Логіка - Карамишева Н.В. - 5.4. Життєві ситуації та їх логічна модель

Ситуації - це щось основне та визначальне; ми завжди перебуваємо в тих або інших ситуаціях.

Д. Барвайс

Кожна людина як суб'єкт діяльності (ігрової, навчальної, пізнавальної, фахової тощо) постійно перебуває в певних ситуаціях, в яких розкриваються особливості її мислення та використання мови; практичних дій і поведінки; взаємовідносин з іншими людьми як суб'єктами.

Існує безліч життєвих ситуацій (вони змінюються або можуть повторюватись), скажімо, ситуація вибору й ухвалення рішення, ситуація пошуку потрібної інформації, свідоцтв, документів, грошей і под., ситуація засвоєння й розуміння текстів (суб'єкт х читає текст, який повинен зрозуміти); ситуація суперечки та ін.

Для суб'єкта, який опиняється в тій або іншій ситуації, основними є: адекватна поведінка, зумовлена станом справ, що склалися в конкретній ситуації; раціональність (доцільність) тих або інших дій; інтелектуальна активність, щоб адекватно оцінити ситуацію і визначити як поводитись; пошук методів виходу зі ситуації, якщо вона складається проблемно.

Побудувати логічну модель життєвих ситуацій можна в такій послідовності:

1. На підставі логіко-семантичного аналізу висловлювань суб'єктів життєдіяльності, сформульованих природною мовою, доцільно визначити терміни, що фіксують ту або іншу ситуацію, і виділити абстрактний об'єкт клас ситуацій, в якому для кожної окремої ситуації будуть актуальними властивості, притаманні саме цьому класові.

2. Створити особливу мову ситуаційної логіки, що моделює життєву ситуацію як чітко означений клас об'єктів пізнання в певних термінах.

Ситуація, в якій опиняються люди, суб'єкти життєдіяльності, теоретично описують термінами - "ситуація", "види ситуацій", "властивості ситуацій", "відношення між суб'єктами в умовах ситуації", "метод виходу з ситуації", "повторюваність ситуації" та ін.

Ситуація (лат. situs - становище) - поєднання умов та обставин, що створюють певний стан справ. Це особливе становище, в якому опиняються люди в певний час tx у своїй життєдіяльності та з якого намагаються вийти.

У суспільстві ситуації створюють люди (окремі індивіди, соціальні групи людей, великі маси людей) у процесі життєдіяльності. Це зумовлено об'єктивними й суб'єктивними чинниками. Ситуація (стан справ, становище) - специфічний вияв суспільного життя і як об'єкт пізнання потребує категоризації як клас. У гносеології та логіці розрізняють класи: предметів (речей); явищ; процесів; подій; властивостей як об'єктивної характеристики предметів, явищ, процесів; відношень між предметами, явищами та процесами. Ситуація як стан справ у суспільстві, як загальне становище суб'єктів у конкретний період їхньої життєдіяльності, не належить до згаданих класів. Це своєрідний клас - його можна назвати класом "станів справ", який має специфічні властивості й в умовах яких можуть відбутися певні події, виникнути певні явища та процеси.

Властивості ситуацій - загальність умов і обставин для певної кількості людей, котрі перебувають у певній ситуації, їхня взаємозв'язаність, коли вони опиняються в конкретній ситуації, необхідність пошуку виходу з неї, часовий вимір (ситуація виникає в час г1 і закінчується в час £ ), доконечність виходу із ситуації.

У життєвому світі людей існує безліч ситуацій, які можна класифікувати певним способом.

Види ситуацій:

1. Реальна й уявна (можлива). Реальна ситуація - це становище (стан справ), в якому опиняється окрема людина або певна кількість людей, що постає як факт реального соціального світу. Цей факт є структурною частиною екзистенції людей і має власний просторово-часовий вимір. У реальній ситуації, зумовленій об'єктивними та суб'єктивними чинниками, в умовах якої люди здійснюють певні практичні дії, породжуються події, змінюється життєвий світ (або не змінюється), виникають нові перспективи та можливості іншого буття (або не виникають). Приклади реальних ситуацій - ситуації політичних виборів у певній державі, ситуації гри, спортивних змагань, складання іспитів учнями та студентами, тестування, зустрічі з друзями і под.

Уявна (можлива) ситуація - проекція на майбутнє екзистенційних настанов людей, що можуть реалізуватися, а можуть не реалізуватися в реальному світі. Множинність імовірних ситуацій у логіці трактують як множинність "можливих світів", котрі є частиною не реального, а уявного світу. Кожна людина може моделювати для себе "можливі світи" як альтернативи реальному світові, коли вона розробляє сценарії бажаного майбутнього або плани власних дій. Уявну (можливу) ситуацію як проекції майбутніх подій побудував Арістотель на прикладі: "Завтра буде морський бій. Завтра не буде морського бою". Цей приклад логіки коментують у контексті визначення істиннісного значення висловлювань про майбутнє. У контексті можливих ситуацій (імовірний стан війни) морський бій - подія, що може статися, а може не статися, і це залежить від двох альтернатив, між котрими треба зробити вибір у ситуації, в якій перебувають суб'єкти: 1) бути морському бою; 2) не бути морському бою. Суб'єкти, введені в цю ситуацію, повинні ухвалити остаточне рішення. І це рішення визначить, яка з альтернатив стане частиною реального світу (фактом реального буття) і набуде просторово-часового виміру, визначить майбутнє.

2. Універсальна та контекстуальна (особлива, специфічна).

Універсальна ситуація має місце в життєдіяльності всіх людей, скажімо, ситуація комунікацій, ситуація вибору, ситуація три та ін. Контекстуальна ситуація трапляється в життєдіяльності окремих особистостей або групи людей, наприклад, ситуація розв'язання логічних задач, складання іспиту студентами з термодинаміки, пошуку суб'єкта злочину та ін.

Типи ситуацій:

1. Конфліктна - неконфліктна; за характером напруженості у відношеннях між суб'єктами, які опиняються в однаковому становищі (про конфліктну ситуацію див. далі).

2. Проблемна - непроблемна; за характером завдань і проблем, котрі потрібно розв'язувати в конкретній ситуації.

3. Передбачувана - не передбачувана суб'єктами, що опинилися в ситуації; за характером можливостей не створювати небажаної ситуації.

4. Проста і складна; за характером можливостей розв'язання проблемної чи конфліктної ситуації.

Особливість ситуацій полягає в тому, що вони вимагають розв'язання з метою виходу. Для цього суб'єкти, опинившись у певній ситуації, шукають методи (засоби, прийоми) виходу з неї. Кожен конкретний випадок потребує особливих методів.

Логічна модель життєвих ситуацій може бути інтерпретована в таких сферах діяльності, де виникають ті або інші ситуації:

- у комунікативній діяльності (ситуація суперечки);

- навчально-виховній діяльності (ситуація розв'язання навчальних задач, засвоєння навчального матеріалу, вивчення іноземної мови тощо);

- виборі й ухваленні рішень;

- пошуку (наприклад, у сфері правової діяльності - ситуація пошуку суб'єкта злочину, знаряддя злочину, доказів та ін.).

- Логічна модель конфліктної ситуації

Рівний над рівним права немає.

Римське право

Конфлікт - стан міжлюдських відносин, який виникає тоді, коли втрачається: узгодженість (синхронність) сумісних дій окремих індивідів, соціальних груп, великої маси людей; взаєморозуміння у спілкуванні (в діалозі), внаслідок чого люди починають діяти та мислити неадекватно в певній ситуації, на шкоду іншим і самим собі. Це вид спілкування, в якому виявляється неузгодженість дій людей, що дбають про свої інтереси.

Конфлікт з логічного погляду - це суперечність між намірами, бажанням людей жити в злагоді (не сваритися, жити мирно, в спокої) і неможливістю їх реалізації в певних ситуаціях; між конструктивними та деструктивними силами, що мають власні інтереси, наміри, мету, між балансами різних сил (військових, політичних) та ін.

Життєву ситуацію, в умовах якої виникає конфлікт, називають конфліктною. Конфлікти та конфліктні ситуації як фактична даність людського буття, властивість певної комунікативної системи стали об'єктом дослідження комунікативної філософії, соціології, соціальної психології, політології, практичної логіки, конфліктології, а також математики (математичну модель конфлікту розробляють у теорії ігор).

Науки, що досліджують конфлікти, створюють системи понять, які моделюють в абстрактній формі конфліктні ситуації та визначають способи вирішення конфліктів.

Виокремимо логіку виникнення, розвитку та закінчення конфліктної ситуації.

Логіка створює формальну модель поведінки суб'єктів практичних дій, котрі вступають у міжособистісні, міжгрупові відносини. Ці відносини за певних умов зумовлюють виникнення конфліктної ситуації.

Конфлікт, як уже зазначалося, виникає в певній ситуації. Сторони конфлікту - суб'єкти практичної та теоретико-пізнавальної діяльності, між котрими втрачається взаємопорозуміння, а, отже, виникає дисбаланс і неузгодження думок, дій, вчинків. Залежно від кількості суб'єктів, що стають конфліктуючими сторонами в певній ситуації, їх поділяють на бінарні (в конфлікті беруть участь два суб'єкти); тринарні (три суб'єкти), полінарні (беруть участь багато суб'єктів). Окремі суб'єкти в певній конфліктній ситуації стають конструктивною або деструктивною силою.

Відповідно до сфери життєдіяльності людей є такі види конфліктів: побутові (сімейні, між сусідами і под.); політичні (наприклад, між владою й опозицією, між гілками влади та ін.); міждержавні; міжетнічні; військові тощо.

Типи конфліктів: залежно від предмета, що породжує конфлікт, існують конфлікти: інтересів, грошей (не поділили грошей); майновий; намірів і мети та ін.

Розрізняють об'єктивні чинники, що зумовлюють виникнення конфлікту в певній ситуації, та суб'єктивні, тобто психологічні, інтелектуальні особливості людей, котрі беруть участь у конфлікті. Суб'єктивні фактори зумовлюють поведінку конкретної людини - учасника конфлікту і впливають на її ставлення до інших учасників.

Конфлікт має стадії: виникнення конфлікту, стан конфлікту, вирішення конфлікту.

Стадія виникнення конфлікту. Він виникає тоді, коли є причина. Пошук причин виникнення - необхідна умова для вирішення конфліктів. Причина може бути об'єктивною (наприклад, на фірмі погана організація праці або працівники отримують маленьку зарплатню, а керівник не докладає зусиль для поліпшення організації праці та підвищення зарплатні) або суб'єктивною (скажімо, особа х недобросовісно виконує професійні обов'язки, що викликає невдоволення інших працівників). Знаючи причини виникнення конфлікту, можна передбачити, як не допустити виникнення подібного конфлікту в майбутньому.

Стан конфлікту - безпосередній процес неузгодженості дій учасників конфлікту, втрата взаєморозуміння в комунікативній системі. У стані конфлікту визначається поведінка людей, алгоритми їхніх дій з метою посилити конфлікт (розбурхати пристрасті, підсипати перцю) або ж погасити його.

Стадію вирішення конфлікту визначають за логікою:

1. Кожен конфлікт необхідно розв'язати, оскільки він вносить дисбаланс у сферу діяльності людей; порушує рівновагу сил у соціальній системі (політичній, економічній, правовій).

2. Конфлікт буде вирішений тоді, коли суб'єкти, його учасники, домовляться і відновлять баланс сил, взаєморозуміння.

3. Дії учасників конфлікту повинні бути раціональними, щоби розв'язати його цивілізовано.

4. Суб'єкти, учасники конфлікту, повинні перебувати в рівних відносинах між собою, за принципом римського права "Рівний над рівним права немає". Розуміння цього принципу дає можливість залагодити конфлікт, не принижуючи один одного, і досягти бажаної злагоди.

Вирішення конкретного конфлікту в певній ситуації не означає, що вдасться уникнути інших, оскільки люди живуть у складноорганізованому, швидкозмінювальному й швидкоплинному світі, в якому існують різні інтереси, думки, наміри, погляди на певну проблему, що спричиняють нові конфлікти.

Логічна модель ситуації гри

Ноmo ludens - людина, яка грає.

У діяльності людей виокремлюють особливий різновид. Його називають ігровою діяльністю, яка здійснюється за встановленими правилами. Гра, з одного боку, постає особливим соціокультурним феноменом, що уособлює дещо автономне та самоцінне (наприклад, інтелектуальні ігри, комп'ютерні ігри, спортивні ігри), а з іншого - стає невід'ємною частиною різних видів діяльності (фінансової, навчально-виховної, політичної, юридичної, наукової, філософської і под.).

Гру як явище культури (ігровий елемент культури) концептуально визначив голландський історик і філософ Й. Гейзінга.

Математики та логіки надали терміну "гра" науково-теоретичного смислу на підставі спостереження реальних ігрових ситуацій і стали моделювати гру в абстрактній знаково-символічній формі за допомогою особисто створеної мови. Логіко-математичне моделювання ігрової ситуації (гри) отримало назву "теорія ігор".

Теорія ігор досліджує оптимальну поведінку гравця в ситуаціях, де стикаються інтереси, зацікавлення між різними учасниками. Це, за визначеннями учених, наука про оптимальну поведінку індивіда в конфліктних ситуаціях; теорія моделювання прийняття оптимальних рішень.

Логічний аспект моделювання ігор (ігрових ситуацій) означає встановлення семантики (смислу та предметного значення) ігор (смисл гри, мета гри тощо) та моделювання прагматики, тобто розроблення конкретної стратегії й тактики гри, правил гри крізь призму структури "мета- метод - результат".

Логіко-семантичний аспект моделювання ігор аналізують Я. Хінтікка, А. Блінов, А. Ішмуратов та ін.

Основні терміни теорії ігор, за допомогою яких створюють дескриптивну модель ігор (ігрових ситуацій ).

Гра - такий вид активної діяльності людей, де на першому місці постає їх суб'єктивний інтерес і бажання отримати певну винагороду. У математиці - це математична модель конфлікту, тобто явища, в якому визначені діючі в ньому сторони, їх можливі способи дії, ймовірні наслідки й інтереси.

Ігрова ситуація (лат. situs - становище) - 1) часовий вимір гри як певного стану справ, що структурується на початок, хід гри, закінчення гри; 2) момент у перебігу гри, коли треба визначитися, як діяти далі.

Гравці, або суб'єкти гри - індивіди, групи людей (соціально, фахово структуровані групи індивідів, колективи), фізичні та юридичні особи, керівники груп, які беруть участь у конкретній грі. Групу гравців називають командою. Залежно від виду гри її учасників іменують шахістами, футболістами, біржовими гравцями і под. У кожній грі учасники виконують певні, задані правилами, ролі.

Спостерігачі ігор, або глядачі - індивіди, групи, велика кількість людей, які не беруть участь у грі, а лише спостерігають за нею безпосередньо чи опосередковано (наприклад, по телебаченню).

Правила (умови) гри визначають можливу поведінку учасників, вибір і хід для них на будь-якому етапі розвитку гри. Необхідність дотримання правил визначає такі варіанти ігрових ситуацій:

1. Якщо усі гравці дотримуються правил, то гра є чесною.

2. Якщо жоден учасник не дотримується правил, то гра не є чесною.

Стратегія гри - загальний план, який варто реалізувати, щоби досягти мети.

Тактика гри - конкретні прийоми, котрі використовують гравці в процесі гри, щоб обіграти інших учасників. Це зроблений, скажімо, гравцем х конкретний хід (у шахах - хід конем), що дає змогу збільшити шанси на перемогу.

Виграш - передбачена винагорода, яку отримують гравець або команда, що перемогли у конкретній грі.

У контексті логіки дії гра - це система практичних дій. Відповідно, вона має структуру "мета - метод - результат". Мета - в процесі гри обіграти іншого гравця (команду) й досягти бажаного результату. Метод - тактичні прийоми гравців у ході гри відповідно до прийнятих правил.

Результат гри - виграш.

Класифікація ігор. Упродовж історичного розвитку людства створена безмежна кількість ігор, які в теорії класифікують за видами та типами.

За видами:

- за видами дій: інтелектуальні й фізичні;

- за професійною ознакою: фахові та нефахові (аматорські);

- за професійною сферою діяльності: навчально-виховні, навчальні, спортивні, військові (військові навчання), політичні, мистецькі тощо.

Логіки, математики та філософи виокремили такі види ігор: логічні, мовні.

Англійський математик і логік Ч. Доджсон, який під псевдонімом Льюїс Керролл написав казки "Аліса в країні чудес" й "Аліса в задзеркаллі", є автором книги "Логічна гра", де створення силогізмів і знаходження логічних помилок постає інтелектуальною (логічною) грою, а отже, "їжею для розуму".

Австрійський філософ Л. Вітгенштайн у логічну семантику ввів термін "мовна гра": ціле, що створене мовою та діями, з якими воно пов'язане; в структурі мовленнєвої діяльності виокремлюються дії, які можна здійснити за допомогою визначення слів. Дії, що супроводжують певне слово, внаслідок чого йому надають значення, можна назвати мовною грою, в яку введено це слово". Отже, мовна гра - це гра словами, коли в структурі мовленнєвої діяльності виокремлюються дії, котрі здійснюють з метою використання мови, вживання мови з певною метою, щоб надати словам нового смислу і значення. Феномен мовної гри має місце у дискурсі (див. 7).

У логіко-математичній теорії ігор вирізняють такі типи ігор:

- за кількістю гравців (з одним, двома і більше учасниками);

- за кількістю стратегій (скінченні й нескінченні);

- за характером взаємовідносин між гравцями (безкоаліційні, кооперативні, коаліційні);

- за кількістю ходів (однокрокові й багатокрокові);

- за характером виграшу (з нульовою сумою виграшу, з ненульовою сумою виграшу) та ін. (М. Барташ, Г. Оуен, Л. Роман).

Логічна оцінка гри: згідно зі встановленими правилами, кожну конкретну гру визначають як гру за правилами або без правил; безпрограшна гра або програшна; є стратегія гри або немає.

Логіко-математичну модель ігор створюють за допомогою особливих символів і матриць.

Сфера інтерпретації теорії ігор - діяльність людей, пов'язана з виконанням певних операцій, скажімо, економічних, фінансових, технологічних, керуванням складно-організованими системами (фінансово-промисловими комплексами і под.).

Теорія ігор інтерпретується також у ситуаціях вибору й прийняття рішень, у ситуації суперечки, конфліктних ситуаціях.