Інфраструктура товарного ринку - Шубін О.О. - 2.4. Консалтингові посередники

Консалтинг означає консультування, але консалтингові компанії не лише консультують, але й виконують іншу різноманітну роботу, яку їм доручають замовники.

Виникнення і розвиток галузі управлінських консалтингових послуг цілком необхідні для економіки, в якій виробничі відносини регулюються не адресною дією командної системи управління, а шляхом створення політичних, економічних, правових, соціальних і технологічних умов, за яких відбувається саморегулювання цих відносин відповідно до дії об'єктивних економічних законів. Достатньо проаналізувати, хто, коли і з якими намірами використовує консультантів з управління, щоб зрозуміти їх макроекономічну функцію в ринковій економіці.

По-перше, послуги консультантів з управління — це товар, призначений для використання керівництвом компанії, тобто особами, які приймають рішення, мають відношення до діяльності організації в цілому.

По-друге, консультантів використовують тоді, коли потребують їхньої допомоги і підтримки при розробці та прийнятті відповідних рішень щодо розвитку і реорганізації бізнесу.

По-третє, використовуючи консультантів, клієнт очікує почути від них будь-які судження щодо суті своїх питань; отримати експертний висновок щодо якихось рішень або ситуацій, нові ідеї, результати визначеного дослідження або, зрештою, просто навчитись чи перейняти у них певні професійні навички.

Із зазначеного вище стає зрозумілим, що консультантів з управління використовують для того, щоб зняти невизначеність, яка виникає на різних стадіях процесу підготовки, прийняття і реалізації відповідальних управлінських рішень.

Консультаційна діяльність як професійна допомога та підтримка управлінських інновацій вітчизняних підприємств існувала й активно розвивалася і в радянський період. Численні економічні та галузеві науково-дослідні інститути розробляли й удосконалювали методологію управління виробництвом, впроваджували нові принципи організації виробництва, що забезпечувало зростання ефективності праці, використання матеріальних та інших ресурсів. Умови розвитку економіки, що змінилися, процеси роздержавлення і приватизації власності надали управлінському консультуванню новий імпульс.

Консалтинг в Україні стає особливою індустрією, бізнесом. На сьогодні в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, з яких 42 % займаються виключно наданням послуг із питань управлінського консультування, відкриті представництва провідних консалтингових фірм, що є лідерами консультаційного бізнесу, в тому числі "великої п'ятірки". Серед українських організацій, котрі вважаються консалтинговими, 42 % займаються тільки консультуванням, ЗО % — присвячують консультуванню лише 80% загального обсягу продажу. Крім того, третина навчальних організацій має власні консультаційні підрозділи. На відміну від поширеного в розвинутих країнах планомірного співробітництва з консультантами, що обслуговують компанії з питань управління, управлінське консультування в Україні використовується епізодично. Це пов'язано з тим, що переважна більшість підприємств, фірм і компаній звертаються за консультаційною допомогою в критичних ситуаціях, коли вирішити наявні проблеми власними зусиллями не можна.

На управлінському ринку консалтингові послуги пропонують:

— консалтингові транснаціональні корпорації ("велика п'ятірка": Deloitte&Touch Tohmatsu int., Arthur Andersen&CoSC, PriceWaterhouseCoopers, Ernst&Young, McKinsey&Co), що мають розгалужену мережу регіональних представництв, об'єднаних єдиною корпоративною стратегією та культурою;

— великі багатофункціональні фірми, в яких працює близько сотні професійних консультантів, які спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують увесь спектр управлінських послуг та вирішення найскладніших проблем. Як правило, такі фірми займаються також і дослідницькою діяльністю, що дозволяє їм постійно удосконалювати пропонований продукт;

— вузькоспеціалізовані фірми, які зазвичай надають консалтингові послуги дрібним і середнім фірмам та пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування, що дає їм змогу досягти високої якості обслуговування. Вони намагаються працювати в певному територіальному просторі;

— університети, навчальні центри, які, проводячи серйозну підготовку спеціалістів, можуть здійснювати тренінги, заохочуючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових знань та у подальшому надання послуг із різних питань бізнесу;

— незалежні окремі консультанти — висококваліфіковані спеціалісти, що мають досвід роботи, і, як правило, виступають або в ролі експертів із будь-яких проблем, або постійними консультантами невеликих фірм.

Ринок консалтингових послуг чітко сегментований, і конкуренція між продавцями консалтингових продуктів, в основному, ведеться всередині свого сегмента. Сучасний розвиток консалтингового бізнесу показав, що невеликі консультаційні фірми не суперничають із провідними компаніями, які здійснюють фінансовий менеджмент, маркетинг, управління персоналом, зовнішньоекономічну діяльність тощо, даючи тим самим їм можливість мати переваги у боротьбі за клієнта. Безумовно, репутація транснаціональних корпорацій бездоганна і рівень їх консультаційного обслуговування надзвичайно високий, втім клієнт дуже часто надає переваги більш близьким взаєминам з невеликою консультаційною фірмою.

У практичній діяльності використовуються зовнішні та внутрішні консультанти. Перші — незалежні консультаційні фірми або окремі консультанти, що надають послуги клієнтам на договірній основі. Другі — фахівці з економіки, зайняті в штаті будь-якої організації^*61. Тут спостерігаються деякі переваги консультантів із менеджменту перед менеджерами: по-перше, незалежність і неупередженість відносин; по-друге, широкий світогляд, володіння обширною інформацією з питань менеджменту та господарювання; по-третє, орієнтація на вивчення і використання досвіду інших організацій.

*61: {Управленческое консультирование [Текст] / под ред. М. Кубра; пер. с англ. М.К. Бабунашвили. – М.: Интерэксперт, 1992. – Т. 1-2. }

Перелік консалтингових продуктів формується під впливом потреб клієнтів. До основних типів консалтингових продуктів слід віднести:

— дослідження та аналіз ринку, що охоплюють оцінку розміру, місткості, структури ринку, аналіз рівня конкурентного оточення з діагностикою споживачів та конкурентів, виявлення тенденцій та прогнозування динаміки розвитку ринку;

— розробку стратегії, що передбачає дослідження політики та ділової активності, проведення стратегічного аналізу компанії (виявлення сильних та слабких сторін організації, можливостей та загроз), визначення мети розвитку та методів досягнення стратегічного вибору;

— фінансовий менеджмент, що охоплює аналіз поточного фінансового стану компанії (її прибутковість, кредитоспроможність, ліквідність тощо), тенденцій змін, що відбуваються, оцінку систем та методів фінансового планування, визначення ефективності структури капіталу, інвестиційної політики та поведінки на фінансових ринках;

— підготовку та експертизу інвестиційних проектів, що забезпечують обґрунтування інституційної та технічної можливості здійснити проект, його аналіз з погляду комерційної, екологічної, соціальної доцільності, фінансової привабливості та реалізації в умовах непевності та ризику;

— управління маркетингом, що охоплює дослідження ринкового середовища (оточення) компанії, розробку маркетингової стратегії, оцінку ефективності окремих елементів маркетингу (ціноутворення, організацію збуту, рекламу, управління товарними запасами та складським господарством), діагностику служби маркетингу фірми, її місце в корпоративній структурі, відповідність принципів та методів оперативного маркетингу загальним завданням та меті організації;

— управління виробництвом, що, як об'єкт консультативної допомоги, містить аналіз виробництва з погляду трьох найважливіших складових виробничого процесу — продукції, яку виробляє компанія (дизайн, сировина, що використовується, матеріали, якість), методів і принципів організації виробничого процесу та планування, організації існуючих трудових ресурсів;

— управління персоналом, яке охоплює оцінку та вирішення проблем кадрової політики фірми, включаючи планування трудових ресурсів, вибір та наймання робітників, навчання персоналу, системи комунікацій, мотивацію до праці та винагороди, психологічний клімат, планування кар'єри та розвиток організації;

— інформаційні технології, що містять надання допомоги у виборі, впровадженні та супроводженні програмних продуктів, розробку комп'ютерних методів управління виробництвом, фінансами, маркетингом, бухгалтерським та фінансовим обліком.

Продукт виробничої діяльності консалтингової фірми (якщо до виробництва можна віднести процес створення будь-якого кінцевого продукту, навіть послуги) — консультаційна послуга, яка є товаром і має конкретне матеріальне втілення. Як правило, послуги великої консультаційної фірми охоплюють досить широкий діапазон галузей та функцій підприємства: загальне керівництво, управління фінансами та виробництвом, маркетинг, управління працею та кадровим потенціалом, корпоративну стратегію та ін.

Європейський довідник-вказівник консультантів із менеджменту на сьогодні виділяє 84 види консалтингових послуг, які, у свою чергу, об'єднані в 8 основних груп^*62:

*62: {Уткин Э.А. Консалтинг [Текст] / Э.А. Уткин. – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем": ЭКМОС, 1998. – 256 с. }

1. Загальне управління:

— визначення ефективності системи управління;

— оцінка бізнесу;

— управління нововведеннями;

— визначення конкурентоспроможності та вивчення кон'юнктури ринку;

— диверсифікація (становлення нового бізнесу);

— міжнародне управління;

— оцінка управління;

— злиття та придбання;

— організаційна структура і розвиток;

— приватизація;

— управління проектом;

— управління якістю;

— реорганізація інженерних служб;

— дослідження та розвиток;

— стратегічне планування.

2. Діяльність адміністрації:

— аналіз роботи канцелярії;

— розміщення або переміщення відділів;

— управління офісом;

— організація та методи управління;

— регулювання ризику;

— гарантії безпеки;

— планування робочих приміщень та їх оснащення.

3. Фінансове управління:

— система обліку;

— оцінка капітальних витрат;

— зниження собівартості продукції та послуг;

— неплатоспроможність (банкрутство);

— збільшення прибутку;

— збільшення доходів;

— оподаткування;

— фінансові резерви.

4. Управління кадрами:

— професійний рух та скорочення штатів;

— культура корпорації;

— забезпечення рівних можливостей;

— пошук кадрів;

— відбір претендентів на роботу;

— здоров'я та безпека;

— програми заохочення;

— внутрішні зв'язки, комунікації;

— оцінка робіт;

— трудові угоди та зайнятість;

— навчання менеджменту;

— планування робочої сили;

— мотивація;

— пенсії;

— аналіз функціонування;

— психологічна оцінка;

— винагорода;

— підвищення кваліфікації робітників.

5. Маркетинг:

— реклама і стимулювання збуту;

— корпоративний образ та стосунки з громадськістю;

— післяпродажне обслуговування замовників;

— дизайн;

— прямий маркетинг;

— міжнародний маркетинг;

— дослідження ринку;

— стратегія маркетингу;

— розробка нової продукції;

— ціноутворення;

— різноманітний продаж та діяльність дилерів;

— управління збутом;

— навчання збутової діяльності;

— соціально-економічні дослідження і прогнозування.

6. Виробництво:

— автоматизація виробничих процесів;

— використання обладнання, його технічне обслуговування;

— промисловий інжиніринг;

— переробка матеріалів;

— регулювання внутрішнього розподілу матеріалів;

— упаковка;

— схема організації робіт на підприємстві;

— конструювання та вдосконалення продуктів;

— управління виробництвом;

— планування та контроль за виробництвом;

— підвищення продуктивності праці;

— закупівля;

— контроль якості;

— контроль за постачанням вузлів та деталей.

7. Інформаційні технології:

— комп'ютеризовані системи управління;

— використання комп'ютерів у аудиті та оцінці діяльності;

— електронна видавнича діяльність;

— інформаційно-пошукові системи;

— проектування і розробка систем;

— вибір і встановлення систем.

8. Спеціалізовані послуги:

— навчальне консультування;

— консалтинг з управління електроенергетикою;

— інженерний консалтинг;

— економічний консалтинг;

— юридичний консалтинг;

— консалтинг з управління розподілом матеріалів і матеріально-технічного постачання;

— консалтинг у господарському секторі;

— консалтинг з телекомунікацій.

За останній час в Україні особливого значення набуває консультування з питань антикризового управління підприємствами, в рамках якого розглядаються такі проблеми:

— стратегічний менеджмент;

— антикризова маркетингова політика;

— реінжиніринг;

— менеджмент неплатоспроможних підприємств;

— управління ризиком;

— контроль і контролинг;

— забезпечення безпеки компанії;

— ліквідація збиткових підприємств.

В результаті опитування, проведеного з ініціативи УАМК серед учасників Третьої міжнародної конференції "Менеджмент-консалтинг: інструменти і технології підвищення ефективності роботи підприємства" (лютий 2007 p.), були отримані такі дані (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Найпоширеніші консалтингові послуги

Все більшу роль в консультуванні відіграє інформаційне забезпечення бізнесу, нерідко українські підприємці не приділяють йому відповідної уваги.

На сьогодні в Україні простежуються дуже великі господарські труднощі. Падіння виробництва, неплатежі в багатьох ланках економіки, розпад економічних зв'язків між регіонами, інфляція, хоч і стримувана, великий бюджетний дефіцит, незадовільна законодавча основа бізнесу — ці та багато інших факторів визначають ті складнощі, які постають перед підприємством і заважають у правильній орієнтації на ринку. Допомога консультантів з управління все частіше стає просто необхідною. Вони потрібні для того, щоб ліквідувати непорозуміння, які виникли у процесі підготовки, прийняття і практичної реалізації найбільш важливих управлінських рішень. Це і призвело до розвитку цієї діяльності як самостійної форми бізнесу та його зростання в Україні (рис. 2.10).

Наведена схема дає уявлення про характер та спектр послуг з управлінського консалтингу, широко використовуваних у практиці промислово розвинених держав та поширених в Україні.

У рамках функціонування фахівця-консультанта або консультативної фірми у більшості випадків здійснюється:

— ознайомлення із наявними матеріалами з проблеми;

— діагностика об'єктів консультування;

— узагальнення накопиченого в аналізованій галузі досвіду;

— постановка конкретного завдання;

— узгодження всіх аспектів завдання із замовником;

— підготовка оптимального рішення проблеми; сприяння в реалізації запропонованого рішення на практиці.

Рис. 2.10. Управлінське консультування

Охарактеризуємо основні методи консультування. Підходів, методів, методик, прийомів консультування на сьогодні є багато. Подібна різноманітність — одна з особливостей управлінського консультування; вона дає змогу клієнтам, яких хвилюють найнестандартніші питання, завжди знаходити потрібного консультанта. Проте консультуванню притаманна і певна єдність принципів та методів. Для забезпечення ефективності консультування необхідно повністю враховувати технічний аспект згідно з характером управлінської або комерційної проблеми, з якою стикається клієнт, шляхи її аналізу і розв'язання та, крім того, особливості взаємин між консультантом і клієнтом, реакцію людей в організації замовника на зміни, що відбуваються. Процес консультування передбачає спільну діяльність консультанта і клієнта з метою вирішення певного завдання і здійснення бажаних змін в організації клієнта. Цей процес має початок (встановлення стосунків і започаткування роботи) і кінець (консультант завершує свою роботу). Між цими двома точками виділяють декілька фаз. Найчастіше застосовується п'ятифазна модель, що містить підготовку, діагнозування, планування дій, впровадження, завершення (табл. 2.2).

Таблиця 2.2. Фази процесу консультування

Застосовуючи цю модель до конкретної ситуації, можна зрушити деякі фази. Наприклад, впровадження може іноді початися до закінчення планування дій. В окремих випадках корисно повернутися від пізньої стадії до більш ранньої. Так, оцінка слугує не лише для остаточного розгляду результатів виконання завдань і визначення користі, отриманої від змін (фаза завершення), а й для уточнення рішень, при цьому часом корисно повернутися назад і внести поправки.

Розглянемо основні сфери застосування і можливості консультування. Світовий досвід показує, що на сьогодні фахові консультанти спроможні допомогти вирішити управлінські проблеми різного типу в організації будь-якої величини і характеру. Якщо з'являються нові проблеми і потреби, поза всяким сумнівом, обов'язково з'явиться і спеціаліст-консультант, що намагатиметься стати експертом у цій новій галузі^*63.

*63: {Макхэм К. Управленческий консалтинг [Текст]: пер. с англ. / К. Макхэм. – М.: Дело и сервис, 1999. – 288 с. }

Система консультування в Україні ще на стадії розвитку, проте вже є достатньо компетентних фірм, що мають добру репутацію, спроможні надавати цілий спектр управлінських послуг як у галузі консалтингу, аудиту, фінансового аналізу і керування спрямовуванням грошових потоків підприємств, так і в галузі керування персоналом. Найчастіше як консультантів з окремих питань у нашій країні залучають знаних фахівців, як правило, тих, що мають науковий ступінь і суспільне визнання. Проте швидко знайти кваліфікованого консультанта саме з конкретної проблеми в Україні досить складно, оскільки такий ринок тільки набирає обертів, хоча перспективи його розвитку цілком очевидні.

Розвиток цієї галузі в Україні має свої особливості. Через нерозвиненість ринкової інфраструктури в останні роки консультування припадало на банківську, страхову, фінансову сфери. Проте варто визнати, що подальший розвиток управлінського консультування пов'язаний із галузевою структурою економіки і найближчим часом відбудеться його зміщення у галузь виробництва.

В Україні постійно впроваджуються в практику нові типи послуг. Консультаційні фірми з галузевою спеціалізацією часто надають своїм клієнтам великий пакет послуг, де поєднуються консультування з питань керування та з інженерно-технічних питань. Намагаючись бути максимально корисними для клієнтів, консультанти з питань керування розробили ряд нових послуг в галузях підготовки технічних і керівних кадрів, службовців і контролерів, виробництва і поширення аудіовізуальних засобів навчання, збору і розподілу ділової інформації, психологічного тестування, вивчення смаку споживачів, реклами, упаковування, галузевих досліджень економіки і ринку, рекомендації з інвестиційних можливостей та ін. Декілька консультаційних фірм звернулися до таких галузей, як вибір і передача технології, патенти і ліцензії, розробка і вивчення реакції ринку на новий виріб, проектування апаратури, автоматичного регулювання процесу виробництва тощо.

Серед численних сфер, у яких можна одержати консультаційні послуги, три є найближчими до управлінського консультування: інженерно-технічна сфера, право і бухгалтерський облік та аудит. Охарактеризуємо їх докладніше.

Консультанти з інженерно-технічних питань (інженери-консультанти) надають послуги в галузях цивільного будівництва, будівельної промисловості, архітектури, планування роботи над проектом і його контролем, хімічної технології, патентних послуг, комп'ютерної системи і наукового дослідження та ін.

Дуже важливі в Україні консультанти з питань бухгалтерського обліку й аудиту. їхній вплив на процес керування фірмою неоднозначний. Навряд чи можна назвати консультуванням проведення перевірки у вузькому розумінні цього слова (тобто перевірка і підтвердження бухгалтерських рахунків і фінансових звітів). Проте якщо незалежний аудитор дає оцінку щодо стану ведення бухгалтерського обліку, проблем у сфері методології, що спричинили перекручування зовнішньої звітності, щодо можливих штрафних санкцій з боку фіскальних і податкових органів і, найголовніше, пропонує рекомендації з удосконалення роботи (а це саме те, що все частіше потрібно від нього в Україні і в багатьох країнах), він діє як консультант, незалежно від того, називає себе так чи ні. До того слід зазначити, що недостовірний бухгалтерський облік спотворює інформацію, необхідну для прийняття правильного управлінського рішення, а порушення вимог податкового обліку може призвести в майбутньому до достатньо серйозних фінансових труднощів. Тому дуже часто бухгалтерські перевірки із залученням незалежних консультантів підготовлюють ґрунт для важливих проектів з управлінського консультування, для рішень про інвестування в підприємство, контролю за здійсненням реалізованого проекту.

Три основні причини виправдовують створення і просування фахового консультування. Насамперед, прагнення набути впевненості в собі, створення національних фахових служб, що змогли б зменшити залежність країни від іноземних консультантів. Також, ніхто краще за національних консультантів не може пристосувати доступне для міжнародного користування нововведення в галузі керування до специфічних умов країни. Зрештою, є і дуже важлива фінансова причина — скорочення залучення дорогих іноземних фахівців, що дає змогу зменшити вартість консультаційної частини багатьох проектів, заощаджує валюту, робить ці послуги доступними для бюджету місцевих клієнтів, охоплюючи і дрібні приватні фірми. Попит на управлінське консультування в певному регіоні відбиває рівень його індустріалізації та економічного розвитку. Серед цих чинників важливі потреби в ефективності та більш високих стандартах функціонування: там, де немає конкуренції й обставин, що потребують підвищення ефективності, немає можливостей для одержання і розробки завдань з консультування. Значна частка попиту на консультування в багатьох регіонах створюється проектами розвитку, більшість з яких належить до державного сектору. Проте досить часто не уряд, а солідна закордонна фірма або країна, що надає економічну допомогу, або агентство, що дає позичку, визначають попит на консультування. Це повністю стосується України, де одним із поштовхів для стимулювання консультування стали інвестиції в економіку держави й окремих підприємств за рахунок фінансових уливань міжнародного сектору. Багато з таких проектів виходять за межі можливостей місцевих консультантів, і тому до роботи залучаються іноземні фахівці.

Дуже важливим для українських консультаційних фірм є співробітництво з іноземними консультантами, їхній досвід.

Робота, що виконана іноземними фахівцями, розкриває, зазвичай, широкі можливості для розвитку місцевого фахового консультування.

Серйозною під час становлення управлінського консультування може виявитися етична проблема, оскільки у консультаційній фірмі в країні з ринком, що розвивається, часом багато молодих, ще недосвідчених консультантів, які часто не мають у своєму розпорядженні рольових моделей, з якими можна порівняти стандарти своєї компетентності, поводження та діяльності.

Необхідне й посилення індустріально-політичної підтримки. Із поширенням і розвитком управлінського консультування як професії стає важливою організація відповідної асоціації, причому не лише для того, щоб створити з урядовими органами певну єдність і захищати загальні інтереси консультантів, але щоб створити та ввести в практику етичний кодекс.

Методи і засоби консультування стають все більш прикладними за особливої уваги до активної участі клієнта на всіх стадіях виконання завдання та напрацювання ним навичок діагностики та вирішення проблем. Збільшується кількість клієнтів, що володіють достатніми діловими навичками та зацікавлених в основному в новій інформації, ідеях і пропозиціях для підвищення конкурентоспроможності своєї фірми. Допомога клієнтам в умовах інформаційного вибуху стає особливо важливою, а в багатьох випадках, можливо, головним завданням управлінського консультування. На наш погляд, кваліфікована консультаційна фірма, що має ринковий успіх, — це фірма, котра спроможна до нововведень і гнучка у виборі й адаптації набору послуг, у пошуку нових можливостей, нових продуктів і ринків, у застосуванні інноваційних методів, відповідає високим фаховим вимогам, активно користується цими знаннями у своїй роботі.

Нарешті, стало загальновизнаним, що управління кадрами — особлива область управління, насамперед пов'язана з питаннями культури і загальнолюдських цінностей. Увага до цього питання особливо зросла у зв'язку з появою в Україні представництв іноземних компаній, створенням спільних із західним капіталом підприємств, розвитком міжнародного обміну і бізнесу. Практика, звичайна для однієї країни або організації, може бути цілком неприйнятна в іншому середовищі.

Отже, після тривалого періоду незначного інтересу до питань управління людськими ресурсами наша країна вступила в етап, коли роль управління персоналом різко підвищилася, виникли нові вимоги в цій галузі та виробляються нові, більш сучасні підходи. Це створює безліч додаткових можливостей для консультантів з керування людськими ресурсами, зокрема для їхнього розвитку.

На передній план в Україні також виходить консультування з управління маркетингом. Консультування з питань діяльності клієнта в галузі маркетингу має не лише першорядне значення, а й істотні особливості. Саме в цій галузі фірма вступає в контакт із зовнішніми об'єктами (конкурентами, клієнтами), що існують незалежно від неї. Тому її виживання залежить від того, наскільки добре фірма спроможна пристосовуватися до умов ринку, що швидко змінюються, на які впливає діяльність таких об'єктів.

Ще один вид консультаційної діяльності пов'язаний із дослідженнями в галузі маркетингу, вивченням перспектив і характеристик конкретних видів продукції фірми на ринку. Поряд із цим, завдання щодо консультування з управління маркетингом можуть мати і дослідження в галузі маркетингу, з метою перевірки припущень клієнта про репутацію його компанії, характерів клієнтури тощо.

Останнім часом особливого значення набуває консультування з питань застосування ЕОМ в управлінні. Розвиток програмного забезпечення для ЕОМ розширив сферу їхнього застосування — від наукових досліджень до використання у виробництві, бухгалтерському обліку, торгівлі, будівництві та ін.

Специфічною сферою управлінського консалтингу, що енергійно розвивається, е консультування з питань управління малими підприємствами. Залучення консультантів* малими підприємствами — нова тенденція в діловому світі. Підтримувати ділову активність практично в усьому світі стає з кожним роком все складніше. Тож необхідність у консалтинговій допомозі ззовні постійно зростає.

Ще один новий для України напрямок управлінського консультування — рекруітмент. Консультанти — рекрутери займаються добором персоналу в галузі фінансів, маркетингу і реклами, юриспруденції та інвестицій, промислового виробництва, фармацевтики, телекомунікацій і комп'ютерів, логістики, продажу товарів народного споживання й устаткування. Головне в їх роботі:

— пошук нових і підтримання відносин зі старими клієнтами;

— пошук і добір кваліфікованих спеціалістів;

— аналіз ринку праці та консультування клієнтів.

Зауважимо, що в Україні розвиваються й інші напрямки управлінського консультування, у тому числі достатньо специфічні, що відбивають особливості українських реалій, наприклад, консультування з питань організації управління безпекою підприємств і організацій або консалтинг у системі антикризового управління. Серед інших, які детальніше розглянуті нижче, варто згадати управлінське консультування з питань поточного і перспективного планування ринкової діяльності підприємств, консалтинг у сфері фінансового менеджменту, консультування з проблем удосконалювання управління людськими ресурсами, взаємодію і взаємозалежність внутрішнього та зовнішнього аудиту підприємств і управлінського консультування та ін.

Таким чином, становлення управлінського консультування в Україні має для її економіки дуже важливе значення і є показником прилучення менеджменту до світових стандартів. На сьогодні фахове управлінське консультування через низку об'єктивних причин організоване в нашій країні на не досить високому рівні. Лише окремі керівники підприємств усвідомили повною мірою необхідність використання незалежних управлінських консультацій. У цілому практика управлінського консультування ще не набула достатнього поширення. Але в цій галузі є величезні перспективи для розвитку, тому що попит на послуги консультантів з управління зростає в найрізноманітніших сферах діяльності.

Про величезну роль антикризового управлінського консалтингу свідчить досвід українських підприємств. Кризовий стан багатьох із них зумовлений, як правило, нестачею оборотного капіталу, кризою неплатежів, необхідністю вдаватися до дорогих позик, що веде до зростання заборгованості. Консультанти з управління, у першу чергу, прагнуть розібратися у факторах, що спричинили появу боргів. Зауважимо, що, проводячи подібну роботу, консалтингові фірми покращують фінансові позиції клієнта і тим самим створюють для нього можливості здійснення першочергових витрат, включаючи й оплату послуг консультанта.

Досвід показав, що для того щоб консультанти могли ефективно допомогти підприємству, котре відчуває фінансові утруднення, необхідна ґрунтовна, достовірна вихідна інформація, лише на основі якої є реальною розробка планової програми оздоровлення фірми^*64. Але, зазвичай, у першу чергу проводиться експрес-аналіз.

*64: {Тульская Н.С. Продвижение кондитерской продукции на рынок [Текст] / Н.С. Тульская, Ю.А. Носикова // Пищевая промышленность. – 1998. - № 10. – С. 9-10.}

Діагностика підприємства, де відсутня система управлінського обліку, полягає в:

1) збиранні інформації, виявленні її достовірності на підставі даних аналізу облікової політики підприємства — засіб урахування виторгу від реалізації; методи списування матеріалів і малоцінних швидкозношуваних предметів (МБП); метод розрахунку незавершеного виробництва; метод урахування запасів готової продукції; методи розподілу накладних витрат та інші дані бухгалтерії з форм бухгалтерської звітності за аналізований період; бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2);

2) переведенні типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму;

3) аналізі структури звітів і динаміки показників;

4) розрахунках та групуваннях показників за основними напрямками аналізу;

5) аналізі груп показників за досліджуваний період;

6) виявленні взаємозв'язків між основними показниками й оцінці результатів;

7) підготуванні висновку про фінансовий стан підприємства, визначенні "вузьких місць" і пошуку резервів;

8) розробленні рекомендацій з поліпшення фінансового стану підприємства.

Діагностика проводиться для одержання обмеженої кількості основних показників, які забезпечують об'єктивну картину реального положення підприємства, що дозволяє виявляти проблеми і розробляти можливі виходи з критичних ситуацій.

Таким чином, анти кризовий управлінський консалтинг орієнтований на запобігання серйозним ускладненням у діяльності на ринку українського підприємства, забезпечення його стабільного, успішного господарювання з націленістю розширеного відтворення на найсучаснішій основі на власні накопичення.

Антикризовий управлінський консалтинг, на думку авторів, серйозно відрізняється від звичайних прийомів, форм і технологій консультаційної діяльності, що пояснюється так: його головною метою є забезпечення стійкого становища на ринку і стабільно стійких фінансів компанії за будь-яких економічних, політичних і соціальних метаморфоз у країні; у його рамках застосовуються, як правило, ті управлінські інструменти, що в українських умовах виявилися найбільш ефективними в усуненні тимчасових фінансових утруднень та успішному розв'язанні інших поточних проблем підприємства.

— головне в антикризовому консалтингу - прискорена і дієва реакція на істотні зміни зовнішнього середовища на основі розроблених альтернативних варіантів, що передбачають різноманітні трансформації в цій сфері залежно від ситуації;

— в основі антикризового консалтингу лежить процес постійних і послідовних нововведень у всіх ланках і галузях діяльності підприємства;

— антикризовий консалтинг націлений на те, щоб навіть у найскладнішій ситуації, в якій опинилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські та фінансові механізми, які б дозволили виплутатися з труднощів із найменшими втратами. Анти кризове управління покликане увібрати в себе все краще, що створене практикою закордонного і вітчизняного консалтингу. Антикризовий управлінський консалтинг є винятково дієвим інструментом внаслідок своїх специфічних особливостей;

— в антикризовому консалтингу використовуються, як правило, новітні управлінські прийоми і технології, що орієнтовані на майбутнє;

— вирішення будь-яких управлінських завдань підприємства завжди дорівнюється до вимог перспективи його подальшого розвитку;

— ефективність кожної управлінської акції визначається тим, який внесок завдяки їй буде зроблений у виконання стабілізаційної програми підприємства;

— найбільш дієві стимули, у тому числі й матеріальні, дістаються тим співробітникам, що вносять найбільший вклад у практичну реалізацію антикризових цілей компанії;

— основним програмним документом, який визначає весь розвиток підприємства, стає план перебудови всієї роботи, реінжиніринг підприємства, що докладніше розглядається далі.

Поза сумнівом, останнім часом фінансові проблеми, які виникли на більшості підприємств нашої країни, пов'язані, насамперед, із незадовільним