Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - КОРДУБА Мирон Михайлович

Український історик

Народився 2 березня 1876 р. в с. Острів на Тернопільщині. Навчався у Львівському (1893—1895) і Віденському (1895—1898) університетах. Учень М. Грушевського. У1921—1922 рр. — професор всесвітньої історії Львівського таємного університету,* 1929—1939 рр. — професор Варшавського університету, а з 1944 р. — професор і завідувач кафедри історії південних і західних слов’ян Львівського університету, старший науковий співробітник Львівського відділу ВУАН. Автор численних наукових праць з української історіографії, історичної географії, географічної статистики, топоніміки, науково-популярних розвідок. Чимало праць ученого було опубліковано в »Записках наукового товариства ім. Т. Шевченка», дійсним членом якого він був з 1903 р. Це, зокрема, »Молдавсько-Польська границя на Покуттю по смерті Стефана Великого» (1906), »Що кажуть нам назви осель» (1938), збірник документів »Акти до Хмельниччини» (1911), »Перша держава слов’янська», »Суспільні верстви та політичні партії в Галицькому князівстві до половини XIII ст.», »Західне пограниччя Великої держави між Карпатами та дол. Сяну в XIII ст.». Низку праць М. Кордуби присвячено історії Хмельниччини: »Венеційське посольство до Хмельницького 1650 р.», »Проба австрійського посередництва між Хмельницьким і Польщею», »Боротьба за польський престол по смерті Володислава IV» тощо. М. Кордуба підготував фундаментальну (понад 55 тис. назв) »Бібліографію історії України», картотека якої зберігається в Інституті суспільних наук НАН України у Львові. Активно підтримував просвітницький рух у Галичині й на Буковині. »Руська бесіда» в Чернівцях видала його історію Буковини, а львівська »Просвіта» — працю »Старі й нові держави» (1921). Радянська історіографія не могла знехтувати величезний фактичний матеріал, зібраний ученим, проте звинувачувала його в помилках буржуазно-об’єктивістського і націоналістичного характеру, які, буцімто, є в його працях, виданих до 1939 р. Помер 2 травня 1947 р. у Львові.