Педіатрія - Тяжка O.B. - Алергічне ураження травного тракту

Аліментарна диспепсія – це гостре порушення травлення, що розвивається в дітей 1-го року життя внаслідок невідповідності харчування (перегодовування, швидкий перехід на штучне вигодовування, швидке введення підгодовування та коригуючих добавок, безладне годування) до травних можливостей дитини.

Залежно від якості харчів, що отримує дитина, розрізняють диспепсію бродильну (внаслідок транзиторної ензимопатії і недостатності панкреатичної амілази), диспепсію гниття (результат бактеріального розщеплення харчових речовин, насамперед білка) та стеаторею (внаслідок хімічних реакцій кислот з лужними і лужно-земельними металами – кальцієм, магнієм, натрієм, калієм).

Основні симптоми: 1-2-разове блювання, зригування, неспокій дитини, метеоризм (більш виражений при бродильній і диспепсії гниття), диспепсичні випорожнення б-8 разів на добу (якість залежить від виду диспепсії).

Лікування:

• харчове розвантаження: зменшення об'єму харчів на 1/3-1/2 від вікової норми дитини, після цього "омолодження" дієти (виключення з раціону продуктів, що призвели до диспепсії); режим харчування не змінюється; дробне вживання напоїв – 5 % розчину глюкози, несолодкого чаю, сольових розчинів ("Регідрон", "Глюкосолан", "Цитроглюкосолан"), чаїв зі звіробоєм, фенхелем, ромашкою, золототисячником;

• ферментні препарати залежно від виду диспепсії (креон, ораза, панцитрат, панкреатин, мезим форте, фестал тощо);

• ентеросорбенти (смекта, біла глина, активоване вугілля, ентерос-гель, білігнін);

• препарати з пробіотичними властивостями (бактисубтил, біфідум-бактерин, лактобактерин та ін.) і кисломолочні продукти ("Біфівіт", "Біфілайф", біокефір, ацидофільно-дріжджове молоко, йогурти з живими бактеріями, "Симбітер");

• відвари трав, що мають в'яжучі (плоди черемшини, чорниці, вільхи, гранатові кірки, кора дуба), протизапальні (ромашка, звіробій, м'ята) та вітрогінні (кріп, фенхель, кмин) властивості.

Алергічне ураження травного тракту

Алергічне ураження травного тракту проявляється непереносимістю доброякісних харчових продуктів та пов'язане з розвитком імунологічних реакцій у травному тракті. При цьому спостерігають всі патогенетичні фази, властиві алергічним реакціям: імунологічну, частіше І і ІІІ типу (залежно від цього ознаки непереносимості виникають через 3-4 год або через добу), патохімічну і патофізіологічну.

Діагностика складна. Проводячи її, необхідно враховувати обтяжений алергологічний анамнез, повторні диспепсичні прояви при вживанні певних продуктів, звертаючи увагу на реакцію інших органів і систем, особливо шкіри. Найчастіше в дітей грудного та раннього віку спостерігають непереносимість білків коров'ячого молока, жовто-гарячих і червоних фруктів та ягід, риби, манної крупи.

Лабораторна діагностика: збільшення кількості еозинофілів у Крові та секретах; підвищення рівня IgG, ІgG4 у РІФА, циркулюючих імунних комплексів у крові, позитивна реакція з використанням різних алергенів (реакція біохеміл юмінесценції).

Лікування: елімінаційна дієта (виключення з раціону облігатних та індивідуальних алергенів); антигістамінні, мембраностабілізуючі (інтал, задитен, кетотифен), ферментні препарати, ентеросорбенти, пробіотики.

Дисбактеріоз кишечнику

Порушення мікробної рівноваги в кишечнику (якісні та кількісні зміни мікрофлори з розширенням сфери її заселення) називається дисбактеріозом або дисбіозом кишечнику.

Виділяють чотири ступеня дисбактеріозу кишечнику:

I ступінь – латентна фаза (компенсований дисбактеріоз): клінічних проявів немає. Анаероби переважають над аеробами, відзначається зменшення кількості біфідобактерій і лактобактерій на 1-2 порядки, а також повноцінних кишкових паличок до 80 %.

II ступінь – початкова фаза (субкомпенсований дисбактеріоз). З'являються непостійні клінічні ознаки: у дитини знижений апетит, інколи нудота, мінливі функціональні розлади кишечнику (випорожнення зеленкуватого кольору з неприємним запахом, зсувом pH у лужний бік, інколи закрепи). Кількість анаеробів дорівнює або дещо перевищує кількість аеробів; це проявляється вираженим дефіцитом біфідобактерій на фоні нормальної або зниженої кількості лактобактерій, іноді зниженої їх кислотоутворювальної функції, збільшенням лактозонегативних або цитратасимілюючих кишкових паличок, розмноженням якогось одного виду умовно-патогенної мікрофлори (плазмокоагулюючого стафілокока, протею, грибів роду Candida).

ІІІ ступінь – фаза агресії (поширений дисбактеріоз): у клінічній картині маніфестують дисфункції кишечнику з розладами моторики, секреції ферментів і всмоктування поживних речовин. Виявляють рідкі випорожнення, іноді зеленого кольору, зниження апетиту, погіршення самопочуття; діти мляві, вередливі. Дані бактеріологічного дослідження: кількість аеробів переважає кількість анаеробів, значно знижується число біфідо- і лактобактерій, спостерігається розмноження умовно-патогенної мікрофлори в асоціаціях до десятків мільйонів; визначається заміщення повноцінних ешерихій (50 % і більше) бактеріями видів Klebsiella, Enterobacter, Citrobacter та ін.

IV ступінь – фаза асоціативного дисбактеріозу (генералізований, декомпенсований дисбактеріоз). Клінічно фаза характеризується функціональними розладами травлення з порушенням нутритивногостатусу дитини (гіпотрофія, блідість шкіри, зниження апетиту; часті випорожнення з домішками слизу, інколи крові, зеленого кольору, в різким гнилісним або кислим запахом). Визначається глибоке розбалансування кишкового мікробіоценозу, різке зменшення кількості анаеробів зі зміною їх антагоністичних властивостей, накопичення метаболітів. Характерне розмноження ентеропатогенних серотипів Е. coli, можливе розмноження клостридій.

Лікування проводять з урахуванням ступеня дисбактеріозу, особливостей клінічних проявів (пронос або закреп) і наявності супутньої патологи.

1. Дієтотерапія – обов'язкове включення до раціону кисломолочних продуктів, збагачених біологічно активною флорою ("Біфівіт", "Біфілайф", біокефір, "Симбітер", ацидофільно-дріжджове молоко, йогурти з живими культурами тощо). Раціон обов'язково поповнюють продуктами, що містять харчові волокна (особливо при закрепі) та олігоцукри. При бродильній диспепсії в раціоні обмежують вуглеводи, при гнитті – білкові продукти.

2. Вибіркове знищення небажаних мікроорганізмів проводять при дисбактеріозі III-IV ступеня. Призначають антибіотики з урахуванням чутливості до них виділеної умовно-патогенної мікрофлори за даними антибіотикограми. Також використовують антибактеріальні препарати (фталазол, інтестопан, ентеросептол, мексаформ, невіграмон, фуразолідон, ніфуроксазид, інтетрикс тощо) залежно від переважаючої мікрофлори; бактеріофаги (протейний, колі-протейний, антистафілококовий, синьогнійний та ін.).

3. Призначають препарати, дія яких направлена на відновлення нормального біоценозу кишечнику при всіх ступенях дисбактеріозу: пребіотики (дуфалак) та пробіотики. Дані про ці препарати наведено нижче.

Схема лікування дисбактеріозу кишок

4. Поліферментні препарати призначають для відновлення процесів травлення та всмоктування (креон, ораза, мезим форте, панкреатин, панкреаль Кіршнера, фестал, ензистал, панцитрат, панзинорм, солізим та ін.).

5. Препарати, що нормалізують моторну функцію кишечнику і пасаж кишкового вмісту (з урахуванням проносу або закрепу) із сорбційними властивостями (смекта, білігнін, холестирамін, поліфепян, біла глина).

6. Терапія супутніх захворювань і дефіцитних станів.