Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ЩЕРБАЦЬКИЙ Григорій

Український учений, церковний діяч, письменник

Народився у 1725 р. в с. Рогозів Переяславського полку в козацькій родині. У 1747 р. закінчив Києво-Могилянську академію, де працював спочатку вчителем синтаксими, потім викладав поетику, риторику, грецьку мову та філософію. У той час написав п’єсу »Трагедокомедия, нарицаемая Фотий, т. е. Об отступлении западной церкви от восточной» на актуальну тоді для України тему відносин між православ’ям і католицизмом. Втілення загальної ідеї твору супроводжувалося використанням народних і міфологічних мотивів з натяками на сучасні події. Як блискучий знавець грецької мови відредагував створену В. Лащевським грецьку граматику, яку в 1779 р. видав у Лейпцизі М. Бантиш-Каменський.

Г. Щербацький брав участь у комплектуванні найкращої на той час бібліотеки Києво-Могилянської академії. У 1749 р. став ієромонахом, а в 1753 р. був переведений до Московської академії для викладання там богослов’я.

З 1751 р. читав курс лекцій з філософії у Київській академії (текст зберігається у Національній біблітеці України ім. В. Вернадского).

При викладанні філософії Г. Щербацький радив зосередити увагу на таких питаннях: які шляхи обирають різні філософські школи в пошуках важливої для них істини; що означає назва, в чому полягає значення й існування філософії; яке походження і причини філософії; до чого зводиться принцип її поділу на окремі розділи.

Відповідаючи на перше запитання, він підкреслив, що існує безліч манівців, які відвертають нас від істини, а веде до неї одна дорога. Щоб дійти істини, треба усвідомити, що в нас наявна мисляча субстанція, або мислення, і субстанція протяжна, або тіло. І першій, і другій притаманні певні властивості як особливі, так і загальні. Властивостям відповідають нахили — духовні та тілесні; їх часом виявляють афекти, або пристрасті. Джерело наших помилок — і зовнішні почуття, і сила уяви, і душевні афекти, і чистий інтелект. Щоб запобігти помилкам, потрібно з’ясувати сутність філософи.

Філософію слід розуміти як знання речей божественних і людських. Філософом потрібно вважати не того, хто опановує частину філософії або окремий розділ її, а того, хто сповна віддається усім філософським дисциплінам.

Мета, або фінальна причина філософії, підкреслює Г. Щербацький, те, чим філософія виправдовує своє існування, є не що інше, як пізнання істини і практична доброчесність. За Г. Щербацьким, філософія складається з логіки, метафізики, фізики, математичних наук та етики, що збігається з розподілом філософії на натуральну, раціональну та моральну ще за часів платоників і стоїків. Під натуральною філософією він розумів фізику, під раціональною — логіку, до моральної, що виправляє звичаї, відносив юриспруденцію, або вчення про закони. Помер 18 серпня 1754 р. у Москві.