Маркетингова політика розподілу - Біловодська O.A. - Розділ 3. УПРАВЛІННЯ РУХОМ ТОВАРІВ

3.1. Зміст та елементи управління руху товарів.

3.2. Планування системи руху товарів.

3.3. Організація, аналіз та контроль руху товарів.

3.1. Зміст та елементи управління руху товарів

Термін "управління товарорухом" мас декілька тлумачень. У широкому розумінні він може тлумачитися як загальне керівництво фізичним переміщенням товарів. У вузькому, як планування і реальне щоденне керівництво рухом готових виробів, робіт або послуг. Тобто управління товарорухом — це діяльність з планування, втілення у життя та контролю за фізичним переміщенням готових виробів від виробника до споживачів і з вигодою для себе.

Рівень управління товарорухом впливає на його плановість, ритмічність і оперативність. Кваліфікований аналіз інформації про хід реалізації товарів, обсяги й структуру їх запасів дає змогу отримати потрібні дані про етап торгівлі, більш обґрунтовано розробляти замовлення на виробництво і постачання товарів, оперативно регулювати товарні потоки.

Операції, що викопуються у процесі товароруху, мають повний кількісний вимір, що дає можливість широко застосовувати в управлінні і плануванні математичні методи з використанням ЕОМ. Для цього слід організувати чітку систему інформаційного зв'язку між постачальниками, складами, оптовими і роздрібними торговельними підприємствами, транспортними підприємствами на основі уніфікації форм документів та системи збору інформації.

Підвалини управління процесами товароруху закладаються під час розроблення технологічних карт, які є графіками, що об'єднують найважливіші елементи товаропостачання (див. розд. 6).

У такій карті зазначаються день доставки товарів, номер автомобіля, години та обсяги завезення товарів, інші нормативні дані, на основі яких можна перевірити виконання графіка з точністю до 15—20 хв. Відхилення від графіка на окремих маршрутах дає можливість установити причини і внести відповідні корективи (див. розд. 5, 6).

Важливою умовою підвищення ефективності товароруху е створення інформаційно-диспетчерських служб (ІДС) у роздрібних торговельних підприємствах і на оптових базах, основними завданнями яких є:

1) оперативний контроль за забезпеченістю магазинів товарами, особливо повсякденного попиту в достатньому асортименті;

2) організація ритмічного завезення товарів згідно з договорами, замовленнями і графіками;

3) підвищення відповідальності працівників магазинів, оптових підприємств за організацію товаропостачання торговельної мережі.

Для виконання цих завдань ІДС щоденно збирають оперативну інформацію про наявність товарів у продажу, виявляють причини відсутності у продажу окремих товарів, уживають термінових заходів щодо їх завезення, приймають замовлення па завезення товарів і здійснюють контроль за їх виконанням, організовують доставку товарів у магазини, стежать за надходженням вантажів на товарні станції та за їх розвантаженням і вивезенням, за виділенням автотранспорту та його використанням тощо.

ІДС дають змогу поліпшити організацію торгівлі, більш раціонально використовувати наявні товарні ресурси, вживати заходів для завезення товарів, яких бракує, ефективніше використовувати робочий час працівників торгівлі.

Ефективне управління товарорухом передбачає врахування усіх його елементів: планування; організація; аналіз і контроль.

3.2. Планування системи руху товарів

Планування товароруху містить:

1) визначення цілей;

2) планування оптимальних господарських зв'язків;

3) вибір каналів і системи товароруху;

4) розроблення стратегії щодо каналів товароруху;

5) вибір стратегії управління товарними запасами;

6) складання кошторису витрат;

7) планування прибутку.

Конкретний перелік цілей підприємства зумовлюється проблемами, які постають перед цим підприємством, і може бути відмінним як на різних підприємствах, так і в різні періоди часу на одному підприємстві. Правильне встановлення конкретних цілей дасть змогу спрямувати зусилля усіх працівників підприємства на їх досягнення.

Цілями управління товарорухом є організація руху фізичних потоків товарів, своєчасно спрямування їх у потрібне місце в необхідний час, максимальне задоволення потреб і запитів посередників та кінцевих споживачів (за високого рівня обслуговування), досягнення намічених показників обсягу продажу та прибутку.

Наступним елементом планування товароруху є планування оптимальних господарських зв'язків. Значущість цього елемента істотно посилюється тепер, коли розвиток вільної купівлі-продажу товарів створює умови для самостійного вибору виробника (постачальника) товарів. Нині реальний вибір постачальника, щоправда, обмежений дефіцитом багатьох товарів та монопольним становищем деяких виробників. Проте, вибираючи постачальника товарів, працівники торговельного підприємства мають виходити з результатів відповідних маркетингових досліджень:

1) вивчення думок покупців та споживчих переваг;

2) вивчення вимог споживачів до асортименту та якості товарів;

3) вивчення мотивації покупок;

4) вивчення реакції ринку на повий товар;

5) вивчення споживчих характеристик товарів та конкурентоспроможності товарів різних виробників.

У результаті з'явиться можливість визначити, які товари потрібні споживачам, хто з наявних виробників зможе забезпечити постачання таких товарів. Тільки після отримання відповідей на ці запитання можна вибирати постачальника, враховуючи необхідність мінімізації витрат па транспортування товарів.

Не менш важливими з погляду ефективності товароруху е такі елементи, як вибір форми, системи і каналів товароруху, а також розроблення маркетингової стратеги стосовно каналів, що є найбільш важливим маркетинговим рішенням підприємства. Рішення, які ухвалює підприємство щодо маркетингових каналів (див. розд. 2), визначають рівень рентабельності й можуть протягом тривалого часу впливати на основні напрямки діяльності підприємства. Більш докладно про вибір каналів товароруху і розроблення маркетингової стратегії викладено у розд. 8 і 9, а вибір системи товароруху пов'язаний з вибором каналів і форми товароруху.

Вибір форми товароруху передбачає ухвалення рішення про необхідність використання одного з двох її видів.

1. Складська форма товароруху забезпечує зберігання товарів і здійснює всі потрібні операції з підбору асортименту товарів для роздрібної торговельної мережі: розпакування, перевірку якості, комплектування невеликих партій товарів у широкому асортименті; в окремих випадках па складах здійснюються також операції з фасування продовольчих товарів, підготовки товарів до продажу та ін. Склади мають можливість відправляти в магазини товари збільшеними або навпаки зменшеними партіями, у підсортованому асортименті (у тому числі укладаючи в одну одиницю транспортної тари — контейнера, тари-обладнання — по кілька одиниць або блоків товарів різних найменувань).

Складська форма дає змогу сконцентрувати товарні запаси па складах роздрібної торгівлі, забезпечити у роздрібній торгівлі іпирши й асортимент товарів і безперебійну торгівлю ними з меншими поточними запасами; разом з тим товаропостачання роздрібної торговельної мережі з торгових складів зумовлює необхідність здійснення додаткового комплексу складських операцій, повторного виконання завантажувально-розвантажувальних робіт, що призводить до зростання витрат обігу підприємств торгівлі. Тому працівники торговельних підприємств мають визначати доцільність вибору транзитної або складської форми товаропостачання на основі врахування конкретних умов діяльності підприємства, економічних наслідків прийнятого рішення та потреб і запитів населення щодо асортименту товарів у підприємствах роздрібної торгівлі. Наприклад, за складської форми товаропостачання є можливість сформувати в магазинах ширший асортимент товарів, що сприяє більшому задоволенню попиту населення і нарощуванню обсягів роздрібного товарообігу.

2. Транзитна форма товароруху характерна, як правило, для великих спеціалізованих та універсальних магазинів. Вона зумовлює прискорення обігу товарів, зменшення повторних перевезень і кількості завантажувально-розвантажувальних і складських операцій, зменшення потреби у складських приміщеннях і скорочення витрат на їх утримання, зниження рівня втрат товарів (через бій, псування товарів і тари). її застосуванню сприяє укрупнення торговельних підприємств і розвиток контейнерних та пакетних перевезень товарів. Водночас транзитна форма призводить до порушень повноти і комплектності асортименту товарів, відносного збільшення розмірів та сповільнення оборотності товарних запасів у магазинах і ускладнює управління ними. Використання транзитної форми товаропостачання стримується також розосередженістю та подрібненістю роздрібної торговельної мережі.

Отже, з погляду швидкості доставки і найменших витрат па перевезення більш раціональною формою товароруху є транзитна. Завезення товарів на склад (склади) уповільнює швидкість товарного обігу, збільшує витрати на зберігання й інші складські операції. Якщо немає потреби у завезенні товарів па проміжні склади, що зумовлюються особливостями товарного асортименту, умовами товаропостачання, розмірами партій постачання та ін., то слід застосовувати транзитну форму товароруху.

Під час вибору форм товароруху аналізують два показники — швидкість доставки і витрати обігу. Ці показники тісно взаємопов'язані. Виграш на швидкості доставки товарів іноді супроводжується зростанням витрат обігу внаслідок того, що партія товару, завезена без підсортування, буде довго продаватися у магазині, з'являться додаткові витрати на зберігання товарів, збільшиться розмір їх втрат тощо. Отже, майже зникне економія від швидкості доставки товару. Тільки на основі всебічного аналізу цих показників разом в ланках оптової та роздрібної торгівлі можна оптимально вирішити питання щодо вибору форм товароруху.

Умови доцільності застосування транзитної і складської форм товароруху товаровиробниками наведено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1. Умови доцільності застосування форм товароруху

Елементом системи планування товароруху є також вибір стратегії управління товарними запасами (див. розд. 6).

Наступний елемент планування - складання кошторису витрат, який передбачає усі види витрат на управління товарорухом. Витрати також доцільно планувати та враховувати за елементами товароруху, а всередині них — за елементами витрат. Конкретний перелік елементів витрат буде визначатися тими цілями і завданнями, що постають перед підприємством у галузі управління товарорухом у певний період.

Останній елемент планування — розроблення плану прибутку. Сьогодні на першому плані необхідність у створенні такої системи формування доходів та прибутку, яка по тільки дала б можливість розрахуватися з податками, а й забезпечила б оптимальне функціонування самих підприємств.

__________

1 Використання транзитної форми товароруху для товарів складного асортименту доцільно у разі їх виробництва в районах споживання (при цьому товари завозяться автомобільним транспортом без зайвих робіт з перевалки вантажів) або для завезення в роздрібну торговельну мережу товарів, які потребують значних затрат праці під час завантажувально-розвантажувальних робіт (наприклад, меблі, пофасована плодоовочева продукція та ін.).

2 Використання складської форми товароруху для товарів простого асортименту рекомендується за недостатності обсягів роздрібного товарообігу окремих магазинів для отримання товарів безпосередньо від їх виробників у кількостях, ідо відповідають мінімальним нормам відвантажування. З цієї самої причини складська форма часто с найбільш прийнятною і при постачанні невеликих, несисіцалізованих магазинів товарами складного асортименту.

Серйозною проблемою, яка потребує вирішення у межах планування товароруху, є мотивація та оцінка діяльності працівників, зайнятих у товарорусі. Мотивація мас забезпечити високу зацікавленість працівників у досягненні поставлених цілей та виконанні планів у цілому, а ефективне управління персоналом передбачає необхідність систематичної оцінки результатів праці кожного працівника, його внеску в досягнуті результати, для чого на підприємстві варто налагодити відповідний облік.