Провідники духовності в Україні - Курас І.Ф. - ВОРОБКЕВИЧ Ісидор Іванович

Український композитор, диригент, письменник, музично-громадський діяч

Народився 5 квітня 1836 р. в Чернівцях в сім’ї священика. Музичну освіту здобув у духовній семінарії у Чернівцях (1861) та у Віденській консерваторії у Ф. Кренна (1868).

З 1861 р. був священиком у буковинських селах. З 1867 р. — на викладацькій роботі у духовній семінарії, а з 1875 р. — в Чернівецькому університеті.

З 1884 р. — голова першого Руського літературно-драматичного товариства, яке з його ініціативи перетворено на буковинський »Боян». До 1901 р. працював професором музики в Чернівецькому університеті. Як композитор відомий музикою до власних оперет і поезій (»Над Прутом у лузі», »Заграй ми, цигане старий», »Як би була я зозулею» та ін., а також хорами на слова Т. Шевченка (»Минають дні», »Огні горять» та ін.).

Серед музичних творів композитора: оперета »Козак і Бандурист» (1864), мелодрама »Гнат Приблуда» (1875), опера »Убога Марта» (1878), музична історична драма »Петро Конашевич Сагайдачний» (1882) та »Кочубей і Мазепа» (1891), симфонія, понад 400 хорів (»Збудилась Русь», 1898; »На красній Україні», 1875; »Мово рідна», 1890 та ін.), 26 музичних драм, солоспіви, ансамблі, обробки народних пісень. Багато його пісень стали народними.

Характерною рисою музичної творчості І. Воробкевича є близькість його художніх виражальних засобів до українського мелосу, фольклору, лірики.

Як письменник створив низку творів про історичне минуле (оповідання »Турецькі бранці», 1865, поема »Нечай», 1868), життя і побут українського народу (вірш »Рекрути», 1865, оповідання »Циганка», 1866). Гаряче відгукнувся на боротьбу слов’янських народів проти турецьких поневолювачів (цикл поезій »З нещасної Болгарії», 1876).

Помер 19 жовтня 1903 р. у Чернівцях.