Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КИРИЛЮК Євген Прохорович

Український літературознавець

Народився 18 березня 1902 р. у Варшаві в родині дрібного урядовця. У Вінниці закінчив гімназію і з 1921 р. працював у редакції газети »Вісті Подільського губревкому».

У 1926 р. закінчив Інститут народної освіти, відбув військову службу і почав працювати в газеті »Молодий більшовик». Після навчання в аспірантурі при Науково-дослідному інституті літератури ім. Т. Шевченка залишився працювати в ньому.

1936 р. молодого вченого обрали завідувачем кафедри української літератури в Київському педагогічному інституті.

З 1939 р. працює в Інституті літератури ім. Т. Шевченка, спочатку науковим співробітником, потім завідувачем відділу шевченкознавства. Тут остаточно сформувалися творчі інтереси вченого, тут він захистив докторську дисертацію (1952), став професором (1953), згодом членом-кореспондентом Академії наук УРСР (1957).

У 1929 р. вийшли друком книжки Є. Кирилюка: »Пантелеймон Куліш» та »Бібліографія праць П. Куліша», у 1939 р. — монографія »Панас Мирний». Однак плідну наукову роботу перервала війна. Він працював у фронтовій пресі, був поранений, потім знову повернувся на фронт.

Протягом 1946*—1984 рр. знову працював в Інституті літератури, очолював відділ шевченкознавства. З ініціативи відділу під керівництвом Є. Кирилюка було проведено 18 наукових Шевченківських конференцій. Учений редагував збірники праць цих конференцій. Так було підготовлено ґрунт для створення двотомного »Шевченківського словника» (1976—1977) —справжньої енциклопедії знань про життя і творчість великого українського поета, художника і мислителя.

У 1964 р. був удостоєний Ленінської премії, у 1980 р. —Державної премії України ім. Т. Шевченка.

Діапазон наукових інтересів ученого широкий. Він вивчав джерела »Ізборників Святослава» 1173 і 1176 р., книг, де вперше в нашій історії було подано тлумачення літературознавчих термінів, написав передмову до десятитомного зібрання творів Володимира Сосюри. Як редактор і керівник текстологічної групи брав участь у підготовці академічного Повного зібрання творів Т. Шевченка у 6 томах (1963—1964), редактор творів І. Франка у 50 томах.

Автор понад 800 наукових праць, серед них: »Живі традиції. Іван Котляревський та українська література» (1969); »Вук Караджич і українська культура» (1978). У науковому доробку Є. Кирилюка — книжки про І. Франка, П. Тичину, О. Кобилянську, М. Кропивницького, Лесю Українку, про український романтизм.

Помер 24 червня 1989 р. в Києві.