Маркетингова політика розподілу - Біловодська O.A. - Запитання і завдання для самоконтролю

Багато фірм не приділяє належної уваги ефективній організації руху товарів, забуваючи, що вона може здійснювати великий вплив на обсяг та структуру витрат (див. приклад 3.1).

Приклад 3.1.

Для таких товарів, як метали, хімікати та нафтопродукти, витрати, пов'язані з організацією товароруху, можуть становити до 25 % надходжень від збуту. У харчовій промисловості вони нерідко сягають навіть 30 %.

Організація ефектнішої системи товароруху підприємств передбачає врахування факторів, що об'єднуються у групи:

1) товар (специфіка товару, його фізико-хімічні властивості — швидко/нешвидко псується, габарити, товарний асортимент тощо);

2) споживачі (частота попиту па товар, рівень концентрації споживачів на товарному ринку тощо);

3) виробники (обсяг реалізації товарів, ступінь їх територіальної віддаленості тощо);

4) посередники (розвиток матеріально-технічної бази площі магазинів, складів, їх спеціалізація, стан організації процесу складування і транспортування товарів, рівень управління процесом товаропостачання, форма і рівень торгового обслуговування тощо).

Організація товароруху в оптовій та роздрібній торгівлі викладена у розд. 5, 6.

Аналіз системи товароруху передбачає насамперед аналіз основних показників роботи посередників: виконання норми продажу; — підтримання середнього рівня товарних запасів; оперативність доставки товару замовникам; ставлення до фактів крадіжки або пошкодження товарів;

співробітництво у здійсненні програм стимулювання збуту;

- виконання плану перепідготовки торговельного персоналу;

- рівень послуг, що надаються споживачам.

Таке оцінювання дає можливість проаналізувати роботу учасників каналу та посередників, як змінилась інтенсивність діяльності посередників протягом визначеного часу. Відповідні висновки робить для себе й підприємство-виробник, від якого також залежить ефективність функціонування посередників.

Велике значення для ефективного управління товарорухом має маркетинговий контроль.

Маркетинговий контроль і регулювання товароруху на підприємстві мають здійснюватися постійно. Підприємству слід систематично оцінювати і контролювати як свою діяльність, так і діяльність посередників та конкурентів.

Контроль виробника над діяльністю учасників каналу дає змогу направляти її па користь постачальника, або принаймні значно впливати па неї. Рівень контролю залежить від узгоджених контрольних показників результативності роботи, зазначених вище. Результати поточної роботи періодично порівнюються з контрольними цифрами, виявляються відхилення і вживаються відповідні заходи.

Виробник мас отримати владу над каналом, яка характеризується як його здатність чинити вплив па діяльність інших учасників каналу. Тільки у цьому випадку ми маємо підстави оцінити контроль як ефективний. Соціологи вважають, що спроможність контролю над каналом залежить від економічних і неекономічних основ влади.

Економічні основи влади полягають у формуванні виробником ресурсів (товарних і фінансових), потрібних іншим членам каналу, і у відносних розмірах компанії-постачальника. До по-економічних основ влади належать уміння постачальника винагородити учасників каналу, професіоналізм, неформальні зв'язки, закон і примушення. Якщо компанія пропонує привабливі для посередників фінансові умови, вона одержує владу, що ґрунтується па заохоченні. Влада, що ґрунтується на професіоналізмі, виникає тоді, коли виробник використовуючи свої знання і основні ділові здібності, мас можливість, підвищити результативність роботи каналу. Якщо інші члени каналу захоплюються виробником і ототожнюють себе з ним, виникає неформальна влада. Законна влада утверджується тоді, коли члени каналу визнають, що є підлеглими виробника. Примусова сила виражається у здатності виробника справляти вплив на членів каналу. Крім того, можливості контролю за роботою каналу характеризуються ступенем залежності членів каналу від постачальника, стратегій учасників каналу і прагнення самого виробника керувати діяльністю каналу, що реалізовується.

Рівень влади постачальника визначає його спроможність керувати каналом, а отже, контролювати діяльність посередників.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте зміст управління товарорухом та назвіть його елементи.

2. Сформулюйте завдання інформаційно-диспетчерських служб.

3. Назвіть елементи планування товароруху та проаналізуйте кожен з них.

4. Назвіть умови діяльності застосування транзитної або складської форми товароруху за параметрами.

5. Наведіть фактори організації системи товароруху.

6. Що передбачає аналіз системи товароруху?

7. Розкрийте зміст маркетингового контролю як елемента управління товарорух ом.

8. Охарактеризуйте економічні й неекономічні основи влади виробника у каналі.

Тести

1. Управління товарорухом — це;

а) діяльність з планування, втілення у життя та контроль за фізичним переміщенням матеріалів та готових виробів від виробника до споживачів із вигодою для себе;

б) процес переміщення товарів від виробника до споживача;

в) контроль за здійсненням організації руху товарів, матеріалів або готових виробів міме споживачами;

г) загальне керівництво фізичним переміщенням товарів.

2. Елементами ефективного управління товарорухом є:

а) планування, розподіл, організація;

б) мотивація, систематизація залучення;

в) планування, організація, аналіз, контроль;

г) пакування, обслуговування, збереження.

3. Розставте у правильній послідовності етапи планування товароруху:

а) планування прибутку;

б) визначення цілей;

в) вибір стратегії управління товарними запасами;

г) складання кошторису витрат;

д) планування оптимальних господарських зв'язків;

е) розроблення стратегії щодо каналів товароруху;

е) вибір каналів розподілу і системи товароруху.

4. До цілей управління товарорухом фірми не належать:

а) організація руху фізичних потоків товарів;

б) узгодження політики розподілу з політикою виробництва;

в) своєчасне спрямування товарів у потрібне місце в необхідний час;

г) максимальне задоволення посередників та кінцевих споживачів;

д) досягнення намічених показників обсягу продажу і прибутку.

5. Під час вибору форм товароруху аналізують такі показники:

а) відстань між пунктами;

б) витрати обігу;

в) швидкість транспортних засобів;

г) швидкість доставки.

6. З погляду швидкості доставки і найменших витрат на перевезення ... форма товароруху є найбільш раціональною.

7. Фактори організації ефективної системи товароруху об'єднують у групи:

а) продавці, покупці, постачальники; б) конкуренція, цільовий ринок;

в) споживачі, виробники, посередники, товар.

8. Виробник здійснює контроль над каналом товароруху використовуючи :

а) економічні й неекономічні основи влади; б) владу, що ґрунтується на заохоченні та професіоналізмі;

в) законну неформальну владу;

г) усі варіанти правильні.

9. Стратегія управління товарними запасами, сутність якої поля гас в тому, що кількість виробів, які замовляються, встановлюється фіксовано, а змінною величиною с час виконання замовлення, мас назву:

а) фіксований асортимент;

б) фіксований розмір замовлення;

в) один на один;

г) фіксований інтервал.

10. В якості критеріїв оцінки посередників використовують:

а) залучення нових клієнтів, виконання договірних умов, відповідність фактичного обсягу продажу плановому;

б) збереження і розвиток відносин із перспективними клієнтами, частку посередника у загальному обсязі продажу фірми порівняно з витратами па роботу з ним;

в) зменшення витрат на транспортування, відповідність фактичного обсягу продажу плановому, своєчасність доставки продукції.