Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - БІДНОВ Василь Олексійович

Український освітній, церковний і громадський діяч, історик

Народився 2 січня 1874 р. на Дніпропетровщині в селянській родині. Навчався в Херсонському духовному училищі, в Одеській духовній семінарії, а згодом у Київській духовній академії. Це певною мірою позначилося на особистій і творчій долі майбутнього вченого.

У. 1910—1918 рр. викладав у духовній семінарії в Катеринославі, досліджував українську старовину, історію запорозької козаччини, редагував »Летопись» Архівної комісії, керував місцевою »Просвітою». У 1911 р. обраний доцентом Київської духовної академії, доцентом Харківського університету, проте не був допущений царськими властями до праці через активну громадську діяльність.

З 1918 по 1920 р. В. Біднов — декан богословського факультету, професор першого українського університету в Кам’янці-Подільському. З приходом більшовиків опинився в еміграції, був інтернований, пройшов табори.

Наприкінці 1921 — на початку 1922 р. викладав історію церкви в Кременецькій духовній семінарії, водночас досліджував архіви, вивчав музейні зібрання. Очолював редакцію двотижневика »Православна Волинь», був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка та інших наукових установ, співробітничав у »Літературно-науковому віснику». Через незалежну позицію, зокрема критичне ставлення до політики польських властей щодо українського населення, змушений був залишити Кременець.

Упродовж наступних шести років В. Біднов обіймав посаду професора історії української церкви в Українському вільному університеті в Празі, викладав історію України в Українській господарській академії в Подебрадах, працював професором Українського педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Тут він також зробив великий внесок у науку і просвіту — написав низку статей про історію Запорозької Січі, її дослідників, про діяльність православної церкви в Україні, про визначних українських істориків. Цінним джерелом вивчення історії України є праці вченого з української історіографії, його спогади про діячів української культури.

З 1929 р. і до кінця життя працював у Варшавському університеті професором богословського факультету. У співавторстві з Д. Антоновичем, Д. Дорошенком, Д Чижевським, В. Січинським та іншими написав книжку »Українська культура», в якій йому належать розділи про школу, освіту, українську церкву. Ця фундаментальна наукова праця була перевидана 1993 р. в Києві.

В. Біднов — автор близько 70 наукових праць, головним його здобутком є дослідження »Православна церква у Польщі та Литві» (1908).

Помер 1 квітня 1935 р.