Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - РИЖСЬКИЙ Іван Степанович

Український філософ, логік і мовознавець

Народився 1761 р. в Ризі. Навчався у семінаріях Пскова та Троїце-Сергієвої лаври. У Троїце-Сергієвій семінарії з 1773 до 1786 р. викладав риторику, поезію, історію і філософію, з 1786 р. у петербурзьких вищих навчальних закладах — риторику, історію, логіку, латинську мову, географію. З 1799 р. — штатний секретар Найсвятішого синоду. З 1801 р. — член Державної Берг-колегії. 1802 р. І. Рижському було присвоєно почесне звання доктора філософії; він був обраний членом Петербурзької Академії наук. 1804 р. очолив комітет підготовки до відкриття Харківського університету, який згодом очолив (1805).

Розробляв філософські питання мови й мислення, естетики, теорії літератури та історії. Його праці »Политическое состояние

Древнего Рима» (1788), »Умословие, или Умственная философия» (1790), »Опыт риторики» (1796), »Наука стихотворства» (1811) та інші містять прогресивні для того часу ідеї.

Фундаментальна праця »Умословие, или Умственная философия» присвячена проблемі теорії пізнання й логіки. Особливо докладно висвітлено вчення про форми мислення, індуктивний метод. У праці »Введение в круг словесности» (1806) І. Рижський уперше у вітчизняній лінгвістиці розглянув найважливіші питання мовознавства: походження мови, закономірності розвитку, структури, роль мови в суспільному житті. Не оминув і проблеми естетики та історії.

Матеріаліст у розумінні явищ природи, І. Рижський визнавав визначальний вплив матеріального світу на свідомість людини. Вважав, що ми не можемо мати ніякого уявлення про речі, що перебувають поза нами, до того, як вони якось не подіють на наші почуття. На думку вченого, будь-яке пізнання починається з відчуття, проте ніколи не зупиняється на цьому рівні розвитку.

І. Рижський заперечував проти абсолютизації ролі раціонального елемента у процесі пізнання. Він доводив, що лише у нерозривній єдності чуттєвого й раціонального елементів можна осягнути сутність явищ. Виступав проти відриву духовної діяльності людей, зокрема мистецтва, від світу природи й історії народу.

Досліджуючи роль мови в пізнавальній діяльності людини, а також походження мов і деякі закономірності їх розвитку, І. Рижський виходив із визначення безпосередньої залежності понять від конкретних речей, оскільки будь-яке зображення своїм початком або джерелом має річ, яка зображується.

Слово й мова були надзвичайно важливими чинниками, що об’єднували людей, забезпечували спроможність використовувати наукові відкриття та досягнення попередніх поколінь.

У збагаченні мови на підставі вивчення природи й життя кожного народу, у взаємозбагаченні мов і культур різних народів учений вбачав одну з найважливіших передумов подальшого прогресу цивілізації.

Ректор і професор Харківського університету, І. Рижський доклав багато сил до підготовки національних наукових кадрів і збереження писемних історичних пам’яток українського народу.

Помер у 1811 р. у Харкові.