Філософія родознавства - Черепанова С.О. - Анімалістичні орнаментальні мотиви.

Окремі орнаментальні мотиви (елементи) або їх комплекси мистецтво запозичує з різних галузей: геометрії, флори і фауни; деякі мотиви підказані окресленнями людського тіла чи предметів довкілля. Ймовірно, такі орнаментальні мотиви закономірно виникають у різних країнах. У процесі розвитку торговельних, культурних, мистецьких, освітніх зв'язків між країнами відбуваються певні стильові зміни та взаємовпливи орнаментальних мотивів.

Геометричний орнамент, згідно з принципом від простого до складного, характеризують такі види:

— крапка — її декоративний ефект виявляється при відповідному повторенні (мистецтво Сасанідського Ірану, китайські вироби Танського періоду; античність);

— лінія, або стрічка — горизонтальна лінія, безсумнівно, найдавніший знак горизонту, земної поверхні (доісторичний орнамент; грецькі вази геометричного і класичного стилю);

— зигзаг, або ламана лінія — знак води у Давньому Єгипті; мотив простежується у різних народів, від романської Франції до гончарних виробів неолітичного Китаю;

— шеврони — ламана стрічка з ритмічним повторенням візерунка (романське мистецтво; бербери; Китай періоду Шан);

— в'язь — мотив, характерний переважно для мистецтва ісламу, хоча простежується і в орнаментах інших країн. Проте мотив плетіння трапляється вже у давньосхідному і грецькому мистецтві; в Середні віки в'язь широко використовується в книжковій мініатюрі, на ірландських різних хрестах, подекуди — в романських орнаментах; у добу Відродження в'язь використовувалася на книжкових оправах, порцелянових виробах, до цього мотиву зверталися видатні ренесансні митці — Леонардо да Вінчі (Італія) і Альбрехт Дюрер (Німеччина);

— меандр (назва походить від звивистої річки у Малій Азії) — безперервний візерунок у вигляді лінії з рівномірними вигинами (грецькі вази геометричного стилю; мистецтво Давньої Мексики; японські тканини; українське мистецтво від палеоліту до сучасності та ін.);

— синусоїда — хвиляста лінія; простежується як обрамлення в романському і китайському мистецтві;

— квадрат — водночас символ космосу та землі, знак пекла і підземного світу; як символ землі квадрат протиставляється колу — символу неба; квадрат — радше знак матеріального світу, який вміщує чотири стихії, відповідно до чотирьох сторін світу; проте квадрат характеризує матерію як дещо застигле і протиставлене життю; в орнаменті квадрат передусім обмежує поверхні, заповнені мотивами;

— свастика як елемент орнаменту за смислом протилежна квадрату; вона нагадує колесо, коло, рух, перетворення елементів. У перекладі зі санскриту слово "свастика" означає "процвітання, благодать". У різних культурах свастика — символ родючості, кінці хреста показують на чотири стихії природи: вогонь, блискавку, вітер, дощ; свастика — символ довголіття і процвітання (Японія), а також давній знак "фан", що вказує на чотири сторони світу, пізніше — символ нескінченності буття та безсмертя (Китай); свастика використовується як священний символ буддизму і джайнізму. Найдавнішим вважається зображення фігур у формі свастики на розписній тарелі періоду дошумерської цивілізації (Передня Азія).

— ромб (як і квадрат) використовується для обмеження поверхонь, які декоруються; мотив характерний для численних виробів доісторичного гончарного посуду, китайських бронзових виробів періоду Шан; ромб використовується як символ слави;

— шаховий орнамент (назва — від подібності до шахової дошки) у значенні обмеження поверхонь нагадує квадрат і ромб (тканини з часу Давнього Єгипту до сучасного мистецтва); дослідники мистецтва пов'язують шаховий орнамент (шахматне покривало) з давньою далекосхідною поховальною традицією;

— коло — за найдавнішими уявленнями символізує небо, вічний рух, мир, сонце, надії і щастя; мотив кола використовується як власне орнаментальний елемент (кіпрські гончарні вироби), а також для обмеження декорованої поверхні;

— спіраль — мотив, широко розповсюджений у різних культурах (зокрема егейській і мікенській); лінія, спірально закручена навколо власної вісі, утворює витий (кручений) шнур. У Давньому Китаї коло, спіраль і близькі до них мотиви мають космологічний смисл, вони зображають небо, рух світил, хмари і гори; коло, поділене навпіл спіраллю, — знак "ян-інь", означає єдність чоловічого і жіночого начал;

— дуги, чаші — частини кола, які символізують місяць; півмісяць у Давньому Єгипті — символ процвітання. Місяць у вигляді серпа характерний символ мистецтва ісламу. Серп місяця в індійській поетичній традиції, так само як і в лицарській традиції чаша Грааля, пов'язується із посудиною, в якій зберігається еліксир життя ("сома"); із чаші еліксир проливається на землю і насичує все живе, накопичується у священних рослинах, сік яких може зміцнити і навіть повернути життєву силу людини. Місяць — символ Діви Марії. Місяць набуває світло від Сонця (символ Христа), а Діва Марія набула велич, народивши Христа-Спасителя;

— півколо — мотив, який має дещо вужчу галузь використання; зокрема в архітектурі — це рельєфний орнамент у формі переплетених арок; еліпс поширеніший в орнаменті доби Відродження;

— трикутник — поширений орнаментальний мотив для мозаїчної підлоги і тканин; індійська міфологія вбачає у трикутнику, вершиною вверх — символ чоловічого начала, передусім творчої сили божества; у трикутнику, повернутому вершиною вниз, — жіноче начало; в уявленнях індусів трикутники, накладені один на один, символізують єдність двох начал: творення і породження, це знак любові богів до всього земного і любові земного — до божественного; трикутник символізує гори на кераміці неолітичного Китаю і додинастичного Єгипту; в християнському мистецтві трикутники (фігури із трьох трикутників, трьох кутів) — символ Трійці, існування Бога в трьох іпостасях;

— шестикутник і восьмикутник, як і їх поєднання, широко використовуються в мистецтві ісламу. В Європі шестикутник вважається запозиченим зі Сходу, відома "зірка Давида" в народних віруваннях символізує захист від злих сил; якщо у центр зірки з шістьма променями поміщається крапка, це означає "семикратність" (за біблійними оповідями — сім первородних сил божественного);

— хрест — символ Христа, християнської віри і церкви. Як орнаментальний мотив хрест відомий у різних культурах від часів палеоліту, виконує охоронну та релігійну функцію; хрестоподібні мотиви трапляються в античному мистецтві, орнаменті берберських прикрас, мистецтві християнських народів; містики і фольклорні джерела нерідко декорують хрест квітами та листям, трансформуючи його у такий спосіб із символу страждання у символ дерева життя — уособлення вічного життя, весняного пробудження природи, пасхального Воскресіння. На думку дослідників, деревом життя, яке росло посередині Раю, був кедр (із кедрового дерева виготовлено хрест, на якому розіп'ято Христа).

Природні орнаменти зумовлює розмаїття власне живої природи:

— морські хвилі — їх стилізація простежується від вазопису архаїчної Греції до японського мистецтва;

— сталактити — прикрашають Альгамбру в Гранаді (Іспанія), вулкан Фудзіяма в японському мистецтві;

— ореол полум'я — огортає деякі зображення Будди, небесні світила, у тому числі сонце; цей мотив відомий у мистецтві від часів Давнього Єгипту — до епохи Людовіка XIV; з останньою пов'язаний "Великий стиль" (поєднання елементів класицизму і бароко) — художній стиль "золотого віку" французького мистецтва періоду правління Людовіка XIV (1643—1715).

Флора в орнаментальних мотивах широко подана натуралістично і стилізовано. Наприклад, листок папірусу (Єгипет), лавр (Греція), акант — у грецькому й українському мистецтві (українська назва аканту — будяк).

Особливо поширені квіти: лілія (егейське мистецтво), гіацинт (розписи турецького фаянсу). В Єгипті на трикутних або подовжених виробах зображали голубий лотос, на поверхнях опуклих і широких — білу водяну лілію. Лотос в індуїзмі символізує землю, що плаває як водяна квітка на поверхні океану. Поширеним символом чистоти і доброї справи вважається лілія.

Часто зображається троянда. За найдавнішими уявленнями, троянда — квітка богині Венери, уособлення кохання і краси. В ісламі троянда символізує космічну силу. Цю квітку широко використовує готичне мистецтво. Найбільше шанує символ троянди християнська містика. Середньовічні художники часто зображали Марію, Богоматір, яка сидить у трояндовому саду. Поєднання хреста і п'ять пелюстків троянди символізують радість Воскресіння.

До надзвичайно поширених квіткових декоративних мотивів належить пальметта (франц. palmette, від palme — пальмова гілка) — орнамент у вигляді стилізованого віялоподібного листка, деталь архітектурного декору, декоративно-ужиткового мистецтва, скульптури, живопису. Пальмове дерево і пальмова галузка символізують Рай (або небесний Єрусалим). Пальма у багатьох народів — символ перемоги; у християнській іконографії — символ перемоги Христа над смертю.

У рослинних мотивах на Сході та Заході домінують зігнуті лінії, рослинні паростки і завитки, інколи стилізовані спіраллю. Прикріплені за кінці гірлянди характерні для римського мистецтва і мистецтва класицизму.

У народному мистецтві широко використовується мотив розетки. Вписані у коло розетки нагадують розкриту квітку, зображену зверху (лотос — в Індії, хризантема — в Японії) або квітку з шістьома пелюстками, що утворюються перехрещуванням дуг за допомогою циркуля.

Фрукти переважно зображуються з листям і гілкою, зокрема виноград у мистецтві християнських народів; виноградна лоза — символ Євхаристії, символ Христа і його крові, пролитої за спасіння людства.

Майстри декоративного мистецтва використовують зображення комах. Скарабей (жук) у Давньому Єгипті — уособлення творчої сили, священний символ, який приносить щастя; скарабей також пов'язувався з культом померлих. Зображення скарабея були популярними в античному мистецтві (геми, перстені-печатки, штемпелі, амулети). Метелик символізує красу буття, ніжність і вразливість (різні види мистецтва Китаю, Японії).

З декоративною метою використовуються морські й земні тварини. Дельфін символізує спасіння від морської стихії (давньогрецьке і давньоримське мистецтво, Відродження в Італії та Франції). Короп — символ мужності, стійкості, подолання перешкод і життєвих труднощів (китайське і японське мистецтво). Космічна змія в індійській міфології — символ колообігу Всесвіту або часу; змія вічності має чотири лапи (нагадування про чотири стихії), наявність крил засвідчує постійний рух енергії світу; змія і дракон, за тлумаченням філософів-містиків, символізують пізнання світу.

Використовуються анімалістичні мотиви. Наприклад, зображення лева (Давній Єгипет), бика (мистецтво Давнього Сходу), слона (буддійські країни), барана (античний Рим і доба Відродження), змії (кхмерське мистецтво). Зображуються окремі частини тіла тварин: голови бика (первісне мистецтво), лапи лева (єгипетські меблі), протоми (грецьке мистецтво), а також казкові істоти, зокрема єгипетські сфінкси, грифони і химери (грецька і римська античність, Візантія, доба Відродження), дракони, фенікс (китайське мистецтво).

Абстрактний тваринний орнамент поєднує геометричний мотив плетіння й окремі деталі зображень тварин: голови птахів і тварин, лапи, хвости, крила (західноєвропейське середньовічне мистецтво VI—XIII ст., Скандинавія, нормани, епоха Меровінгів у Франції). Такий орнамент відомий у давньоруському мистецтві, кам'яній і дерев'яній різьбі.

Аналогію абстрактного тваринного орнаменту становить тератологічний орнамент (лат. terratologium — наука, що вивчає виродливості й вади рослин, тварини і людини, грец. teras — потвора); в ширшому значенні — стиль зображення, утворений примхливим переплетінням зооморфних і рослинних мотивів. На відміну від простого "звіриного стилю", тератологічний орнамент вирізняє фантастичне поєднання тваринних і рослинних форм, зображення казкових чудовиськ, драконів тощо. Історично до тератологічного належить орнамент романського і давньоруського мистецтва XII—XIV ст.

Як сюжет орнаменту часто використовується людина у вигляді схематичного зображення, стилізовано та реалістично. Окремо зображуються очі, руки, обличчя (на основі цього мотиву поширився маскарон) та ін. Форми людського тіла інспірували створення фантастичних істот. Це кентаври і сирени (античність), путті (італ. putty, від putto — маленький хлопчик; амур), ренесансні гротески з тілами, що виростають з рослин, ангели (християнський світ).

Досягнення декоративного ефекту відбувається за допомогою певних принципів побудови орнаменту: повторювання; інверсії (зворотне розташування); чергування (розміщення мотиву горизонтально чи вертикально, чергування кольорів, світлих і темних тонів), симетрії.

Орнамент вважали необхідною, утилітарною частиною будь-якого виробу, обов'язково пов'язуючи з оздоблюваною поверхнею. Згодом, втрачаючи утилітарність, орнамент набув пріоритетного значення в естетичному оформленні поверхні.