Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Богдан (Зіновій) Михайлович

Гетьман України 1648—1657 рр., творець Української держави, полководець і дипломат

Народився бл. 1595 р. в Суботові (за іншими відомостями, в Чигирині, Переяславі чи на Львівщині). Оскільки ім’я Богдан (по-церковному Теодор) давали дітям, народженим у день св. Теодора Начертаного, то, можливо, день його народження припадає на 27 грудня.

Освіту здобув у єзуїтській колегії у Львові. Служив у кінній сотні свого батька — чигиринського сотника, який брав участь у польсько-турецькій війні 1620—1621 рр. У жовтні 1620 р. у битві під Цецорою батько загинув, а Богдан потрапив у полон, з якого його викупили в 1622 р. Вступивши до реєстрового війська, брав участь у козацьких походах на турок і татар, селянсько-козацьких повстаннях 1630, 1632, 1637—1638 років. Обіймав посаду писаря реєстрового війська (1637). Після поразки повстання 1637 р. польська влада усунула його з посади писаря і призначила чигиринським сотником. У 1648 р. разом з Іваном Сірком і запорозькими козаками на запрошення французького уряду брав участь у військових діях проти іспанських Габсбургів,

У 1647 р. на таємній раді Б. Хмельницький висунув план повстання проти польського панування в Україні. Тоді ж його було заарештовано, проте відразу ж звільнено. Разом із сином Тимошем і загоном козаків він вирушив на Запорозьку Січ, щоб здійснити практичну підготовку до повстання.

18 квітня 1648 р. козацька рада обрала Б. Хмельницького гетьманом запорозьких козаків.

22 квітня цього самого року козацьке військо, очолюване Хмельницьким, розпочало військові дії проти шляхетської Польщі. Козаки здобули перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями (1648), Зборовим (1649), Батогом (1652), Жванцем (1653). Битву під Берестечком (1651) через зраду кримського хана було програно.

Справжній знавець військової справи, носій передових ідей у військовому мистецтві, новатор в організації козацького війська, у державній діяльності, Б. Хмельницький став засновником української козацької держави, першим організатором її адміністративного управління. Майстерно використовуючи суперечності між Туреччиною, Трансільванією, Московською державою, Польщею, Венецією, Швецією, Кримом, як визначний політик налагоджував зовнішньополітичні відносини з ними.

У 1653 р. польський король знову направив в Україну велику армію. Гетьман розумів, що війна, яка вже шість років виснажувала країну, не може тривати безмежно. Саме в цей час, 1 жовтня 1653 р., Земський собор у Москві вирішив прийняти Україну під протекторат Московії. 18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася рада гетьмана зі старшиною й полковниками, а потім з народом, яка вирішила передати Україну під царську протекцію. Переяславська угода і Березневі статті містили цілу низку недомовок дипломатичного характеру, які згодом призвели до московсько-українського конфлікту, а 1655 р. — фактично до ліквідації договору.

До кінця життя Б. Хмельницький боровся проти загарбницької політики Польщі в Україні. В останній рік життя його метою було об’єднання в Українській державі західноукраїнських земель, нейтралізація Криму і унезалежнення від Москви. На думку гетьмана, коаліція зі Швецією, Бранденбургом, Молдавією, Волощиною і Литвою мала відсунути збройний конфлікт із Москвою до закінчення війни з Польщею за нейтралітету Порти. Перша половина 1657 р. була кульмінацією у розвитку молодої Української держали. Проте вже влітку ситуація змінилася. До цього спричинилася хвороба гетьмана, який не міг особисто керувати зовнішньою політикою і воєнними діями. Корективи у перебіг подій внесло і трагічне закінчення походу на Польщу.

Помер 6 серпня 1657 р. в Чигирині і був похований у Іллінській церкві в Суботові. Однак у 1664 р. польський воєвода С. Чернецький спалив Суботів і викинув прах гетьмана з домовини.