Логіка - Карамишева Н.В. - Методи науки логіки

У сучасній логіці розрізняють логічні методи:

І. Методи пізнання

Спрямовані на дослідження об'єктів, з якими мають справу суб'єкти пізнання в різних видах пізнавальної діяльності. До таких методів пізнання належать аналіз, синтез, абстрагування, ідеалізація, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія, гіпотеза, моделювання.

Визначимо сутність цих методів.

Аналіз (грец. analysis - розкладання, розбирання, розчленування) - уявне розділення досліджуваного об'єкта як певної цілісності на її складові частини з метою виявлення властивостей об'єкта і відношень між об'єктами. Це логічний метод дослідження, спрямований на розчленування певного цілого на складові частини, кожна з яких стає окремим предметом пізнання.

Аналіз нерозривно пов'язаний зі синтезом.

Синтез (грец. synthesis - з'єднання, складання) - уявне (мисленнєве) з'єднання частин певного цілого, розчленованого у процесі аналізу, встановлення взаємодії та необхідних зв'язків між частинами цілого, відповідно, синтез нерозривний із аналізом.

Абстракція, абстрагування (лат. abstradio - віддалення, відвертання) - процес уявного відокремлення певних властивостей, притаманних предметам і явищам, відношень між предметами та явищами з метою їх дослідження; відкидання випадкового, несуттєвого у процесі пізнання предметів та явищ об'єктивного світу і встановлення загального, суттєвого; результат пізнавального процесу - - абстрактне і загальне знання, виражене у формі понять, висловлювань, ідей, законів, принципів, теорій тощо; метод буденного, наукового, філософського й інших видів пізнання.

Ідеалізація (франц. idealisation - ідеал, образ, вид, форма) - метод пізнання, за допомогою якого створюються ідеалізовані об'єкти для пояснення властивостей реально існуючих об'єктів (предметів, явищ, процесів).

Узагальнення (лат. generalisata) - об'єднання множини предметів за схожими властивостями і закріплення їх у певному понятті; метод висновування загального знання на підставі спостереження одиничних фактів.

Дедукція (лат. deductio - відведення) - 1) рух міркувань від загального до одиничного; 2) різновид умовиводу, коли доходять висновку через виведення одного твердження з інших за певними правилами виведення (див. З-4).

Індукція (лат. inductio - виведення) - рух міркувань від одиничного до часткового, від часткового до загального; різновид умовиводу, в якому висновок робиться на підставі узагальнення спостережуваних фактів; імовірнісний, правдоподібний висновок (див. 3.4.3).

Аналогія (грец. analogia - відповідність) - 1) часткова схожість, подібність предметів, явищ, процесів, подій; 2) деяка схожість, подібність думок, ідей, що виявляється у процесі пізнання; 3) в логіці - умовивід, в якому висновок про належність певної ознаки в предмета А робиться на підставі встановлення його часткової схожості (подібності) з предметом В у певному відношенні (див. 3.4.3).

Гіпотеза (грец. hynothesis - основа, припущення) - припущення, яке висувається з метою: пояснення причин існування явищ, процесів, їх походження та подій, специфіки зв'язків і відношень між предметами, явищами, процесами, подіями; прогнозування подальшого розвитку різноманітних систем; здобуття нового знання (про наукову гіпотезу (див. 6.3).

Моделювання - метод побудови моделей. Модель (лат. modus - міра, образ, взірець, спосіб) - штучно створений об'єкт у вигляді схем, креслення, формул, фізичних конструкцій тощо для дослідження певного об'єкта, який реально існує.

Залежно від контексту термін "модель" має значення: метод, аналог, зразок, система, теорія, картина світу, інтерпретація, репрезентація, алгоритм, система порівняння та ін.

У логіці термін "модель" - це: формальна система; числення; логічна теорія; інтерпретація формальної системи (див. 4).

ІІ. Метод формалізації

Формалізація (лат. - складений за формою) - символічне зображення змісту знання, вираженого природною мовою, за допомогою штучно створених символів; метод побудови формальної системи з штучно створеної мови у логіці та математиці (див. 4).

III. Метод інтерпретації

Інтерпретація (лат. - роз'яснення, трактування, тлумачення):

- головний метод наук, що вивчають знаки і мову як знакову систему, перекладу однієї мови іншою, процеси кодування та декодування інформації. До цих наук належать семіотика, інформатика, лінгвістика, логіка, теорія комунікацій;

- особлива розумово-мовленнєва діяльність людини, спрямована на встановлення конкретного смислу та предметного значення символів і знаків певної мови з метою розуміння; процес встановлення смислу та предметного значення мовних знаків у контексті їх використання (один і той самий мовний знак може бути інтерпретований по-різному в різних контекстах);

- надання символічного значення предметам, явищам, процесам, діянням, подіям тощо;

- у символічній логіці - семантична модель, що будується з метою розкриття смислу символів формалізованої мови (див. 4).