Правове регулювання міжнародних перевезень - Столярський О.В. - 3.3. Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

До основних міжнародних правових актів, що регулюють перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні, належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) 1951 р.

Охарактеризуємо їй Отже, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - міжвідомчий міжнародний нормативний акт, укладений у цілях організації перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні. УМВС у межах діяльності й під егідою Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) набула чинності з 1 листопада 1951 р. Багатостороння угода була спочатку укладена між національними залізницями соціалістичних країн Європи й Азії. До цього прямі міжнародні вантажні перевезення між СРСР та іншими країнами реалізовувалися в межах двосторонніх домовленостей. Тепер діє редакція УМВС зі змінами і доповненнями.

Учасники Угоди - Азербайджан, Албанія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, В'єтнам, Грузія, Іран, Казахстан, Китай, КНДР, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Польща, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна, Естонія. Інтереси національних залізниць представляють компетентні міністерства, що відають ними (стаття 1).

Угода має преамбулу, вісім розділів, які налічують 41 статтю та додатки. Угода складена китайською та російською мовами й укладена на невизначений термін (стаття 41). У випадку різного тлумачення текстів уточнення дають російською мовою.

Незважаючи на те що преамбула визначає цілі Угоди (це організація перевезень вантажів у прямому міжнародному сполученні), УМВС є нормативним актом міжнародного залізничного права, який регламентує і регулює основні умови договорів перевезення вантажів. Угода встановлює пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів між залізницями країн-учасниць (стаття 1). УМВС, згідно з § 7 статті 2, має обов'язкову чинність для залізниць, відправників і одержувачів незалежно від національної (державної) приналежності сторін договору перевезення вантажу.

Угода не містить термінології та понятійного апарату стосовно категорій, застосовуваних у документі. Основоположний термін "пряме міжнародне залізничне сполучення" в контексті УМВС означає: перевезення вантажів здійснюють залізниці країн - учасниць Угоди за одним договором перевезення в міжнародному сполученні з оформленням одного (єдиного) транспортного документа (накладної) та за єдиною ціною (залізничним тарифом), встановленим за весь шлях перевезення.

Наголосимо: в УМВС відсутнє поняття "перевізник" - воно замінене тотожним поняттям "залізниця". Це наслідок того, що всі редакції Угоди ґрунтувалися на радянському та російському залізничному праві. У всіх вітчизняних статутах залізниць саме залізниця вважалася єдиним суб'єктом договірного права, з яким замовники послуг вступали у відносини, пов'язані з перевезенням вантажів і у внутрішньому, і в міжнародному сполученні. Відправники укладали договори перевезення зі "залізницею" - вона була в одній особі і перевізником, і власником транспортної інфраструктури, і переважно власником рухомого складу. В редакції УМВС, що діє, перевізником також є залізниця держави, з якою укладено договір перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні.

Окрім самої Угоди, країни-учасниці прийняли як документ УМВС Службову інструкцію до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СІ УМВС). Вона належить тільки до залізниць і не регулює відносин за договором перевезення, тобто відносин між залізницями, відправниками й одержувачами (стаття 35 УМВС). Службова інструкція регулює лише відносини між залізницями країн - учасниць УМВС. За змістом СІ УМВС є внутрішнім коментарем щодо застосування Угоди - для адміністрацій і працівників залізниць. Однак ці коментарі важливі для розуміння та тлумачення норм і правил УМВС.

Розглянемо загальні положення Угоди. Розділ І "Загальні положення" містить шість статей. Стаття 2 визначає сферу застосування Угоди. Положення УМВС поширюються тільки на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні (далі за текстом - перевезення вантажів) мережею залізниць країн-учасниць. Це засвідчує "закритий" характер Угоди, коли її юрисдикція поширюється лише на договори міжнародного залізничного перевезення, для котрих і станції відправлення, і станції призначення вантажів перебувають у двох різних державах, з яких обидві є учасниками Угоди.

Угода не визначає безпосередньо порядок перевезень вантажів із країн - учасниць Угоди в країни, що не беруть участі в УМВС, і в зворотному напрямку. Як зазначено в § 2 статті 2, перевезення вантажів з країн - учасниць Угоди транзитом залізницями країн, котрі також беруть участь в УМВС, у треті країни, залізниці яких не беруть участі в Угоді, здійснюються згідно з правилами та умовами, передбаченими транзитними тарифами, які застосовують зацікавлені національні залізниці. Насправді в транзитних тарифах й інших угодах зацікавлених залізниць вирішуються, зокрема, питання оформлення та переоформлення договорів перевезення вантажів і відповідних перевізних документів, якщо станції відправлення та призначення розташовані в країнах, котрі використовують різні норми різних систем права. Причому в транзитних тарифах зазначені правила й умови здійснення таких операцій незалежно від того, чи здійснюються вони транзитною залізницею, чи ні.

Угода встановлює три види сполучень, які не підпадають під дію УМВС (§ 3 статті 2). Угоду не застосовують до перевезень вантажів у випадку, коли станції відправлення та призначення є на території однієї країни і перевезення здійснюються територією іншої країни лише транзитом у потягах залізниці країни відправлення. Те саме стосується і перевезень між двома країнами, якщо між ними розміщена третя транзитна країна, яка не бере участі в Угоді. УМВС не застосовують також тоді, коли за взаємною угодою між сторонами міжнародні перевезення в сусідському сполученні здійснюються на всьому шляху в потягах залізниці однієї країни та регулюються відповідними внутрішніми правилами. Угоду не застосовують для внутрішніх перевезень вантажів, якщо умови договору перевезення вантажу регулюються відповідним національним законодавством.

УМВС не забороняє залізницям країн-учасниць одночасно брати участь в інших міжнародних угодах і застосовувати їхнє положення для договорів перевезення між іншими країнами (§ 4 статті 2). Багато країн користуються цією умовою. Наприклад, країни - учасниці УМВС - Албанія, Болгарія, Литва та Польща беруть участь також у Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 червня 1999 р. і, зокрема, в Єдиних правилах до договору про міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом - ЦІМ-КОТІФ, остання редакція яких набула чинності 1 липня 2006 р.

Вантажі перевозять між усіма станціями, відкритими для вантажних операцій у внутрішніх (національних) сполученнях країн - учасниць СМГС. Отже, в міжнародні вантажні сполучення залучені всі станції залізниць, котрі відкриті й для внутрішніх сполучень (§ 2 статті 3). У цьому ж параграфі роз'яснюється: перевезення вантажів за правилами й умовами УМВС можуть здійснюватися в безперевантажувальному сполученні (між національними залізницями, що мають однакову ширину колії) та з перевантаженням вантажів або переставленням вагонів на колісні пари іншої ширини колії. Тобто, наявність або відсутність перевантажувальних чи переставлю вальних операцій на прикордонних станціях не впливають істотним чином на умови договору перевезення вантажу. Порядок перевантаження вантажів або переставлення вагонів на колісні пари іншої ширини колії визначають прикордонні угоди між національними залізницями, що мають різну ширину колії.

Угода зобов'язує кожну залізницю, яка бере участь у ній, перевозити в міжнародному сполученні на умовах УМВС усі вантажі, окрім названих по-особливому. Такі зобов'язання накладаються правилами § 1 статті 3. Умовою такого перевезення, окрім дотримання відправником умов УМВС, повинна бути зазначена у плані перевезень залізниці країни відправлення можливість здійснення перевезення перевізними (транспортними) засобами дороги відправлення і відсутність перешкод для її реалізації внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Згідно зі вказівкою відповідних урядових органів залізниця володіє правом тимчасово припинити рух, тимчасово припинити прийом до перевезення окремих вантажів, тимчасово приймати такі вантажі лише на певних умовах, тимчасово приймати до перевезення переважно певні вантажі (§ 3 статті 3). Порядок і терміни повідомлень про заборону перевезень, заборону прийому вантажів до перевезення, затримання перевезень установлені в СІ до статті З УМВС. Тобто, повідомлення про заборони й обмеження, а також їхнє зняття розсилають усім зацікавленим залізницям національною залізницею, що вводить заборони й обмеження. Відправникам і одержувачам, а також іншим зацікавленим у реалізації договору міжнародного перевезення вантажу особам відповідна інформація надходить лише від національної залізниці в порядку і терміни, передбачені внутрішніми нормами та правилами. Положення § 3 статті 3 передбачають можливість публікації заходів, які вводять національні залізниці стосовно тимчасового обмеження руху та прийому вантажів до перевезення.

У статті 4 УМВС визначено перелік предметів, що не допускаються до перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні. По-перше, це предмети, перевезення котрих заборонене хоча б в одній країні, залізницями якої воно повинно здійснюватись. По-друге, предмети, складові монополії поштового відомства однієї з країн. По-третє, небезпечні вантажі, не названі в Додатку 2 до УМВС, зокрема розривні снаряди, вогнепальні й бойові запаси, вибухові речовини, стислі, зріджені або розчинені під тиском гази, самозаймисті та радіоактивні речовини.

Стаття 5 УМВС визначає перелік предметів, що допускають до перевезення, з дотриманням особливих умов. Йдеться про перевезення залізничного рухомого складу на своїх осях (§ 1 статті 5), живих тварин (§ 2 статті 5), швидкопсувних вантажів (§ 3 статті 5), довгомірних, ваговитих вантажів (§ 4 статті 5), негабаритних вантажів (§ 5 статті 5), автотракторної техніки (§ 6 статті 5), небезпечних вантажів (§ 7 статті 5), покійників (§ 8 статті 5). З кожного виду перевезень названих вантажів УМВС у статті 6 зазначено відсилання до відповідних застосувань, кожне з яких містить конкретні правила перевезень.

Окрім того, стаття 6 визначила повний перелік спеціальних положень для певних перевезень, викладений у вигляді додатків до УМВС. Відповідні спеціальні положення регламентують: Правила перевезень небезпечних вантажів (Додаток 2); Правила перевезень вантажів у супроводі провідників відправника або одержувача (Додаток 3); Правила перевезень швидкопсувних вантажів (Додаток 4); Правила перевезень автотранспортної техніки (Додаток 7); Правила перевезень контейнерів (Додаток 8); Правила перевезень вантажів на піддонах (Додаток 9); Правила перевезень вантажів у транспортних пакетах (Додаток 11); Правила перевезень приватних вантажних вагонів і вагонів, що здані залізницею в оренду (Додаток 10); Правила перевезень навантажених автопоїздів, знімних автомобільних кузовів і напівпричепів (Додаток 21).

Вагомою особливістю останньої редакції УМВС є можливість використання для перевезень у країни, де застосовують Єдині правові правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення - КОТІФ), і у зворотному напрямі накладної (них) ЦІМ/УМВС (§11 статті 6). Особливості застосування накладної ЦІМ/УМВС наведені в Додатку 22 до УМВС.

Проаналізуємо укладення договору перевезення. Отже, розділ II Угоди "Укладання договору перевезення" складається з восьми статей (статті 7-14). Окрім безпосередніх правил, що належать до укладання договору міжнародного перевезення вантажу й оформлення підтверджувальних перевізних документів (статті та параграфи цього розділу регламентують правила прийому вантажу до перевезення), визначають вимоги до тари й упаковки вантажу, встановлюють правила визначення маси та кількості місць і пломбування вагонів. Йдеться також про необхідні супровідні документи, визначається відповідальність за відомості, внесені до накладної, містяться положення про тарифи і правила нарахування провізних платежів і штрафів, встановлюються терміни доставки вантажів, котрі перевозять у прямому міжнародному залізничному сполученні.

Договір перевезення вантажу в межах УМВС варто кваліфікувати як реальний (фактичний). Згідно зі § 5 статті 9 договір перевезення вважають дійсним з моменту прийому станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення. У § 1 статті 7 зазначено, що водночас із пред'явленням вантажу до перевезення відправник повинен подати станції відправлення правильно заповнену і підписану накладну. На підставі § 5 статті 8 прийом вантажу до перевезення підтверджують календарним штемпелем станції відправлення у накладній. Календарний штемпель ставить станція відправлення (тобто перевізник) після здання відправником усіх зазначених у накладній вантажів і сплати ним усіх обов'язкових і добровільно прийнятих на себе провізних платежів. Усе це характеризує договір міжнародного залізничного перевезення вантажу, відповідно до УМВС, не лише як реальний, а й як відшкодувальний. Сторонами договору перевезення вантажу є залізниця - перевізник і відправник. Відправником вантажу, як і його одержувачем, може бути тільки одна фізична або юридична особа (§ 7 статті 7).

Документ, що підтверджує факт укладання договору перевезення, є накладна. Вона слугує доказом укладання договору після проставлення в ній перевізником (станцією відправлення) згаданого календарного штемпеля (§ б статті 8). Причому договір перевезення оформляється накладною УМВС єдиного зразка (§ 1 статті 7).

Однак договір перевезення може бути оформлений накладною ЦІМ/ УМВС (§ 15 статті 7). Таку накладну використовують, якщо вантаж відправляють з країни УМВС у країну ЦІМ або у зворотному напрямку. Зразок накладної та інструкція про її заповнення наведені в Додатку 22 до УМВС.

Це стосується передусім накладної, оформленої на паперовому носієві. УМВС (§ 10 статті 6 і § 14 статті 7) допускає також можливість оформлення договору перевезення за допомогою електронної накладної. Порядок внесення даних в електронну накладну узгоджують залізниця (перевізник) і відправник. За необхідності паперову копію електронної накладної та її додаткові примірники можна здавати на друк відповідно до форм, зазначених Угодою.

Угода імперативно встановлює форму накладної формату А4, кількість примірників, а також порядок заповнення накладної та внесення до неї виправлень і змін. Накладна складається з п'яти примірників (§ 1 статті 7). Зазвичай всі оформлені примірники накладної називають комплектом перевізних документів.

Перший примірник - оригінал накладної - це примірник одержувача, тобто товаросупровідний документ вантажу впродовж усього шляху. Його видає залізниця країни призначення одержувачеві разом із вантажем.

Другий примірник - дорожня відомість - накладна для залізниць (перевізників), котрі одностайно беруть участь у виконанні договору міжнародного залізничного перевезення вантажу. Тому дорожню відомість оформляють у більшій кількості примірників: два - для залізниці країни відправлення і по одній - для кожної транзитної залізниці. У Службовій інструкції до статті 7 УМВС (пункт 7.2) зазначено, що перший додатковий примірник дорожньої відомості (її корінець) залишають на станції відправлення. Додаткові примірники залишають на кожній вихідній прикордонній станції - країни відправлення і транзитних залізниць. З цього й визначають кількість додаткових примірників. На підставі даних у дорожніх відомостях встановлюють частку фактичної участі кожної національної залізниці у виконанні договору перевезення, в тому числі розподіл доходів і дотримання термінів доставки. Згідно з даними дорожньої відомості визначають також ступінь відповідальності за невиконання або неналежне виконання кожною залізницею умов договору міжнародного перевезення вантажу.

Третій примірник - дублікат накладної - примірник накладної відправника вантажу. Він підтверджує для відправника і факт укладання договору перевезення, і дату та місце прийому залізницею вантажу, тобто це - розписка перевізника у прийомі вантажу. Отже, в дублікаті накладної, як і в інших примірниках, фіксують дату укладання договору перевезення і початок періоду відповідальності залізниці щодо вантажу.

Четвертий примірник накладної - примірник видачі вантажу - залишається в останнього перевізника останньої національної залізниці, яка бере участь у міжнародному перевезенні. У примірнику фіксують видачу вантажу залізницею на станції призначення і, відповідно, прийом його одержувачем. Фактично цей примірник виконує функцію розписки одержувача та підтверджує виконання залізницею зобов'язань за договором. Цей примірник накладної залишається на дорозі призначення. Основний лист дорожньої відомості й примірник видачі вантажу скріплюють.

Призначення п'ятого примірника - сполучення про прибуття вантажу - визначається його назвою. Оригінал накладної та примірник сполучення про прибуття вантажу також необхідно скріплювати. Як і оригінал накладної, примірник сполучення про прибуття вантажу видають одержувачеві разом із вантажем.

Незважаючи на те що комплект перевізних документів (усі примірники накладної) зазвичай оформляє залізниця, правильно оформити накладну, відповідно до нормативних пояснень УМВС, зобов'язаний відправник. Відомості, внесені відправником, не повинні мати виправлень, закреслень, а також стирань і поміток. Залізниця не може змінювати або доповнювати текст відомостей, внесених відправником у призначені для нього графи накладної. Усі примірники обов'язково підписує відправник. Якщо в накладній (усіх її примірниках) немає місця для внесення даних, до кожного примірника прикріплюють додаткові примірники за розміром накладної. Кожен додатковий примірник повинен підписати відправник (§12 статті 7).

Відправник відповідає за правильність відомостей і заяв, зазначених ним у накладній (§ 1 статті 12), а також за всі наслідки неправильної, неточної або неповної вказівки цих відомостей і заяв. Залізниця має право перевірити правильність відомостей і заяв, внесених відправником у накладну. За неправильної, неповної або неточної вказівки певних відомостей і заяв у накладній залізниця має право стягнути штрафи, сплата яких не впливає на інші відшкодування збитків і виплат штрафів відправником або одержувачем відповідно до УМВС (§ 3 статті 12).

Підставою для стягнення залізницею штрафу є (§ 3 статті 12) вказівка відомостей і заяв у накладній, що спричинили:

- прийом перевезення вантажів, заборонених до перевезення в прямому міжнародному залізничному сполученні на підставі правил § 1 статті 4;

- прийом перевезення небезпечних вантажів без дотримання особливих умов, передбачених для таких вантажів згідно з правилами.

Розмір штрафу стягують, відповідно до статті 15, у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення національною залізницею, на якій виявлено порушення.

Якщо через неправильні відомості відправника у накладній було допущено перевантаження вагону понад його максимальну вантажопідйомність (§ 6 статті 9), штраф визначають у п'ятикратному розмірі провізної плати за перевезення надлишку вантажу національною залізницею, де виявлено цей надлишок.

Із § 3 статті 12 випливає: штраф повинен бути накладений на відправника, хоча конкретних вказівок на це стаття не містить. Підставою для стягнення штрафу з будь-якого згаданого пункту є відповідний запис у комерційному акті, складеному відповідно до статті 18 УМВС. Комерційний акт має підтверджувати, що відомості та заяви відправника у накладній не відповідають дійсності.

За виявлення порушень, котрі призвели до нарахування штрафів, залізниця застосовує своє право вимоги відшкодування витрат, пов'язаних із перевіркою вантажів (§ 2 статті 12).

Бланки накладної УМВС друкують і заповнюють мовою країни відправлення з перекладом однією з двох офіційних мов УМВС - російською або китайською. Правила § 2 статті визначають, якою з цих мов під час перевезення в певну країну повинні переводити накладну.

Відправник може заявити і пред'явити до перевезення за обсягом (кількості) партію вантажу, що відповідає технічним і перевізним можливостям національної залізниці відправлення з урахуванням правил і положень УМВС. Проте будь-який обсяг вантажу, заявлений відправником, повинен бути нормативно розподілений на одну або декілька нормативно зазначених в УМВС відправлень (партій) різного виду. Партію вантажу, згідно з однією накладною, від одного відправника одному одержувачеві з однієї станції відправлення на одну станцію призначення, називають відправкою (§ 1 статті 8). Отже, предметом договору міжнародного перевезення вантажу в прямому залізничному сполученні є перевезення партії вантажу - відправка. Договір перевезення кожної відправки оформляють накладною.

У прямому міжнародному сполученні вантажі можуть перевозити повагонними або дрібними відправками, відправками великотоннажного контейнера і контейнерними відправками. Вид відправки зазначають у накладній.

Повагонна відправка - це партія вантажу, оформлена за однією накладною, для перевезення якої, відповідно до обсягу або виду вантажу, потрібен окремий вагон. Технічних характеристик самого вагону (вантажопідйомність, місткість, обсяг кузова й ін.) УМВС не уточнює. Однак маса чи обсяг вантажу не повинні перевищувати вантажопідйомність або місткість вагону.

Дрібною відправкою є партія вантажу, що перевозиться за однією накладною, зі загальною масою вантажу брутто не більше 5 тис. кг. Причому для перевезення такого вантажу не потрібен цілий вагон. УМВС не містить понять збірної відправки і збірного вагону, але визначення дрібної відправки (§ 1 статті 8) засвідчує, що дрібних відправок у вагоні має бути не менше ніж дві.

Відправка великотоннажного контейнера - це партія вантажу, який перевозять за однією накладною у великотоннажному (великовантажному) контейнері. Контейнерною відправкою є також сам контейнер, що подають до перевезення порожнім. Визначення поняття "великотоннажний контейнер" Угода не містить. Проте такими є зазвичай контейнери міжнародного стандарту /50-668¹.

Четвертий вид відправки - контейнерна відправка. Це партія вантажу за однією накладною є автотранспортним засобом (автопоїзд, автомобільний кузов, напівпричіп) з вантажем, що знаходиться в ньому. Причому автотранспортний засіб з вантажем стосовно договору міжнародного залізничного перевезення - це вантаж. Наявність такого договору не торкається факту укладання і виконання договору автомобільного перевезення стосовно вантажу, який є в автотранспортному засобі.

Інших видів відправок УМВС не визначає, хоча, згідно з § 2 статті 8, однорідні вантажі (зазвичай - масовим) від одного відправника на адресу одного одержувача з однієї станції відправлення на іншу станцію призначення можуть перевозитися групами вагонів або маршрутами за однією накладною на всю партію (групу або маршрут). Для організації таких перевезень потрібна письмова заява відправника і згода всіх національних залізниць, які братимуть участь у перевезенні. Перевезення вантажів груповими і маршрутними відправками у внутрішньому сполученні нормативно визначені підзаконними актами національного права держави.

Ще однією умовою договору є узгодження сторонами швидкості міжнародного перевезення вантажу. Вантажі (відправки) в прямому міжнародному залізничному сполученні можуть перевозитися з малою або великою швидкістю (§ 3 статті 7), а також пасажирськими потягами (§ 4 статті 7). Право вибору швидкості належить відправникові. Вказівка того або іншого вигляду швидкості не є розпорядженням залізниці (перевізникові) конкретної швидкості переміщення вантажу. Вибір швидкості доставки вантажів впливає на нормативні терміни їхньої доставки і рівень тарифів (провізних платежів), але не впливає на відповідальність сторін договору перевезення. Відмінності в перевезеннях вантажів з малою або великою швидкістю фіксують оформленням накладних із видозміненим кольором полів.

Види швидкостей - мала і велика - у межах УМВС є основними. Пасажирською швидкістю (з пасажирськими поїздами) можуть перевозитися повагонні та контейнерні відправки (відправки великотоннажного контейнера). Перевезення з пасажирськими потягами повинні бути узгоджені зі всіма національними залізницями, територією яких пролягає маршрут перевезення. Причому контейнерні відправки з пасажирськими потягами допускаються лише в безперезавантажному сполученні, тобто тоді, коли контейнери в процесі доставки не перевантажуються з вагонів однієї у вагони іншої колії.

Угодою нормативно визначені такі варіанти поєднання видів відправок і швидкостей (стаття 14 СМГС), тобто перевезення:

- повагонних відправок малою швидкістю;

- повагонних відправок великою швидкістю;

- повагонних відправок пасажирськими потягами;

- дрібних відправок малою швидкістю;

- дрібних відправок великою швидкістю;

- відправки великотоннажного контейнера малою швидкістю;

- відправки великотоннажного контейнера великою швидкістю;

- відправки великотоннажного контейнера пасажирськими потягами.

Види швидкостей, якими перевозять вагони, що входять до скла* ду групи (групові відправки), і вагони, котрі належать до маршруту (маршрутні відправки), УМВС не встановлює.

Обов'язком відправника є визначення маршруту для реалізації договору міжнародного перевезення вантажу. Відправник зобов'язаний зазначити в накладній вихідні прикордонні станції країни і транзитних країн (§ 6 статті 7). За змогою варто називати ті прикордонні станції, які забезпечать перевезення вантажу до кінцевої станції призначення найкоротшою відстанню.

Угода визначає правила вказівки найменування вантажів у накладній (§ 8 статті 7). Особливих правил для визначення маси та кількості місць вантажу УМВС не встановлює, але містить норму відсилання: маса вантажу і кількість місць, а також спосіб їхнього визначення встановлюються відповідно до внутрішніх правил, що діють на національній залізниці країни відправлення (§ 7 статті 9).

Обов'язок відправника - забезпечення тарою або упаковкою тих вантажів, для котрих тара або упаковка необхідна для зберігання їх від втрати, пошкодження, псування або зниження якості (§ 1 статті 9). Відправник відповідає за всі наслідки відсутності або незадовільного стану тари чи упаковки, зокрема він повинен відшкодувати залізниці заподіяні внаслідок цього збитки.

Залізниця має право відмовити в прийомі відповідних вантажів без тари або упаковки, в несправній тарі чи упаковці, а також в тарі або упаковці, невідповідній властивостям вантажів. Відповідність стану та якості тари чи упаковки вантажу, що перевозиться, визначають за зовнішнім оглядом. Залізниця зобов'язана здійснювати зовнішній огляд лише в тих випадках, коли завантаження роблять залізницею або відправником під контролем залізниці. Відмова у прийомі вантажу повинна бути (на вимогу відправника) оформлена актом загальної форми у двох примірниках. Один із них видають відправникові, інший залишається на станції відправлення (пункт 9.2 СІ УМВС).

УМВС визначає порядок маркування вантажів. Він стосується генеральних, тарно-штучних, тарно-пакувальних та інших вантажів, характерних наявністю вантажних місць. Відправник маркує (написи, наклейки, бірки) кожне вантажне місце в дрібній відправці та в кількості не менше 10 вантажних місць для повагонної відправки (§ 3 статті 9). Відправник відповідає за всі наслідки неправильної, неповної або неточної вказівки відомостей, зазначених у маркуванні вантажу.

Умова про завантаження вантажів у пересувний склад - складова частина договору перевезення. Мається на увазі не сам процес завантаження, який може виконуватися і перевізником (залізницею), і відправником (із залученням спеціалізованих компаній, у тому числі й залізниці), а виконання умов і дотримання нормативних вимог, пов'язаних із вантаженням.

Згідно з § 4 статті 9 визначено відмінності у нормативній регламентації завантаження залежно від типу рухомого складу. Якщо вантаж перевозять у критому рухомому складі (наприклад, в ізотермічних вагонах і цистернах), то завантаження на станції відправлення здійснюють за внутрішніми правилами, котрі діють на національній залізниці країни відправлення. Якщо вантаж перевозять на відкритому рухомому складі, завантаження повинне відбуватися відповідно до умов, установлених Правилами завантаження і кріплення вантажів на відкритому рухомому складі. Якщо вантаж перевозять на відкритому рухомому складі в перевантажувальному сусідському сполученні, тобто з одноразовим перевантаженням на одній прикордонній станції, то завантаження і перевантаження після цього може здійснюватися за внутрішніми правилами національної залізниці.

Ким повинне проводитися завантаження в будь-який тип рухомого складу - залізницею або відправником, визначають внутрішні правила, що діють на залізниці країни відправлення. Відправник зобов'язаний назвати у накладній, хто здійснює завантаження. Якщо це робить відправник, він відповідає за всі наслідки незадовільного завантаження. Він, зокрема, повинен відшкодувати залізниці збитки, заподіяні їй унаслідок цього.

Вагони можуть бути завантажені лише до максимальної вантажопідйомності з урахуванням навантаження, що допускається, на вісь вагона. Причому до уваги повинні братися правила окремих національних залізниць і прикордонних станцій.

Ще однією умовою договору перевезення може бути оголошення цінності вантажу, який перевозять у прямому міжнародному сполученні (стаття 10). Цінність вантажу зазначена в накладній у валюті країни відправлення. УМВС називає окремі категорії вантажів, оголошення цінності котрих для відправника обов'язкове (§ 1 статті 10). Оголошення цінності інших вантажів допускається за бажанням відправника (§ 2 статті 10). Залізниця відправлення під час прийому вантажу до перевезення в особі начальника станції має право перевірити, чи відповідає розмір оголошеної цінності його реальній вартості. У випадку розбіжності між сторонами відправник може за власний рахунок запросити представника незалежної експертизи, рішення якого обов'язкове для обох сторін (§ З статті 10). За оголошення цінності вантажу стягується додатковий збір усіма національними залізницями, що беруть участь у перевезенні (§ 4 статті 10).

Окремий інтерес і особливе значення мають правила, зазначені в § 5 статті 10 Угоди. Відповідно до них відправник під час пред'явлення вантажу до перевезення може оголосити зацікавленість у їхній доставці. Це означає не стільки інтерес відправника в доставці вантажу, скільки майбутні вимоги до залізниці у випадку недоставки вантажу на станцію призначення без пошкоджень, псувань і втрат. Зазвичай сума оголошеної зацікавленості в доставці вантажу значно перевищує фактичну вартість вантажу, визначену статтею 25 УМВС. Така сума переважно відображає або розмір прибутку, недоотриманого одержувачем у випадку пошкодження, псування чи втрати вантажу, або розмір збитків, які може зазнати одержувач згідно з тими самими підставами. Про збори стягнення залізницею за оголошення зацікавленості в доставці вантажу УМВС не згадує. Очевидно, тут варто застосовувати загальні правила статті 10. Додаткові збори у залізницях країни відправлення та призначення стягують згідно з правилами, відповідно - залізниць відправлення та призначення, а додаткові збори за транзитні залізниці - відповідно до правил, що використовують для такого міжнародного перевезення транзитного тарифу.

Відправник зобов'язаний долучити до накладної супровідні документи, необхідні для виконання митних та інших формальностей на всьому шляху (§ 1 статті 11). Митні прикордонні й інші формальності можуть вимагати додатків до накладної різних сертифікатів - якості та походження товару, фітосанітарного, карантинного, відповідності, радіаційної чистоти й ін.

Усі додані документи і сертифікати відправник повинен назвати в накладній у графі "Документи, додані відправником". Якщо додатки певних документів не вимагають, то у згаданій графі відправник має зробити відповідну відмітку. В іншому випадку станція відправлення повинна відмовити в прийомі вантажу до перевезення.

Залізниця не зобов'язана перевіряти правильність долучених до накладних документів. Причому відправник несе відповідальність перед залізницею за результати, що виникають унаслідок відсутності, недостатності чи неправильності оформлення супровідних документів або зазначених у них даних і відомостей (§ 2 статті 11).

Компенсація за договором перевезення передбачає, що перевізникам, котрі одностайно реалізовують договір (згідно з УМВС - національним залізницям), має бути виплачена винагорода за виконання послуг. Угода оперує для позначення вартості послуг перевізників терміном "провізні платежі", під яким розуміють плату за перевезення вантажу, плату за інші послуги (проїзд провідника, водія автопоїзда та ін.), додаткові збори, а також інші витрати, що виникають за період відповідальності залізниць (прийом вантажу, перевезення, видача його одержувачеві) (§ 1 статті 13). Плата за перевезення вантажів нараховується за найкоротшою відстанню через прикордонні станції, названі відправником у накладній (§ 2 статті 13).

Провізні платежі нараховують за тарифами, які діють у день укладання договору перевезення. Для перевезень вантажів у прямому сусідському сполученні (з перетином одного державного кордону) провізні платежі встановлюють за тарифами, що залізниці використовують для таких перевезень. Зазвичай це внутрішні тарифи відповідних національних залізниць, хоча можливий і прямий тариф за весь шлях проходження вантажу. Якщо перевезення здійснюють через транзитні залізниці, провізні платежі визначають за вживаним для цього міжнародного перевезення транзитним тарифом. Провізні платежі залізницями країни відправлення та країни призначення визначають правила і тарифи відповідних національних залізниць.

Провізні платежі дорогами країни відправлення і дорогами країни призначення нараховують у місцевій національній валюті, а за транзитними тарифами - у валюті вживаного транзитного тарифу (§ 3 статті 13).

Якщо в процесі перевезення залізницями були надані послуги, не передбачені вживаними тарифами, але необхідні й обов'язкові для виконання конкретного договору перевезення в конкретних умовах, то витрати, підтверджені відповідними документами, повинні відшкодувати залізниці (§ 4 статті 13).

Терміни доставки вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні імперативно встановлені статтею 14 УМВС.

Незважаючи на положення § 7 статті 14, УМВС зазначає (§ 1 статті 14), що термін доставки вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні визначають зі заданих норм. Хто зобов'язаний правильно нараховувати термін доставки вантажу - відправник або залізниця - Угода не передбачає.

Для всіх видів відправок і видів швидкостей термін доставки у будь-якому випадку збільшується на добу, нормативно покладену на відправлення вантажів. Термін доставки подовжується на дві доби у випадку, коли під час перевезення вантажі перевантажуються з вагонів однієї у вагони іншої колії; якщо має місце перестановлений вагонів на колісні пари іншої колії; якщо вагони частину шляху перевозять на паромі (§ 3 статті 14). Крім того, в § 5 статті 14 визначені обставини, за яких збільшується термін доставки. Наголосимо передусім на обставинах, пов'язаних із виконанням необхідних формальностей на кордонах, а також затриманні внаслідок зміни договору перевезення.

Термін доставки вантажу починається з 00.00 годин дня, наступно