Логіка - Карамишева Н.В. - 5.2. Логіка дії

Qualis ratio, talis et actiones - Який розум, такі й справи.

Quid dubitae пе faceria -

У чому сумніваєшся, того не роби.

Логіка дії, або акціональна логіка

(Лат. actio - дія) - 1) раціональна модель практичних дій людей (лат. ratio agendi - підстава); 2) напрям сучасних логічних досліджень, різновид практичних логік, які вивчають міркування, пов'язані з практичними діями людей для побудови дескриптивної та формальної моделі дій ("числення дій"); 3) модальна система утворювана на підставі акціональних модальностей на загальних принципах творення некласичних логік засобами особливої мови. Акціональні модальності - слова, що входять до структури певного висловлювання і за змістом виражають задуми (наміри, мету щось здійснювати, зробити вибір, прийняти певне рішення).

Першу логічну теорію дії (акціональна логіка) створив шведський філософ і логік Г. X. фон Врігт. її подальший розвиток здійснювали Д. Девідсон, І. Пери, А. Ішмуратов, А. Блінов, В. Петров й інші логіки.

Основні терміни, які вводять у логіку дії з метою формування дескриптивної моделі практичних дій, - "діяльність", "дія", "вчинок", "поведінка", "бездіяльність", "недія", "суб'єкт дії", "об'єкт дії", "подія", "фактор часу", "метод (засіб) дії", "умови дії", "результат дії".

Науки, що розробляють теоретичні моделі практичних дій людей, визначають смисл цих термінів специфічною мовою своєї науки. Визначимо їх смисл мовою логіки дії.

Діяльність - активна взаємодія людини з навколишнім природним і соціальним середовищем. Структура діяльності: мета; засіб (метод); результат. Унаслідок діяльності людини відбуваються зміни в довкіллі; втручання в природний перебіг подій; створюються певні ситуації в життєвому світі людини.

Дія (діяння) - структурний елемент певного виду діяльності - ігрової, навчальної, трудової, фахової, спортивної тощо, підпорядкований меті й уявленню про результат; множина акцій, конкретних операцій, які створюють процес діяльності.

Розрізняють дію як процес (діяння) та результат. Процес дії (діяння) виражають дієсловами, зокрема "робиться", "причиняється", "відчиняється", "зачиняється", а результат - словами "зроблено", "причинено", "відчинено", "зачинено".

Протилежністю дії буде бездіяльність (недія), що означає: суб'єкт х не втручається у природний перебіг подій, не спричиняє жодних змін у реальному стані справ. Бездіяльність варто відрізняти від отримання від дії. "Отримання від дії є бездіяльністю, але водночас воно є образом дії або поведінки" (Г. X. фон Врігт). Це те, за що суб'єкт дії може бути відповідальним.

Вчинок - це дія, яку розглядають з погляду єдності мотиву та наслідків, намірів і справ, мети й засобів. Г. Гегель у "Філософії права" писав: "Вчинок є вираз суб'єктивної або моральної волі". Отже, термін "вчинок" має моральний смисл, тобто, коли певну соціальну дію суб'єкта х. оцінюють з погляду моралі (моральний або аморальний вчинок).

Поведінка - сукупність учинків суб'єкта х.

У логіці дії формулюють критерій дії (діяння): "Якщо певний фрагмент N. поведінки суб'єкта х є дією, то х мав змогу і здійснити іу, і утриматись від здійснення N. Фрагмент поведінки, який задовольняє всі інші ознаки дії, крім уже названого критерія акціональності, називають квазідією" (вдаваною дією).

Суб'єкт дії (діяч, агент) - окрема людина (індивід, особистість), соціальні групи людей, а також державні й недержавні організації, які здійснюють різноманітні дії в контексті певного виду діяльності залежно від мети та мотивів.

Об'єкт дії - все те, на що спрямована активність суб'єктів дій. Об'єктом дій людей є інші люди, артефакти культури та цивілізації, довкілля та ін.

Практичними діями люди (діячі, агенти) реалізують власні задуми (наміри), а їх дії організовує мета (сенс). Задуми, наміри, мотиви, бажання виражають інтенції (прагнення) суб'єкта х або суб'єктів щось робити, здійснювати, але це прагнення може бути реалізоване або не реалізоване суб'єктом х (суб'єктами). Якщо суб'єкт х реалізує свій задум, то визначають внутрішні фактори його дій і практичне здійснення самої дії (зовнішній вираз дії). Отже, будь-які дії діяча (діячів) варто розглядати в єдності внутрішнього та зовнішнього аспектів.

Структурним елементом у системі практичних дій для виконання задумів є побудова планів і розроблення методів, за допомогою котрих здійснюють інші дії над об'єктом А з метою його перетворення, вдосконалення, привласнення, знищення тощо. Кожний вид діяльності вимагає розроблення особливих методів.

Умови дій.

До них належать об'єктивні й суб'єктивні фактори, на підставі яких діячі виконують свої дії. Об'єктивні - це різноманітні соціальні чинники: економічні, правові, організаційні й ін., наприклад, дозволяння Законом здійснювати дію; наявність необхідних засобів для реалізування дій тощо.

Суб'єктивні фактори - інтелектуальні (здатність діяча виконувати дії правильно, ефективно), психологічні (наявність волі, бажання діяти).

Розрізняють необхідні та достатні умови здійснення дій.

Необхідна умова (лат. conditio sine qua non) - умова, без якої певна дія р не може починатися. Якщо варто розпочинати дію р, то кожного разу необхідною буде ця умова ("q є необхідною умовою для здійснення дії р", або "р, якщо і лише якщо q9*, тобто "q -> р").

Достатня умова - за якої дія р може здійснюватися і в певних випадках здійснюється ("q є достатньою умовою, щоб здійснити дію р", або "якщо має місце q9 то дія р також буде мати місце", тобто "q -> р").

Необхідні умови не завжди є достатніми і навпаки. Наприклад, у висловлюванні "Якщо немає плану дії (<у), то роботу не будемо розпочинати (р)" умова q - необхідна, але недостатня (скажімо, в процесі будівництва об'єкта немає плану дій на сьогодні, але можна завершити справи, не закінчені вчора). У висловлюванні "Оскільки у мене немає бажання робити дію р, то я не буду її робити" небажання робити дію р - достатній фактор, але не необхідний, оскільки не все діється за бажанням, а й за необхідності (наприклад, студент 77. не хоче писати контрольну роботу з певного предмета, однак писати потрібно, бо цього вимагає програма навчання у вищому навчальному закладі). У висловлюванні "Якщо у мене є план дії і є бажання діяти, то я обов'язково буду здійснювати дію р" (скажімо, політик А. розробив план своєї передвиборчої кампанії і має пристрасне бажання стати депутатом, тому він почне здійснювати власну передвиборчу кампанію).

Ситуація (лат. situs - становище) - 1)стан справ, який має місце в реальному світі в час t., коли діяч х усвідомлює для себе необхідність діяти; 2) тло (фон, контекст, довкілля), в умовах якого діяч х здійснює дії. Ситуація може бути простою чи складною, проблемною чи непроблемною, конфліктною чи неконфліктною і под. Сама ситуація в зв'язку з багатогранністю її виявів може бути досліджена окремо (див. 5.4).

Результат практичних дій суб'єктів (діячів, агентів). Кінцевий підсумок - це те, що зроблено, вчинено, здійснено.

Ним може бути якась подія х, виникнення нового об'єкта дг, привласнення об'єкта х, знищення об'єкта х, виникнення нового стану справ та ін. Відношення між певними діями суб'єктів і результатом означає причинно-наслідковий зв'язок, тобто певні дії стають причиною того, що визначають як результат. Наприклад: "Особа Л. незаконними діями привласнила гроші особи Я.".

Подія - все, що відбулося, сталося, виникло. У логіці дії термін "подія" означає результат певних дій суб'єктів (діячів). Наприклад: "Необережне поводження туристів з вогнем у лісі спричинило пожежу".

Подію як дещо, що відбувається, виникає у природному та соціальному світі, вивчають математика, фізика й інші науки.

Логічний аналіз кінцевого підсумку на рівні рефлексії, тобто раціональна оцінка здійсненого і порівняння задуму (ідеї, наміру, плану) та практичного результату, визначає, реалізований задум чи ні. Можливі три варіанти реалізації задуму: повна реалізація; часткова реалізація; задум нереалізовано.

У процесі реалізації задумів (ідей, намірів, планів) через практичні дії діячів може виникнути суперечність, яка полягає в розбіжності між метою й об'єктивним результатом. Ця суперечність отримала назву "парадокс Колумба". Колумб мав на меті знайти новий шлях морем до Індії, а внаслідок своїх практичних дій відкрив для Європи новий материк - Америку.

Дія - протидія. У соціальному світі, в якому діють певні суб'єкти дій (індивіди, соціально структуровані групи людей, державні й недержавні організації та ін.) виконують діяння, що можуть суперечити діянням інших суб'єктів, у зв'язку з чим виникає альтернативна дія або протидія. Об'єктивною підставою для виникнення протидії в суспільстві є закон, моральна або правова норма тощо. Використовуючи силу закону чи правову або моральну норму, створюють підставу для заборони певних дій, якщо вони:

- можуть нашкодити іншим суб'єктам;

- небезпечні для існування державних інститутів, суспільного порядку;

- зумовлюють дезорганізацію соціальних систем (економічних, фінансових, політичних і под.).

Наприклад, якщо дії певних суб'єктів можуть завдати великої шкоди природі, тваринному та рослинному світу, потрібно створювати протидії з метою заборони шкідливих для довкілля дій. У цьому контексті актуальним є розроблення логічної моделі відношення "дія - протидія" для визначення всіх можливих варіантів утримання від дій, якщо вони завдають шкоди певному об'єктові А.

Класифікація дій. Різноманітність дій (діянь) суб'єктів можна класифікувати за певними ознаками:

- за видами людської діяльності, елементами якої є конкретні дії; їх поділяють на виробничі, адміністративні, політичні та ін.;

- за об'єктом (емпіричний або абстрактний), на який спрямовані дії суб'єктів; їх поділяють на фізичні (матеріальні) та розумові (інтелектуальні);

- за наявністю мотивів (мотивовані й немотивовані);

- за моральною оцінкою (моральні й аморальні);

- за правовою оцінкою (законні та незаконні, тобто заборонені законом і незаборонені законом, на дозволені законом і недозволені, зобов'язувальні законом і незобов'язувальні);

- за примусовістю виконання дій (примусові й непримусові, добровільні);

- за логічною оцінкою (раціональні й нераціональні, послідовні та непослідовні, обґрунтовані й необґрунтовані);

- за радикальністю здійснення дій (радикальні та нерадикальні);

- за людською оцінкою в контексті певної ситуації, в умовах якої були здійснені дії - похвальні, сороміцькі, байдужі;

- за отриманням певного результату (наслідку) або не отриманням унаслідок дій (каузальні та некаузальні);

- за однаковістю дій одночасно двох і більше суб'єктів (синхронні й несинхронні) та ін.

Формальна модель дій ("числення дій"). У логічному континуумі на підставі міркувань про практичні дії суб'єктів створюють формальну модель дій, в якої виокремлені семантика та синтаксис.

1. Визначають, що будь-яка дія р (множинність дій) має такі необхідні структурні елементи:

- суб'єкт дії ("Хто діє?", "Хто щось робить?");

- об'єкт дії ("На що спрямована активність суб'єкта дії?");

- мета (сенс) дії ("Заради чого здійснювати дію р?", "Для чого це робити?");

- програма (план) дій ("На підставі чого здійснювати дію р?");

- метод (засіб) досягнення мети ("Як досягти мети?");

- алгоритм дій ("Діяти за правилами або без правил?");

- умови дій ("Чи є необхідні та достатні умови, щоб починати дію р?");

- ситуація ("Чи обов'язково суб'єктові х діяти в цій ситуації або утриматися від дії р?");

- фізична або інтелектуальна дія ("Чи починати процес здійснення дій?");

- кінцевий результат ("Чи зробив суб'єкт х те, що він задумав?", "Чи досягнута мета?").

Логічні відношення між структурними елементами практичних міркувань набувають різноманітні схематичні вирази, зокрема:

- якщо суб'єкт х задумав здійснити дію р, то він здійснить дію р;

- суб'єкт х має намір удосконалити об'єкт А;

- якщо суб'єкт х задумав здійснити дію р, то він або здійснить дію р, або не здійснить дію р;

- якщо суб'єкт у має план і в нього є всі умови, то він буде реалізовувати цей план;

- суб'єкт у має намір діяти без правил, щоб досягти мети;

- у суб'єкта х немає необхідних і достатніх умов, щоб реалізувати свій план;

- у ситуації 5 суб'єктові х бажано утриматися від дій;

- для суб'єкта х кінцевий результат виявився непередбачуваним;

- суб'єкт х діяв без продуманого плану і не досяг бажаного результату.

2. Розрізняють родові та індивідні дії. Родова дія - це загальна й абстрактна сутність, позначена дієсловами "робити", "діяти", "палити", "різати", "відчиняти", "зачиняти" тощо. Індивідна дія - ім'я індивіда, який здійснює дію р, унаслідок чого певна абстрактна дія набуває реалізаційного значення стосовно певного суб'єкта (діяча). Наприклад: "Богдан відчинив двері", "Ігор посадив дерево", "Оксана приготувала обід".

Семантика містить:

- категорії, що визначають специфіку побудови семантичної системи: "індивід", "клас", "властивість", "відношення", "висловлювання";

- терміни, що позначають акціональні модальності: "бажає", "має намір", "діє", "не діє", "протидіє", "утримується від дій";

- терміни, що позначають сферу акціональних дій: "суб'єкт

дії", "об'єкт дії", "дія", "недія", "мета дій", "метод досягнення мети", "ситуація", "умови дії";

- терміни на позначення логічного значення істинності висловлювань з акціональними модальностями - "істинне", "хибне" та додаткове значення - значення реалізації наміру щось здійснити.

На підставі визначених термінів аналізують висловлювання з акціональними модальностями і творять дескриптивну модель суб'єктів дій (діячів, агентів), визначають властивості дій і встановлюють відношення між діями.

Синтаксис вміщує: алфавіт, правила побудови акціональних формул, правила виведення одних формул з інших, правила інтерпретації.

Алфавіт - символи для позначення:

- акціональних змінних для позначення родових дій (діянь) р, Ч, г;

- недії (утримання від дії) -і р, -і qt -. г

- суб'єктів дій (діячів), що реалізують родові дії х, у, г;

- пропозиційних зв'язок л V _І_ -> = -,;

- кванторів загальності й існування V 3.

На підставі алфавіту складають прості та складні акціональні формули:

х(р) (чит.: "х здійснив дію р");

-" х(р) (чит.: х не здійснив дію р; х утримався від дії р); х(р -і- -і Р) (чит.: х або здійснив дію р, або не здійснив дію р); х(р л q) (чит.: х одночасно здійснив дії р і г/); *(Р v q) (чит.: х здійснив дію р або q); х(р J. q) (чит.: х здійснив одну з альтернативних дій, тобто або р, або q);

(х л у) (р) (чит.: х і у разом здійснюють дію р); (х л у) -у р (чит.: х і у втрималися разом від дії р); х(р) -> -і уір) (чит.: якщо суб'єкт х здійснює дію р, то суб'єкт у протидіє їй);

х{р) -> k (акціональна формула, яка виражає каузальну дію; чит.: якщо х здійснив дію р, то вона стала причиною k);

(х) -> у(р) (чит.: суб'єкт х примусив суб'єкта у здійснити дію р);

x(S) -" ((-і х(р) л у(р))) (чит.: суб'єкт д: у ситуації S сам утримався від дії р і змусив суб'єкта у здійснити дію р).

Квантори загальності й існування визначають клас або підклас діячів, яким притаманна властивість діяти певним способом:

V (х, у, ... п) (р) - для всіх індивідів, що належать до класу людей, притаманна властивість діяти;

З {х, у,... п) (рг) - існують індивіди, які діють дуже раціонально, де г - символ, що позначає раціональність {ratio);

З (х, у,... п) (р/7) - існують індивіди, які здійснюють протиправні дії, де р/7 - символ, що позначає протиправну дію.

Після побудови простих і складних акціональних формул визначають аксіоми акціональної логіки:

А. х(р) -> х(р) - якщо суб'єкт х здійснив дію р, то він здійснив дію р;

а Х(р) -> -і х(р) - якщо суб'єкт х утримався від дії р, то він утримався від дії р,*

дз __, х(р) = х(р) - неправильно, що якщо і лише якщо суб'єкт х утримався від здійснення дії р, то він здійснив дію р;

Ал х(р л (7) = х(р) л - якщо і тільки якщо суб'єкт х здійснив складну (кон'юнктивну) дію, то вона складається з дії р і дії q.

Логічна оцінка висловлювань з акціональними модальностями: родові дії (купив, продав, відчинив, вступив, написав і под.) набувають значення реалізації стосовно дій певного суб'єкта х. Наприклад: "Суб'єкт х реалізував свій намір вступити до університету", "Суб'єкт у не реалізував свій намір кинути курити".

Якщо певний намір практично реалізовано, тобто насправді отримано результат на підставі певних дій, то висловлювання з акціональними модальностями набуває істиннісного значення: "Суб'єкт х вступив до університету" (і), "Суб'єкт у не кинув курити" (і).

Інтерпретація логіки дії означає визначення сфери практичних дій людей (діячів, агентів) і побудову семантичної моделі цих дій на підставі визначення їх раціональності, що, в свою чергу, засвідчує, чи дотримуються діячі конкретних моральних і правових норм, які регулюють саме цю сферу суспільної діяльності.