Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - БАЛЕЙ Степан (Стефан Максим) Володимирович

Український і польський вчений-психолог

Народився 4 лютого 1885 р. в с. Великі Бірки Тернопільської області в родині вчителів. У 1907 р. закінчив філософський факультет Львівського університету. З 1908 по 1927 р. викладав у гімназіях Перемишля, Тернополя, Львова дисципліни філософсько-гуманітарного напряму. В 1913 р. захистив докторську дисертацію. Пізніше читав курс логіки у Львівському таємному університеті.

Його наукові інтереси були пов’язані з вивченням психології творчості Т. Шевченка та Ю. Федьковича. У відомій праці »З психології творчості Шевченка» (1916) вчений зробив спробу психоаналітичного дослідження стимулів творчості українського поета. С. Балей вважав, що у творчості Шевченка слід насамперед розглядати тему жінки, зокрема матері, яка є ключем до розуміння не лише художньо-образної своєрідності творів поета, а й їх соціальної спрямованості.

На думку вченого, »криза психіки» поета сталася через »ранню втрату матері». Творча активність поета — це передусім пристрасне бажання подолати »кризу психіки», відшукати душевну рівновагу й звільнитися від »комплексу сирітства». Автор наполягає на збігу »особистих, приватних почуттів» поета й образів його творів. Мотиви комплексу Едіпа вчений поширює й на аналіз творчості Ю. Федьковича, вважаючи, що творчий процес письменника стимулюється боротьбою суперечних почуттів: любов’ю до матері й ненавистю до батька.

У 1922 р. вийшов у світ »Нарис психології» — перший український підручник з психології на території Галичини.

З 1927 р., після заборони психології як науки у Радянському Союзі й відлуння цього процесу в Західній Україні, С. Балей переїздить до Польщі, де працює професором психології у Варшавському університеті, розгорнувши активну наукову діяльність.

Свої дослідження з питань дитячої і педагогічної психології він підсумував у працях »Психологія юнацького віку» (1931], »Нариси педагогічної психології» (1938).

Під час фашистської окупації вів викладацьку та наукову діяльність у підпільному університеті Варшави. В повоєнні роки брав активну участь у перебудові науки психології у Польщі на засадах матеріалістичної філософії та павловського вчення (»Наука Павлова і психологія», 1952; »Вступ до соціальної психології», 1959).

Помер 13 вересня 1952 р. у Варшаві.