Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ВЕРЕСАЙ Остап Микитович

Український кобзар

Народився у 1803 р. в с. Калюжниці, нині Срібнянського району Чернігівської області, в сім’ї кріпака. У 3-річному віці осліп. У 15 років пішов у науку до кобзарів.

У репертуарі О. Вересая було 9 дум (»Федір безродний, бездольний», »Втеча трьох братів з города Азова», »Сокіл і соколя» та ін.), які він виконував у манері імпровізованої декламації в супроводі кобзи, а також історичні, побутові, жартівливі та сатиричні пісні (»Дворянка», »Хома та Ярема» та ін.). За виконання соціально загостреної пісні »Нема в світі правди» його не раз заарештовувала поліція.

Широкій громадськості О. Вересай став відомим після його виступу 1873 р. в Києві на засіданні Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, де було заслухано також реферат М. Лисенка про музичні особливості українських дум і пісень, які виконував кобзар. У 1874 р. виступав на 3-му археологічному з’їзді в Києві, у 1875 р. брав участь у кількох концертах у Петербурзі.

Майстерність кобзаря привернула увагу багатьох учених, композиторів і художників. Думи й пісні від О. Вересая записували М. Жемчужников, М. Лисенко, О. Русов, П. Чубинський та ін. Т. Шевченко подарував Вересаю »Кобзар» з дарчим написом.

Про нього писали С. Тобілевич, І. Франко, П. Тичина та ін. Образ О. Вересая відтворив у своїй поезії М. Рильський. Художники і скульптори створювали його портрети.

Помер у квітні 1890 р. в с. Сокиринці Срібнянського району на Чернігівщині.

1959 р. в Сокиринцях засновано кімнату-музей О. Вересая, 1978 р. йому встановлено пам’ятник.