братства. Скориставшись перебуванням у 1620 р. в Києві єрусалимського патріарха Феофана, домігся від нього висвячення нового православного Київського митрополита та п’ятьох православних єпископів. Так було відновлено автокефалію Української православної церкви.

На початку 20-х років XVII ст. над Річчю Посполитою нависла смертельна небезпека. Восени 1620 р. османи розгромили польську армію на Цецорських полях у Молдавії. Після переговорів з польським урядом козацтво на чолі з П. Сагайдачним вирушило до міста-фортеці Хотин, де супроти турецько-татарської армії стояло табором польське військо К. Ходкевича. У цій битві П. Сагайдачний, виявивши неабиякий талант полководця, застосував нетрадиційні методи організації оборонних та наступальних операцій. Після сорокаденного протистояння султанське військо було розбите. У цій битві гетьман був поранений і тяжко захворів. У середині листопада 1621 р. його перевезено до Києва, де він 22 квітня 1622 р. помер. Похований в Богоявленській церкві Київського братства, однак могила не збереглася.

За його заповітом значні кошти було передано Львівському та Київському братствам.